Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ 2011-04-30
{mosimage}
Обєднання лемків та греко-католицка парафія в Лігниці відзначили річницю акції “Вісла”
1947 рік окалічив наш світ. Акція “Вісла” знищила спокій українців в Польщи. Згасила радіст в наших родинах. В деяких назначила смерть за дротами Явожна, а в інших знищила рідну культуру. Нові дерева, посаджени на заході, лем зеленіли польским листям. Розшмарені по селах акційом “Вісла”, часто жили ми як пустелники, без церкви, Лемківщини, своїх сусідів, нашой мови.
Гнеска, коли на світ приходят поколіня вигнаних, акція “Вісла” стає ся лем страном історії, обдертом зо слез і терпіня, а навіт і з памяті о Явожні.
Страх, нашмарений нам в 1947 році, став ся гнеска лем словом на папері в спогадах вигнаних. Тоти, яки піддали ся страху, приняли (мусили чи хтіли) своє нове польске житя і одшмарили віру та традицію предків. Не маме права іх судити, лем право вірити, што може колиси вернутся до дороги правди, до рідної Церкви і народу.
Гнеска штораз відходят до Бога свідкове акції “Вісла”. Так, якби заперали з єдной сторони двері терпіня з 1947 року, а з другой, лишают надію, што іх шлях терпіня не бив даремний, коли церква повна, коли іщи є кому і для кого організувати заходи.
Чи маме право забити про акцію “Вісла”?
Ні – жертва предків не дає нам того права. Памятати о 1947 році, але і простити в імя згоди та любові. В нас є іщи надія, што 1947 рік буде осуджений през вшитки польски інстанції. А терпіня вигнаних буде достережене през польску громаду. Не хцеме лем будити жалю акції “Вісла”. Ми хцеме вірити ціж в добро і справедливіст.
Поляки винни перепросити тіж вигнаного в 1947 році Бога з нащих церков. А терпіня виганяних най свідчит для наступних поколінь лемків, што “наш” світ іщи воскресне. Тоти вікови ікони в наших церквах ждут на молитву вигнаних і свідчат, што ми є і іщи будеме! Памят акції “Вісла” стає ся для нас на заході знаком ідентифікації ким ми є. Видиме єй трагедію в наших родинах і овочи єй скутків. Тоти, што іщи тримают ся, мусят свідчити правду о своїм!
Тоту правду хтіли сме вказати 3 квітня в Лігниці. В греко- католицкій церкві о. Мирослав Драпала та о. Дарій Губяк відправили панахиду за жертви акції “Вісла”. До церкви пришло дуже люди, пришли і поляки. Бив прапор нашого ліцею. На її закінчиня, по пісні “Вічная память”, запалено свічки під таблицьом, присвяченом 60 річниці акції “Вісла”. Свічки поставили представники ОУП, ОЛ, ансамблю “Кичера”, нашої школи, лігничане.
Вшитки перейшли до парафіяльного залу, де вказано пєсу Олександра Маслея “Рапсодія лемків”. Акторами били: автор – Олександр Маслей, представники лігницкої громади пані Анна Буковска, учні нашої школи Анна Поповчак, Єнджей Малиняк та члени ол Стефан Драган і Адам Вєвюрка.
Треба згадати тих, які працювали за сценом – пана Романа Гойняка та Марка Дуду – учня 4 ліцею.
Пєса била вказана на тлі мултимедійной презентації фотографії Івана Маслея та Михала Олесневича з Береста. Глядачі виділи Лемківщину з- перед виселіня, людей з Пантни, Новівси, Береста, Полян, Лабови.
Полученя з драматургійом слів пєси і музичного підкладу творило образ минулого, вкраденого щастя. Родило слези, пригадувало терпіня, але і щастя минулого часу, сьпів і радіст Лемківщини. Чуло ся житя перед виселіням і смак концтабору Явожно, і перши дни житя на вигнаню.
В тот недільний час пару поколінь вигнаних глядачів смотрило і слухало, єдни пригадували собі, інчим вертала памят дідівских оповідань.
Видно било зворушиня в очах глядачів. Памят акції “Вісла” лучит нашу громаду і єй поколіня. Таки спітканя привертают гори і дают тішити ся нашом гірском традиційом. І тото власне нищит акція “Вісла”.
Пєса побудила велики емоції в глядачів. Але так направду найсильніше переживали тоти, які особисто пережили тоту трагедію.
А потім і питаня били “чом не било знимок з мого села?”. Бо знаме добри, што кожен лемко вірит, же його село є найкраще і жадна сива го од того не одведе.
Тота віра жиє, може то є знак, же світ лемків чує в собі ту на заході красу Лемківщини. Я зас думам, же Бог красом по рівно обділив наши села.
На порталях о тим заході била міцна дискусія, наприклад: “Добрі, што вигнано лемків – українців і треба тото іщи раз повторити”. Видно, што акція “Вісла” є далі вказівком, як нищити чловека, родину, Греко- католицку церкву і наш нарід.
Било і пару інших.
Я думам, же чорни хмари акції “Вісла” і дискутанти на порталях не знищат сонця правди о нашій історії і молитви до Бога в наших серцях. Знам, же гнеска жертви акції “Вісла” смотрятся з небес оком Божой покрови.
Най тота віра провадит нас в будучніст. Памятайме, же в векшости вшитко залежит од нас і чи заран буде існувати світ, який буде лучив вшитких лемків од Куляшного, Команьчи по Білу та Чорну Воду. Тота пєса О. Маслея дає нам тоту свідоміст – ким ми є!
Дякуєме пані директор IV Ліцею Анні Гаврильчак- Маланьчак за ужичиня наголосненя та о. М. Драпалі за безкоштовне випожичиня церковного залу.
“Наше слово” №18, 1 травня 2011 року {moscomment}
