Тетяна Данюченко ■ ПОДІЇ ■ №32, 2019-08-11

В річницю Варшавського повстання, 1 серпня, вже традиційно в столиці відбулося покладання квітів до пам’ятника, що вшановує родину українців, історія якої є знаковою. Головного православного капелана Польського Війська Семена Федоронька вбили у 1940 році у Катині. Його сини – В’ячеслав і Орест – героїчно загинули в серпні 1944 року у боях Варшавського повстання.

На події були присутні священики з православного собору на варшавській Празі, дипломати та посол України в Польщі Андрій Дещиця, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, онука отця Семена Федоронька Александра Адамчевська.

«Ми маємо пам’ятати тих, хто поклав своє життя за свободу, волю, безпеку, демократію і вільний світ, в якому ми зараз живемо, – почав свій виступ посол України. – Нам особливо важливо, аби ми пам’ятали про родину Федороньків, про їхнього батька, який був в лавах польській армії, і про синів В’ячеслава і Ореста, які загинули безпосередньо під час Варшавського повстання. І ця пам’ять – про те, що українці були в лавах варшавських повстанців, – має бути поширена серед польського суспільства. Це потрібно для того, аби знищити той міф, що українці боролися проти».

Андрій Дещиця

«Я дякую вам, що ви пам’ятаєте про сьогоднішній день, що ви є тут, що ви заохочуєте нас, щоби ми покладали квіти саме до цього пам’ятника. І буду вдячний за те, що ви будете поширювати правду про героїчні вчинки українців. Не тільки про братів Федороньків, а й інших українців», – завершив він.

Голова ОУП Петро Тима подякував присутнім дипломатам і послові України Андрію Дещиці та підкреслив важливість того, що історії українців, які воювали проти гітлерівського режиму, стають відомими українському і польському суспільству.

Петро Тима

«Отець Федоронько народився у селі Чертіж біля Сянока в 1893  році, потім його дорога завела до Житомира, а згодом – до Перемишля, де він заснував парафію і був священиком, – сказав Петро Тима. – Він був капеланом у польському війську для вояків православного віровизнання. Для нашої громади, а також для українського і польського суспільства – це знакова сім’я, тому що в долі цієї родини відбилися страхіття двох тоталітарізмів: радянського і гітлерівського. Ця сім’я понесла неймовірні втрати внаслідок злодіянь цих тоталітарних систем. І це злодіяння не лише періоду вересня 1939 року, коли польські вояки (а в тому числі і військові капелани, не лише римо-католицького віросповідання, а й іншого) потрапили до радянського полону, і багато з них загинуло – в Харкові, в Катині та інших місцях, де розстрілювали офіцерів польського війська. Але це також історія Варшавського повстання, яке є найтрагічнішою сторінкою історії столиці і всієї Польщі. В цьому повстанні в перші дні загинули двоє синів отця-полковника Федоронька, які були в елітарних відділах головної команди Армії Крайової. Вони були офіцерами-випускниками ліцею, який є тут, напроти цього пам’ятного знаку, в конспірації дослужились до офіцерських звань (служили в KEDYW KG AK – Керівництві диверсії Головної команди АК)».

Школа, де навчалися брати Федороньки

«Ми знаходимося біля каменя, який показує історію двох країн, – продовжив голова ОУП. – Важливо, що завдяки православній церкві, завдяки історикам, таким як Олександр Колянчук з Перемишля, Роман Шаґала, крок по кроку відроджується пам’ять про тих українців, православного, греко-католицького віровизнання, які в ті роки воювали не лише за незалежність України, але також, перебуваючи в лавах союзних армій, воювали за незалежність Польщі. Я радий, що історія родини Федороньків доходить і до українського суспільства, що ці імена не чужі для українських істориків, котрі вивчають події періоду визвольних змагань 1918-1921 років, займаються історією українців, які проживали поза межами України».

Серед інших – Александра Адамчевська

Наприкінці урочистості слово взяла онука отця Федоронька, Александра Адамчевська. Зокрема, вона наголосила, що шана та повага один до одного є важливою, необхідною і такою простою річчю: «В мені тече змішана кров: і українська, і румунська, і австрійська. І я завжди почуваюся добре в будь-якому товаристві, бо маю почуття поваги до інакшості, до інших. Така повага – є абсолютно природньою, як те, що ми дихаємо повітрям».

Семена Федоронька вбили у 1940 році у Катині. У 1943-му його тіло було ідентифіковано під номером 2713 під час ексгумації, проведеної німцями (буквально називається Шимон Фезазонко, при останках знайдено виданий в таборі документ). Він похований на нинішньому Польському військовому цвинтарі в Катині.

Двоє його синів, підхорунжі Армії крайової – В’ячеслав і Орест – героїчно загинули в серпні 1944 року у боях Варшавського повстання. Третій син Олександр був пілотом 300-го бомбардувального дивізіону Британських повітряних сил й загинув під час нальоту на Мангайм.

Символічна могила батька та синів знаходиться на православному кладовищі на варшавській Волі. У 2008 році біля православного собору на варшавській Празі за участі президента Польщі Леха Качинського встановлено камінь на честь Семена Федоронько та його синів.

Фото – Тетяна Данюченко

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*