РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №8, 2019-02-24

31 січня в Українському домі у Варшаві відбулася презентація книжки «Сучасна українська драматургія. Від А до Я» («Współczesna dramaturgia ukraińska. Od A do Ja»). У ній взяли участь упорядниця й перекладачка антології Анна Коженьовська-Бігун, редакторка книги Аґата Томасєвич і молода українська драматургиня Ольга Мацюпа. Родзинкою вечора стало читання фрагменту однієї з п’єс антології – «Колодязь» Дмитра Левицького у постановці польської режисерки Зузи Барц.

Як свідчить назва «Від А до Я», книжка починається твором українського драматурга Ар’є і закінчується п’єсою Яблонської. Таким чином перша й остання літери абетки стосуються прізвищ авторів, а не репрезентативності антології, яка містить всього вісім п’єс. Перекладачі зазвичай керуються або бажанням представити своїм читачам найбільш відомих і визнаних авторів країни, з мови якої перекладають, або ж прагненням показати те, що потенційно може сподобатися цільовій аудиторії книги. Як зазначила сама упорядниця, відбираючи п’єси до антології, вона прагнула передусім показати польському читачеві ті українські твори, які будуть близькими і цікавими кожному; п’єси, які порушують загальнолюдські питання, які промовлятимуть до всіх читачів чи глядачів, незважаючи на те, у якій країні вони будуть представлені та який матимуть сценічний потенціал. Аґата Томасєвич додала: «ми зробили цю книгу для того, щоб польські театри охочіше брали для постановки п’єси українських авторів».

Упорядниця й перекладачка Анна Коженьовська-Бігун та видавчиня антології Ельжбета Мантей зізнаються, що, хоча у них і було бажання зосередитися виключно на воєнній тематиці, яка зараз актуальна для України, вони цього не зробили: тема війни видалася їм занадто однозначною й герметичною для польського глядача. Тому основним завданням упорядників було показати війну в ширшому соціально-політичному контексті. З восьми творів, що увійшли до антології, лише два безпосередньо стосуються подій на сході України: п’єса художниці-концептуалістки з Херсона Наталії Блок «Крізь шкіру» – жіноча монодрама про війну, а також п’єса «Час пілатесу» львів’янки Ольги Мацюпи, яка з 2011 року мешкає в Любліні, -постмодерністичний текст, що показує нову дійсність, невід’ємною частиною якої стає війна.

Анна Коженьовська-Бігун розповіла, що почала збирати матеріал до антології відтоді, як видала попередню книжку «Нова українська драматургія. В очікуванні на Майдан» (1), тобто від 2015 року. Не всі тексти, які вона хотіла помістити до книжки, туди потрапили, адже деякі автори надіслали твори вже після того, як антологію було віддано до друку. Отже, зібраного матеріалу вистачить і на наступну книжку. П’єси в антології – дуже різноманітні: деякі були написані після початку війни на сході України і під її впливом, а деякі – задовго перед тим. Наприклад, п’єса молодої одеської драматургині Анни Яблонської (яка трагічно загинула у 2011 році під час терористичного замаху в московському аеропорту Домодєдово) «Десь і довкола» написана у 2007 році, а її тематика стосується самотності й пошуків людини на тлі соціальних пертурбацій. П’єса українсько-німецького драматурга Павла Ар’є, який походить зі Львова, порушує тему історичної пам’яті та конфліктів на тлі розуміння і сприйняття минулого, що мають місце в сучасній Україні. Щоправда, п’єсу «Слава героям» було написано у 2012 році в геть інших політичних реаліях. Герої Ар’є – це ветерани ІІ Світової війни Остап і Андрій. Остап воював за незалежну Україну в складі Української повстанської армії, боровся з радянськими і фашистськими окупантами. Андрій був у лавах радянської Червоної армії, яка боролася і проти УПА, і проти фашистів. Остап і Андрій вперше у житті віч-на-віч зустрічаються у лікарняній палаті, у черзі на операцію на серці. І колишня війна знов стає реальністю. Варто зазначити, що на основі тексту Ар’є постала вистава, яка здобула неабияке визнання серед української публіки. І попри те, що польські театри не дуже охоче беруться за п’єси українських драматургів, п’єсу того ж Ар’є під назвою «На початку і наприкінці часів», яка увійшла до попередньої антології, вже кілька місяців грають на сцені Краківського народного театру.

Не можна оминути увагою той факт, що театри в Україні множаться, немов гриби після дощу. Як розповідала під час презентації антології драматургиня й організаторка одного з перших в сучасній Україні міжнародного фестивалю недержавного, незалежного і аматорського театру «Драбина» Ольга Мацюпа, протягом 2014-2015 років в Україні з’явилося стільки театрів і локальних театральних ініціатив, скільки не було за всі роки незалежності. 2014 року у Києві виник «Театр переселенця», а у 2015 році – «PostPlayТеатр»; у Запоріжжі відкрилась «Запорізька нова драма»; у Полтаві з’явився «Театр сучасного діалогу»; у Херсоні почала діяти театральна ініціатива «Театр Май Буш»; у Харкові – театр «DeFacto»; у Львові при театрі Лесі Українки з’явилася «Перша сцена сучасної драматургії». І якщо до подій Революції гідності популярними темами серед українських драматургів були еміграція, відсутність віри у світле майбутнє та всеохопна екзистенційна криза, то тепер вони рефлексують над новими викликами, які стоять перед суспільством. Недарма найбільшу популярність та визнання здобувають тексти, присвячені воєнній тематиці на кшталт «Поганих доріг» – п’єси, яку написала відома українська драматургиня Наталя Ворожбит для лондонського театру «Royal Court». Залишається сподіватись, що польські театральні режисери звернуть увагу на «Сучасну українську драматургію від А до Я» і невдовзі на сценах польських театрів з’являться нові постановки творів українських драматургів. Це, як сподіваються творці антології, допоможе сусідам краще зрозуміти й відчути один одного.

Зазначимо також, що книга «Сучасна українська драматургія від А до Я» вийшла наприкінці 2018 року у видавництві «Агенція драми і театру» («Agencja Dramatu i Teatru») за фінансової підтримки Посольства України в Польщі. ■

1. Nowy dramat ukraiński, tom 1: W oczekiwaniu na Majdan, red. Anna Korzeniowska-Bihun, Andriej Moskwin, Warszawa 2015.

Поділитися: