Турбулентність на борту в Зеленського

Олександра Іванюк ■ УКРАЇНА ■ №4, 2020-01-26

Минулий тиждень приніс Україні кілька резонансних справ – оприлюднення скандальної переписки колишнього прокурора Луценка з людьми Трампа й злив в мережу запису прем’єра Гончарука, де він критикує президента й визнає себе профаном.

Фото з facebook.com/ze2019official

Кажуть, як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш. Президент Зеленський зустрів 2020-й під шквал нищівної критики через контроверсійне новорічне послання українцям і люксусовий відпочинок з родиною в Омані, куди він начебто вирушив у державних справах. Вирушити то вирушив, але, коли іранські ракети збили український літак – повернувся чомусь із значним зволіканням. Запізніла реакція на збиття українського боїнга викликала хвилю обурення вдома – мовляв, не вміє реагувати на кризи, й подив закордоном – за обережність у висловлюваннях і небажання ненароком вклепатись у черговий дипломатичний скандал, як це сталося влітку минулого року. Тоді президент-новачок і зглянутись не встиг, як перетворився за океаном на «Моніку Зеленські» – особу, котра може долучитись до чергового імпічменту в американській історії. Щоправда, збирати компромат на трампівського конкурента на прийдешніх виборах в США почали саме попередники. Як свідчить нещодавно оприлюднене Палатою представників США листування партнера адвоката Трампа з українськими високопосадовцями, колишній генеральний прокурор Юрій Луценко зіграв у цьому ключову роль. І хоча українці вже мало чому дивуються – листування Луценка викликало неабиякий резонанс, оголюючи брудне нутро закулісних інтриг і ницість продажних українських чиновників.

Не менший резонанс викликали минулого тижня й «злиті» в інтернет записи розмов теперішнього прем’єр-міністра Олексія Гончарука, котрий начебто просить кількох високопосадовців (голоси яких нагадують голос голови національного банку, міністра фінансів, міністра економіки та інших чиновників) допомогти йому пояснити президенту «у якого дуже примітивне, в сенсі – просте, розуміння економічних процесів» і «туман в голові» – що відбувається з курсом гривні та чи варто чекати сповільнення зросту ВВП в новому році. Голос, схожий на голос Гончарука, відверто зізнається, що і сам є профаном в економіці.

Втім, найбільша проблема полягає не в тому, що прем’єр вважає президента нетямущим, адже від Зеленського ніхто й не очікував глибинного розуміння складних економічних процесів. Плівки натомість демонструють, що сам уряд ані не має чіткого плану дій, ані не усвідомлює механізмів і наслідків хоча б такого важливого кроку як зміцнення національним банком української валюти.

У відповідь на компромат прем’єр спочатку заявив, що посилені атаки проти нього та уряду лише свідчать про те, що його команда на правильному шляху, а вже наступного дня поклав на стіл президента заяву про відставку. Зеленський заяву не прийняв, зажадавши натомість ретельного розслідування замовників компромату.

Чи Коломойський проти Зеленського?

Компромати, зливи й провокації не є чимось новим в українській політиці. В ній були й «плівки Мельниченка», котрий записував президента Леоніда Кучму, і «плівки Онищенка», котрий записував Порошенка, й ще багато різних неприємних для українських високопосадовців несподіванок. Нераз організаторами компроматів виявлялись свої ж люди. Тому немає нічого дивного у тому, що найбільш імовірним замовником плівок Гончарука виявився ніхто інший як олігарх, з котрим пов’язують прихід Зеленського до влади – Ігор Коломойський. Зважаючи на те, що Коломойський почав займатись бізнесом тоді ж, коли Зеленський пішов до школи – досвіду й розуміння українських реалій олігарху не позичати. Переживши багато конфліктів як з іншими олігархами, так і з президентами, Коломойський навчився жорстко й ефективно відстоювати свої інтереси. Коли щось іде не так, як він хоче – час готуватись до неприємностей.

