Іван Бакунович ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-05-13
{mosimage}
Перше, друге і третє – такі місця здобули учасники з Підляшшя під час X Всеукраїнського фестивалю-конкурсу молодих виконавців української народної музики “З народного джерела”. У заході, який організувала кафедра музичного фольклору Інституту мистецтв м. Рівного, взяло участь понад шістдесят співаків та колективів з різних кутків України: з Полісся, Харківщини, Поділля, Бердичева, Луцька, Івано-Франківська.
Виконавців з Підляшшя журі не трактувало “зі знижкою”, – зазначив Роман Дзвінка, керівник кафедри музичного фольклору Інституту мистецтв у Рівному. І дійсно, наші дівчата представили високий рівень виконання пісенного репертуару. Спів молодих підляшанок нічим не відрізнявся від якості виконання пісенного фольклору учасників з України.
Молодь з Підляшшя не вперше змагалася в конкурсі. Цього року в наймолодшій віковій категорії виконавців був дует: Адріанна Шуй і Павля Корнилюк. Саме їм журі призначило грамоту за перше місце. Грамоту за друге місце отримало тріо, у складі якого виступали Віолетта Крук, Олександра Корнилюк та Магдалина Яким’юк. Третє місце завоював квартет “Слов’яночки” з Білостока.
– Переконливим фактом для мене стало і те, що не вмирає наша пісня, наша дума – як писав Кобзар – на етнічних українських землях, – ділився думкою Роман Береза, кандидат педагогічних наук, директор Львівського центру народної творчості. – Маю на увазі, зокрема, Підляшшя. І те, що наша випускниця, Еля Томчук, справді не просто в нас провчилася, пройшла коридорами науки (Е. Томчук закінчила Інститут культури в Рівному – І. Б.), – це було щеплення, яке дало прекрасній людині велику наснагу для того, щоб плекати й відроджувати, популяризувати й підтримувати наш фольклор на територіях сьогоднішньої Польщі. Наші колективи з Польщі показали надзвичайно гарний рівень ансамблевого співу тих зразків, які існують на цій території. Сьогодні таке переконливо свідчить, що Україна має своє продовження і на вітцівській землі, і в закордонні.
Для виконавців з Підляшшя це черговий великий успіх – зокрема тому, що конкурс є чи не найбільш престижним оглядом музичних умінь молодих співаків. Про його рівень свідчить склад журі, яке під головуванням Євгена Єфремова – відомого дослідника українського музичного фольклору та керівника гурту “Древо” – оцінювало учасників цього заходу. Воно звертало увагу не лише на якість виконання пісень, але і на найдрібніші деталі.
– Колись я закликав учасників конкурсу, щоб вони не намагалися сильно сподобатися глядачам, – висловлює свої спостереження Є. Єфремов. – Адже тоді учасники часто жестикулювали, якось занадто посміхалися, повністю віддавали себе слухачеві зовнішньо. І від того нерідко був зворотний результат. Цього разу такого практично не було, що мене дуже радувало. Дівчата і хлопці стояли та просто співали. Треба пам’ятати, що фольклор – це мистецтво несценічне. Згадаймо, як реалізується пісня в побуті. Люди сидять і співають. Вони попросту співають самі для себе. Усі їхні рухи тіла зосереджені всередині. Навіть якщо вони співають разом, вони співають самі для себе.
Чималу увагу журі звертало також на народний одяг, як елемент сценічного дійства. Мова, пісня і вбрання є найхарактернішими ознаками будь -якої культури.
– Те, що ми бачили, є органічним, коли воно поєднується, – підкреслює Раїса Цапун, член журі, спеціаліст з народного одягу. – Якихось особливих зауважень щодо одягу учасників конкурсу немає, адже я бачу, що керівники гуртів уже орієнтуються в цих проблемах. І вчать дітей, у що вони мають одягатися. Сценічна культура – це результат того, як виконавці вивчають традиційну народну культуру.
Сценічну культуру досконало вивчили дівчата з гурту “Слов’яночки”. Щоб якнайкраще представити себе на сцені, вивчили пісні з околиць Черемхи та Кліщелів, а народний одяг вирішили “позичити” в бабусь старшого покоління.
– У пошуках такого одягу допомагав нам мій тато, – зізнається Варвара Сидорук, художній керівник колективу “Слов’яночки”. Хоч ансамбль постав у Білостоці, дівчата, його учасниці, родом з Черемухи. – Тато знав, у кого в скринях ще може зберігатися давнє вбрання. І нам пощастило. Третє місце – то наш великий успіх, тим паче, що журі до учасників конкурсу ставилося дуже вимогливо.
“Наше слово” №20, 15 травня 2011 року {moscomment}
