«ЦНЕ МІ СЯ за тобом, мій лемківский краю!»

Ірина ВихрущЛЕМКІВСКА СТОРІНКА2011-08-26

{mosimage}

Ви чуєте дзвін і не знаєте, звідки він? А я вам скажу: то своїм дзвінкоголоссям талантів уже вкотре “фестивалить” Лемківщина. Традиційно: перші числа серпня, під Монастириськами, величезна кількість гостей та чудовий настрій усіх учасників.

На відкриття “Дзвонів Лемківщини” завітало керівництво області в особі Валентина Хоптяна і депутатів обласної та міської ради Тернополя, мер файного міста, Сергій Надал, “ВеРховний” державний муж Тарас Стецьків… Останній звернувся до учасників фестивалю з такими словами: “Те, що незважаючи на такі страшні депортації та нищення, збережена ідентичність, культура, мова служить добрим прикладом, як треба берегти свою історичну пам’ять, свою батьківщину”.

Після слів нардепа зі сцени залунали пісні у виконанні хорових колективів із різних кутків України. Більша частина з них “заспівувала” на традиційній лемківській говірці.
– Це вперше ведучі говорять лемківським діалектом. Ми відроджуємо нашу мову, бо мова – це для народу все. Цього року на сцені виступатиме понад сотня мистецьких колективів, а попередніми роками їхня кількість була зовсім незначною, близько п’ятнадцяти. Що ж до самого свята, то, мабуть, усім відомо, що жодна організація такого масштабного дійства просто не може обійтися без сварки чи нервів, – розповів мені за сценою голова Всеукраїнського товариства “Лемківщини”, Олександр Венгринович.
– З-поміж усіх українських народностей, – додав організатор, – у лемків найбільш самобутньою є пісенна творчість, серед ремесел – різьба в дереві, унікальною є й архітектура. А лемківська ж пісня займає особливе місце в скарбниці культурної спадщини нашої України тому, що вона надзвичайно красива. Знаєте, лемки на межі вимирання, ми ось так розкидані по всьому світі. Але ми чинимо спротив занедбанню та вимиранню пісенними фестивалями, мистецькими виставками.
Крім концертної програми, традиційного параду й запалення ватри першого дня фестивалю, на горбку розкинулося містечко народних майстрів. Воно пістріло вишиванками і прикрасами, що їх виготовили народні майстрині, виробами з дерева та глини. Навколо – музика й веселощі, співи та дивовижні звуки народних інструментів, із польових кухонь доноситься спокусливий запах традиційних лемківських страв.
Тернопільський гончар Юрій Іщук офіційно запрошений на “Дзвони Лемківщини” вперше, хоч він тут і раніше бував. Каже, що часто використовує лемківську символіку, розписуючи власні вироби – і його неймовірно тішить велика кількість охочих “щось зліпити” за його гончарним колом.
А в лемківській світлиці, що знаходиться поруч з містечком народних майстрів, – виставка образів. Прибули вони зі Львівського музею вишиваних ікон, який заснував автор цих робіт, отець Андрій Блажейовський. На жаль, “Дзвони Лемківщини” цього року віддзвеніли вже без 100-літнього священика-лемка.
Ще одна учасниця фестивалю, Ілона Курташ, вразила мене своєю натільною прикрасою – велетенським ґерданом, що його виготовила з бісеру її бабуся.
– Це автентична лемківська прикраса, – каже вона. – Я дуже задоволена, що маю можливість побувати на цьому святі. Маю простеньку місію: передати привіт вітання від товариства лемків за кордоном, з Італії.
Виявляється, велетенська кількість тернопільських політиків мають лемківське походження. Зокрема, на святі я побачила й наймолодшого кандидата на посаду мера Тернополя, Андрія Любецького, котрий розповів, що в дитинстві боявся власної бабусі, яка розмовляла лемківською говіркою, а він її не розумів.
– У мене більша частина родини – лемки, – зізнається А. Любецький. – Приїжджаю на фестиваль, бо для мене це щось рідне. Лемки славляться своїми багатогранними талантами, а я відчуваю, що від них – у мене любов та потяг до природи.
Від фестивалю просто радів та не міг стримати надлишку емоцій депутат Тернопільської обласної ради від ВО “Свобода”, Володимир Бобко:
– Мабуть, такого різнобарв’я ремесел і талантів не знайти ніде в Україні, позаяк лемки – одна з найбільш колоритних та унікальних етнографічних груп. Те, що фестиваль проводиться на Тернопільщині, – теж знакова подія, адже наша область є географічним центром Західної України і сюди на святкування мають змогу приїхати гості як з усієї країни, так і з -за кордону. Приміром, я тут набираюся нових сил, натхнення, мене вражає незламність та сила лемківської культури, її багатогранність.
Вечоріє. Зі сцени долинають журливі народні мо тиви. “Цне мі ся за тобом, мій лемківский краю!” – оздоблює сцену напис лемківською говіркою. “Я теж сумуватиму за цим краєм незламності та піку культури незамінної частини великого українського народу”, – думаю я, покидаючи фестивальне містечко.

“Наше слово” №35, 28 серпня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*