З тріумфом повернувшись в Україну разом з приходом Зеленського до влади – справи олігарха суттєво покращились – особливо на ринку нафтопродуктів, але вочевидь Коломойський розраховував на більше. Сидіти мовчки й задовольнятись тим, що є – не в стилі олігарха, тож, не гаючи часу, він оголосив війну колишньому й теперішньому керівництву національного банку, міністру економіки, міністру фінансів, місії Міжнародного Валютного Фонду в Україні й керівництву Приватбанку – націоналізованому за Порошенка дітища Коломойського. Олігарх уже кілька років намагається повернути свій банк у лондонських і київських судах, але західні партнери України суворо заборонили Зеленському спряти олігарху в цьому питанні. Розлючений Коломойський, котрий після Революції Гідності видавав себе за українського патріота на посаді губернатора Дніпропетровської області (де він дійсно оборонив регіон від можливого сплеску сепаратизму) – блискавично переорієнтувався на Росію й у своїх інтерв’ю закликає брати в неї гроші й шукати примирення. Окрім того, Коломойський виступає проти найважливіших реформ, запропонованих Зеленським. Найбільше не подобається йому саме те, чого вимагає Міжнародний валютний фонд задля продовження співпраці з Україною – земельної реформи й прозорої приватизації державних підприємств.

Коломойський проти реформ

Саме Коломойський вважається організатором протестів проти відкриття ринку землі, а також протестів під стінами національного банку, старому й новому керівництву якого і так непереливки від погроз і нещасних випадків. У своїх медіа Коломойський безжально поливає брудом неприхильних політиків і чиновників, серед яких врешті опинився й горе-прем’єр. Гончарук найбільше завинив перед олігархом тим, що цілковито підпорядковується офісу президента, не бажаючи отримувати вказівок з жодних інших кабінетів. Прем’єр може й не тямить в економіці, але є лояльним Зеленському (як і більшість оточення президента) й саме тому зберіг свою посаду. Оскільки проблема кадрів – одна з найбільших проблем нового президента, він усвідомлює як нелегко буде знайти Гончаруку швидку заміну. А разом із ним – решті членів уряду, котрий розсипався б як картковий будинок. Відставка кабінету потягнула б за собою і пертурбації у фракції «Слуги народу», яка і так насилу тримається купи. Тож Зеленський вирішив не лише зберегти Гончаруку посаду, а й захистити своїх людей перед войовничим олігархом, котрий втрачаючи вплив і на уряд, і на парламент, розпочав зухвале протистояння з президентом.

Він завзято намагається посіяти хаос в команді Зеленського, підважити відданість йому з боку інших, розсварити прихильників президента й просунути на урядові посади більше своїх людей. Олігарх вимушений діяти такими методами, адже у парламенті він не має достатньо підтримки, щоб безпосередньо впливати на ухвалення чи блокування законів. Найбільше його дратує те, що навіть ті політики, котрі спочатку вважалися його людьми – раптом почали схилятись убік президента. Розлючений олігарх мобілізує усі свої ресурси, щоб дати Зеленському та його людям хорошого прочухана. Тож цілком можна припустити, що записи Гончарука – лише початок багатообіцяльної епопеї війни компроматів, а Зеленському доведеться зробити дуже нелегкий вибір – зважитись на цей небезпечний і виснажливий конфлікт з олігархом, або ж все таки спробувати залагодити ситуацію й поставити інтереси Коломойського вище запланованих реформ і свого власного рейтингу. Відтепер проти команди Зеленського гратиме не лише головний опозиціонер – колишній президент Порошенко, а й Юлія Тимошенко, котра вбачає у цьому протистоянні рідкісний шанс для себе.

Поділитися:

Категорії : Політика, Україна

Схожі статті

Після виборів: про попередню та прийдешню каденцію Анджея Дуди

Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №29, 2020-07-19 Перемога Рафала Тшасковського у президентських виборах могла би привнести у польську політику альтернативний погляд на низку питань. Могла...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*