ПОГЛЯДИ ■ №5, 2019-02-03
Будучи корінною львів’янкою і мешкаючи більше 5-ти років у Варшаві, випробовуєш щоразу якісь нові шляхи подорожі з дому до дому. Були вже і різноманітні автобуси, потяги до Перемишля і з Перемишля, піші переходи, літаки, різні кордони машинами. Цього разу, вирішили вертатись з Рівненщини (рідних земель чоловіка). Дорогу спланували заздалегідь: придбавши квитки на потяг Здолбунів-Холм та Холм-Варшава. Сідали о 8:43 у Рівному.
Якщо ви не знайомі з рівненським залізничним вокзалом – то варто пам’ятати, що колія, з якої відправляється потяг, хоча зветься першою, проте до неї треба перейти через міст із сходами. Тож не приїздіть на вокзал в останній момент, бо є ризик пропустити свій потяг.
Потяг Здолбунів-Холм – невелич кий, всього лиш 2 вагони. Заходити у нього – вкрай незручно, дуже високий підйом. Всередині, фактично усі місця розташовані у спосіб: 2 крісла навпроти 2. Зрозуміло, місця на ноги зовсім небагато, а зазначимо: їхати понад 5 годин. Верхні полиці над головами, зроблені мабуть для багажів гномиків або смурфиків, туди навіть невеликий рюкзак на ноутбук ледве вліз. Тому більшість габаритних валіз стоять просто у проході або тамборі, що не додає комфорту поїздці. Окрему увагу треба приділити туалетові, який лише один на весь потяг. Поїзд сам є, як я вже згадувала, невеликим, але коли він вщент заповнений, як ось у час нашої подорожі, що припала на період після різдвяних свят, його відчутно замало. Також, вода в унітазі не спускається і взагалі виникає враження, що туалетна кімната розрахована лише на «маленьку потребу» пасажирів. Таке припущення підтвердилось тим, що потяг став на незапланованій зупинці і в туалет біля вокзалу пішла провідниця, мабуть, їй захотілось зреалізувати дію, яка б у потязі викликала стрес усіх пасажирів. Як виявилось трохи згодом, основна функція туалетної кімнати на маршруті Здолбунів-Холм зовсім інша, ніж за звичайною потребою. Ближче до кордону, наприклад, на станції Ковель, почало підсідати багато цікавих осіб, що одразу ж зробили несамовиту чергу в туалет, щоб вершити там свої «темні справи». А саме: з того, що ми збагнули: ховати папіроси у всі можливі місця на собі, обклеюватись ними під одягом, можливо і чіпляти їх в різних сховках у самому туалеті. Більш впевнені у собі бізнесмени, а у конкретному випадку бізнесвуменки клеїли пачки з цигарками просто у вагоні під сидіннями, запихали в стіни потяга та роздавали своїм приятелям. Варто зазначити, що судячи з реакції провідниць потяга, для них це справа зовсім звична і ніякої уваги вони на це не звертають.
Нас розпирала цікавість: що ж відбуватиметься на кордоні. На українському все пройшло гладко. Але варто підкреслити, що у конкретному потязі, українські прикордонники паспорти збирають і несуть у будку. Для порівняння, в потязі Київ-Перемишль, перевірка відбувається на місці. Українські мит ники нічого підозрілого не знайшли. Жіночки-контрабандистки проте, зовсім не виглядали на переляканих і перед польським кордоном. Поляки перевіряють паспорти на місцях, але багажі пасажирів дивляться досить ретельно. Багато торб просять відкрити і навіть перебирають речі у них вручну. Знову ж таки, на маршруті Київ-Перемишль, це роблять менш прискіпливо, більш вибірково. Поляки шукали заборонені товари з чудовим песиком. І якось одразу пішли провіряти наших певних себе бізнесвуменок. Навіть виводили їх у таємничий туалет. Звідти ж і поляки і жіночки вийшли усміхнені. Потяг трохи затримався, поки життєрадісні контрабандистки хіхікали з польськими митниками, останні складали на них протокол. Тільки поляки вийшли з потяга, пані спокійно пішли збирати по вагонах і від пасажирів свій товар. Ми почули, як знайомі запитали жінку: що там і як, на що вона відповіла: що поляки склали просто «символічний» протокол, нічого не забрали і штрафу вони не платили. Що цікаво, ще в потязі, інші, мабуть менш сміливі контрабандисти, після перевірки одразу почали перекуповувати цигарки у «роботящих» бізнесвуменок.
Давно ми не бачили такої відвертої контрабанди, нас аж заткало від цієї нахабності.
Але судячи з відсутності реакції на це все інших пасажирів, що мабуть їдуть цим маршрутом не вперше, їх взагалі це не дивує.
Хороша новина: у Холмі, на сусідньому пероні, нас вже чекав потяг до Варшави. Погана новина: і тут наші люди вміють ускладнити ситуацію і зробити хаос. Більшість пасажирів, що їхали з нами з Рівного, теж пересідали на потяг до Варшави (який також їде через багато інших польських міст, наприклад, Люблін). І звісно, практично всі, не мали квитків на цей потяг. Тому вони заблокували і так вузенький коридор величезними торбами, спочатку бігали туди-сюди в пошуках провідників і постійно мігрували із купе в купе. По цих людях було видно, що їдуть таким шляхом не вперше. невже так тяжко купити білет наперед і не створювати дискомфорт собі й іншим? До речі, у польському потязі, теж активно йшов якийсь торг, ймовірно знову цигарками, але я вже не мала сили вникати у процес.
Треба наголосити, що потяг з Холма до Варшави не є надто комфортним. Він складається з купе по 4 людей, які сидять одні навпроти інших (2 клас), та з купе по 3 з одного боку (1 клас). Ноги розмістити комфортно немає де, багаж також. Прохід заставлений сумками і людьми. Туалети трохи чистіші. До Любліна їхати годину, до Варшави – понад 5.
Чи раджу я такий шлях добирання з України до Польщі і назад? Не надто. Проте, якщо ви любите спостерігати за людським театром, то вам сподобаються пригоди у потязі Здолбунів-Холм. Час їзди в сумі з Рівного до Варшави – більше 10 годин (майже година часу поміж пересадкою у Холмі). Вартість потяга Здолбунів-Холм в одну сторону – 342 грн. Вартість з Холма до Варшави приблизно 40 злотих, але вона змінна, в залежності за скільки часу до відправлення ви придбаєте квиток. Мабуть, такий шлях все-таки кращий, аніж автобусом через кордон, коли взагалі неможливо визначити, скільки можна простояти у черзі.
Мені проте, поки вистачить вражень від цієї дороги, і наступного разу я постараюсь знову підшукати новий шлях, не такий пропахлий цигарками і людським хаосом.
