Валерій МайданюкУКРАЇНА№16, 2018-04-22

Четвертий рік на українському Донбасі триває антитерористична операція, яку президент Петро Порошенко анонсував термінологічно завершеною і перейменував на воєнну операцію Об’єднаних сил, тож настав час підвести підсумки. Попри свою незавершеність, АТО, крім невдач, мала й чимало перемог, які стали знаковими для зміцнення нації в період боротьби за державність України.

№ 1. Звільнення Слов’янська
Українська армія 5 липня 2014 р. звільнила від російських терористів місто Слов’янськ, яке мало не лише стратегічне, але важливе пропаґандистське значення для Кремля. Півтори тисячі бойовиків під командуванням полковника ФСБ Гіркіна, який воював у Югославії, захопили місто й установили там «закони воєнного часу» на зразок сталінських указів 1941 р. Сам Гіркін пізніше назвав себе людиною, яка почала війну на Донбасі. Слов’янськ леґітимізував міф про «слов’янський Сталінград», перетворений російською пропаґандою в символ приєднання України. Контроль слов’янсько-краматорського транспортного вузла давав росіянам стратегічну перевагу, адже за 10 годин можна вийти до кордону з Харківщиною, паралізувати фронт опору на Донбасі. Наші сили були би зосереджені на обороні центральної України, тому Слов’янськ оточено ЗСУ й частину комунікацій бойовиків перерізано. Побачивши наступаючі сили українських військ, які вже не виглядали як дезорганізована армія і були спроможні знищити терористів, росіяни вирішили втікати до Донецька. Хоч головні сили Гіркіна зуміли відійти й зміцнитися в окупованому Донецьку, проте Слов’янськ став найважливішою стратегічною перемогою, а його звільнення – одним з поворотних пунктів війни.

№ 2. Звільнення та утримання 60% Донбасу

Якщо Кремль планував повалити українську владу й захопити південно-східні області України, то все, що йому вдалося, це отримати контроль лише над 40% одного реґіону. Станом на липень 2014 р. українські військовики звільнили 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил було 23 з 36 районів Донецької та Луганської областей. Протягом декількох місяців 2014 р. українці вигнали сепаратистів з Краматорська, Лисичанська, Волновахи, Сєверодонецька та інших ключових міст. Вони би звільнили й решту, якби не вторгнення військ РФ. Однак Москва і донбаські псевдореспубліки не реалізували своїх завдань, поставлених на початку війни. У них залишився шматок реґіону, який РФ не наважилася анексувати, і який перетворився на сіру зону, не визнану ніким у світі, зі стрімкою деґрадацією економіки.

№ 3. Звільнення Маріуполя
До червня 2014 р. сепаратисти контролювали 80% території Донецької і Луганської областей, а російські групи повалили українську владу на всьому південному сході. Однак у цей час українська армія зуміла здобути велику перемогу і звільнила від сепаратистів друге за значенням місто Донеччини, тобто стратегічний порт Маріуполь з його оборонними заводами. Україна контролювала тільки маріупольський аеродром, на якому були оточені українські військовослужбовці. У бій за Маріуполь пішли новостворені батальйони МВС «Азов» і «Дніпро», сформовані з патріотичних сил, «майданівців» та футбольних фанатів, які до цього ніколи не воювали. Добровольці провели блискучу операцію. Ліквідовано опорні точки сепаратистів, знищено техніку і відновлено контроль над будівлею міської ради. Сили АТО вибили бойовиків із півмільйонного Маріуполя без утрат серед цивільного населення. До цього міста навіть переїхала Донецька обласна адміністрація. І 13 червня 2014 р. у Москві зрозуміли, що сепаратизм в Україні не пройде так легко.

№ 4. Бій за Мар’їнку
До однієї з найуспішніших акцій ЗСУ відносять і Мар’їнську операцію 2015 р., яка стала одночасно оборонною та контрнаступальною. Сепаратисти включили майже 1000 бійців, ядро усього з донецького угруповання військ. Якби бойовики взяли Мар’їнку, стало б це загрозливим моментом для наших військ в Авдіївці, Пісках та стратегічної лінії фронту. Кровопролитні бої за Мар’їнку були навіть причиною скликання екстреного засідання Ради Безпеки ООН.
Українські війська підтягнули артилерію до переднього краю, одночасно проводячи розгортання тактичних резервів. По наступаючих колонах ворога завдано комбінований удар ствольної і реактивної артилерії, була здійснена контратака до залишеного раніше блок-посту сил АТО. Бойовики мусили відійти на вихідний рубіж, а резервні підрозділи російсько-терористичних військ, що прямували на допомогу, потрапили під артилерійський удар ЗСУ й були паралізовані. До кінця дня підрозділи ЗСУ придушили на околицях Мар’їнки опір противника, який зазнав настільки відчутних утрат від вогню українських військ, що був змушений зупинитися. Втрати росіян склали майже сотню. Військові експерти називали Мар’їнську операцію однією з найуспішніших за всю історію АТО і класичною схемою злагодженої, ефективної діяльності українських підрозділів, які показали росіянам, що вони мають справу з сучасною армією.

№ 5. Мінські угоди
Крім військових дій, у ході яких звільнено дві третини території Донбасу, Україна здобула перемогу і на дипломатичному фронті, хоч цю подію часто не вважають перемогою, не розуміючи її справжнього значення. Після катастрофічного оточення українських військ під Іловайськом 2014 р., де, за словами президента Порошенка, ми втратили до 65% бойової техніки, Україну охопили панічні настрої, посилені погрозами Путіна, що російська армія за два дні може бути в Києві.
Необхідно було зупинити і відволікти Москву від дальшого наступу. Для цього негайно проведено переговори з аґресором у Мінську, до яких були залучені лідери Франції та Німеччини. Під міжнародним тиском і дипломатичною тяганиною вдалося призупинити кровопролитні бої і наступ росіян. Удалось також домовитися з терористичними групами «ДНР», «ЛНР» та РФ про відвід важкого озброєння на 15 км від лінії зіткнення, таким чином сформувати зони безпеки. Водночас розпочала працю група з контролю припинення вогню, до якої увійшли представники України та ОБСЄ. За Мінськими домовленостями, бойовики повинні передати Україні контроль над кордоном, а Київ – відновити суверенітет над Донбасом, за певних поступок у питаннях автономії і мовного аспекту. Той факт, що ці угоди фактично не є виконувані, засвідчує, що Україна не збирається їх повністю виконувати на умовах Москви. Фактично, ці угоди стали дипломатичним трюком України щодо зупинення наступу Путіна і мали на меті заморозити лінію фронту, дозволивши Україні якщо не виграти, то хоча б не втратити більше.
Розрахунок Кремля щодо заволодіння десятком українських областей завершився для Путіна навіть не програмою мінімум, якою був увесь Донбас, та ослабленням України, а навпаки, – утратою проросійських позицій у російськомовних реґіонах. А українські перемоги в зоні АТО засвідчили зміцнення збройних сил і консолідацію всієї нації проти «русского мира». ■

Поділитися:

Категорії : Україна

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*