Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2008-07-05
{mosimage}
– Відкриття Осередку української культури в Ґіжицьку – це особливо святковий день. Чи те, що Осередок української культури відкривається тут щойно після 60-ти років спільного сусідського життя українців з поляками – це привід для гордості?
УКРАЇНСЬКА ДОМІВКА – гордість і роздум
Заступник бурґомістра Ґіжицька Павел Чахаровський на власні запитання, поставлені публічно, одразу ж і відповів:
– Ні, це не привід для гордості. Демократія – це такий лад, при якому права меншин мають бути особливо у пошанівку. Права всіх меншин, незалежно від того, чи це українці, жиди, білоруси, литовці, німці… Саме їхні права необхідно захищати. І поки ми – усе суспільство як один, не будемо могли станути перед дзеркалом і сказати: “Так, ми шануємо права меншин”, то прийдеться ще багато вчитися.
Можливість придбати приміщення на домівку для української громади трапилася в Ґіжицьку щойно на зламі століть. Тоді бурґомістром був Мар’ян Лемеха (нині голова Міськради), також присутній на офіційному відкритті Осередку української культури, яке проходило в суботу 14 червня у рамках ХІІ Днів української культури. Це за його бурґомістрування ґіжицький ОУПівський актив отримав приміщення на вулиці Ґданській практично за символічну ціну. Слід нагадати, що старання про світлицю для місцевої ґіжицької громади, хоча б невеличку, активісти УСКТ розпочали ще в 60-ті роки. Тоді безрезультатно, бо в ті часи ніхто не переймався українцями.
Коли українська громада стала вже власником майже 150-метрового приміщення, розпочалися пошуки коштів на ремонт.
Тут допомогло головне керівництво ОУП (воно звернулося до МВСіА про виділення для цього фінансових засобів) і ґіжицькі українці, які постійно жертвують для добра рідної громади. Іван Пік – голова Мазурського відділу ОУП і водночас голова його міської ланки щиро подякував інвесторам і виконавцям, без яких ремонт колишнього горища був би немислимим.
Виконанням гімнів України і Польщі розпочалося офіційне відкриття осередку. Жовто-блакитну стрічку перетинали генеральний консул України в Ґданську Олександр Медовніков та заступник бурґомістра Ґіжицька Павел Чахаровський.
– Відкрита домівка – це місце, де вируватиме українське життя, український дух, культура, Тарасове слово, – висловив свою впевненість український дипломат. – Насамперед, я б хотів подякувати владі за те, що підтримує прагнення українців існувати на Мазурах. Роблю це від імені української держави. Дякую з усього серця.
Осередок спільно освятили священики Православної та Греко-католицької церков – Юрій Сенейко та Ігор Гарасим.
– Сьогодні ми, священики Греко-католицької і Православної церков, спільно молимося Богу, щоб показати, що ми один народ, – сказав потім ґіжицький православний парох Ю. Сенейко. – Хоч у нас є дві Церкви, то ми можемо спільно молитися і спільно існувати. І в таких питаннях, як розвиток української культури в Ґіжицьку, ми є і будемо разом.
– У рідній хаті можна плекати свою правду, своє слово, культуру, – продовжив думку попередника протоігумен І. Гарасим. – Ця хата називається українським осередком культури. Я б хотів усім новим мазурам-українцям побажати, щоб плекали не лише культуру. Культура-бо без громадської свідомості, без почуття, що нам у Польщі прислуговують рівні права, стає ефемерною, дешевою, так само, як патріотизм, коли він не спертий на громадському самоусвідомленні. Саме цього бажаю – щоб були ми на цій землі повноцінними громадянами… Радію, що ми разом могли молитися до єдиного Бога. І ще бажаю, щоб жили ми в злагоді і мирі…
Від імені членів української делегації голова Дубенської міськради Леонід Дутко привітав ґіжицьку українську громаду з відкриттям осередку. Одразу ж після офіційного відкриття відбувся короткий концерт з участю дітвори з пунктів навчання української мови в Ґіжицьку та Круклянках і гурту “Катарина” з Бартошиць.
З НАПОЛЕГЛИВІСТЮ в майбутнє
– Наполеглива праця кількох поколінь українців приносить плоди, – радіє учасник визвольних змагань, колишній в’язень тоталітарних таборів і тюрем ґіжичанин Іван Купич. – Мене зворушило, що наші внуки й правнуки на огляді дитячої творчості співали патріотичні пісні. Хто б сказав, що через понад 60 років після виселення наші нащадки не тільки пам’ятатимуть, якого вони роду-племені, а й зберігатимуть українську культуру.
Справді, з року на рік зростає рівень Свята дитячої творчості, що проходить у рамках Днів української культури. Цього разу учасниками згаданого заходу були діти й молодь із семи пунктів навчання української мови: з Ґіжицька (початкова школа і гімназія), Круклянок (початкова школа і гімназія), Венґожева, Видмін і Ґавлік, Бань-Мазурських та Лісів. Гостем огляду був ансамбль “Надія” з Дубна. Під звуки музики ансамблів “Білий берег”, “Білі круки” та “Мамай” розважалася майже всю ніч не лише молодь.
У неділю відбувся гала-концерт, де виступили “Думка” з Ґурова-Ілавецького, ансамбль “Ранок” з Біль-ська-Підляського, колективи “Модерато”, “Сапіняки” та молодіжний гурт “Білі круки” з Круклянок, фолькгрупа “Тирса” з Кліщель, гурт “Мамай” із Ґурова-Ілавецького. Була й несподіванка – на запрошення Ґіжицького центру культури приїхав гурт “Bell singers” зі США, який заграв на дзвіночках. Як і щороку, гостем був Молодіжний танцювальний колектив “Надія” та юні вокалісти.
– Не змарнуйте того, що дали нам, що створили старші майже за півсторіччя здаля від батьківщини, – закликав молоде покоління українців депутат Сейму Мирон Сич. – У цьому реґіоні ми вміємо себе взаємно шанувати і бути собою.
І це найпрекрасніше.
“Наше слово” №27, 6 липня 2008 року {moscomment}
