Мирослава Олійник (Бучківська) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ПОГЛЯДИ ■ №51, 2019-12-22

Тучна – село Більського повіту Люблінського воєводства в Польщі. Воно є місцем надзвичайно важливих подій у важких польсько-українських відносинах під час Другої світової війни.

Саме про ці події у найдрібніших деталях розповідає Ян Кукавський у своїй книжці, присвяченій полеглим та замордованим жителям села Тучна. В околиці цього населеного пункту, в будинку штабу локального керівника організації «Wolność i Niezawisłość» (WiN) Яна Шатовського (псевдонім «Загоньчик») 27 жовтня 1945 року відбулася зустріч представників WiN та УПА, де було укладено порозуміння, яке поставило «крапку» протистоянню на Підляшші. Одним із результатів цього порозуміння стала участь бойовиків служби безпеки Організації українських націоналістів (ОУН) в акції WiN проти UB (Urząd Bezpieczeństwa) у Володаві 22 жовтня 1946 року. Хата збереглася до нинішнього дня.

Що таке «zaścianek» і чому шляхецький? Вікіпедія пояснює: це село або частина села, де проживала бідна шляхта, яка самостійно, без найманих робітників, обробляла землю.

На початку книжки автор торкається теми давньої Польщі: присвячує їй аж кілька розділів, подає багато прізвищ. До села Тучна у XVI столітті, за наказом короля Сигізмунда І Старого, переїхала дрібна шляхта з Дорогочина – так село стало «zaściankem szlacheckim». Поряд із Тучною з’явився також населений пункт Гуща, але розповідь автора в основному про Тучну, яка є родинною місцевістю.

Під час І Світової війни Тучна була вщерть спалена царським військом – за відмову від евакуації в глибину Росії. Люди втекли до лісу. У 1939–1944 роках на тучненських теренах діяв міський суд та лікарня. А під час німецької окупації, коли стало відомо про масове проникнення комуністичних елементів до більської організації «Związek Walki Zbrojnej» (ZWK) – Aрмії Kрайової (АК), у 1942 році створено відділ нової конспіраційної організації – «Kadry Polski Niepodległej» (KPN). Матеріали про всі події у цій місцевості з часу повстання в першій половині XVI ст. аж до теперішнього часу були опубліковані в «Podlaskim Kwartalniku Kulturalnym» (2007–2018 роки), що і використав Ян Кукавський у своїй книжці.

В окремому розділі висвітлюється тема початку Січневого шляхетського повстання 1863–1864 років, у якому, разом із поляками,  брали участь литовці, білоруси, українці. Воно мало характер партизанської війни, під час якої відбулося приблизно 1200 битв і сутичок. А Південне Підляшшя було сполучене комунікаційною трасою із Брестом – через Варшаву. Перебіг повстання автор подає в точних цифрах і датах, наводить багато прізвищ, що свідчить про колосальну працю з архівами. Збережені навіть розмови, описи вчинків, поглядів.

У 20-х роках ХХ ст. польська влада переймалася будуванням порту над Балтикою, а також створенням власного оборонного виробництва, що в недалекому майбутньому «дало шанс» назвати Гдиню одним із найбільших та найсучасніших портів Європи. Будувалися також заводи й фабрики.

Наступні розділи книжки присвячені передвоєнному та воєнному періодам у Більському повіті. Йозеф Білецький докладно розповідає про діяльність Kedywu (Kierownictwo Dywersji) та комуністичні ополчення WiN на території Білої-Підляської. Kedyw – це відділ Армії Крайової, завданням якого було проведення військових і диверсійних акцій, а також ліквідація зрадників та колаборантів. У листопаді 1943 року партизани V загону АК між селами Перковіце та Хотилув детонували міст, по якому їхав поїзд із німецькими солдатами. Великий розголос мала акція «Burza» – військова операція проти нацистських військ. Цікавою є інформація про смерть поліціянта та української вчительки. Якщо поліціянт загинув за злодійство, то вчительку нібито вбили загони Української повстанської армії за підтримування контактів із поляками. Натомість автор подає роз’яснювальну інформацію про терористичну діяльність UB, руками якої і вбито милу, симпатичну й улюблену вчительку з Домбровиці-Дужей. Також комуністи у своїй діяльності вдавалися до фальсифікації процедур, видаючи судові розпорядження в боротьбі проти легальних та нелегальних опозицій.

Окремий розділ Ян Кукавський присвячує партизанському капелану, пробощу парафії Тучна Євгену Борковському (1906–1993). Зацікавлені читанням книжки, дізнаються, якою силою духа у протистоянні комуністичній владі володів цей чоловік, яким був умілим господарем у своїй парафії і яка подальша його доля.

Автор, працюючи в молодості в сусідній від Тучни місцевості Піщаць, дізнався, що тут у часи німецької окупації гітлерівці розстрілювали полонених, які втікали з радянських концтаборів.   

На титульній обкладинці книжки – фотографія родинного дому Кукавських, у якому до війни була школа, міський суд, а також Kasa Stefczyka – найкраща в цілому Більському повіті фінансова інституція.

На мою думку, книжка розрахована більше на істориків та дослідників.

***

Jan Kukawski,Zaścianek szlachecki Tuczna. XVI–XX wiek. Wydawnictwo Poligraf, 2019.

Поділитися: