Василь Штокало ■ ІСТОРІЯ ■ №47, 2012-11-18

Нервово виснажений, з незагоєними ранами, з поперебиваними кістками, Ярослав Старух повернувся в лави українського спротиву. Провід ОУН йому доручає надзвичайно відповідальну справу: забезпечити діяльність підпільної радіостанції «Вільна Україна», прихованої під назвою «Афродита» в бойківських Карпатах. Богдан Старух переказав поведінку брата, коли йому повідомили про таке завдання. «Це чудова ідея, – відповідає Ярослав, – я це згоблю [він не вимовляв «р» – В. Ш.]. Це вікно в широкий світ, – вигукує Ярослав з великою втіхою, – я вже давно про щось таке думав!».
У грудні 1943 р. радіопрограми передавалися три або чотири рази на день, по півгодини, чотирма мовами – українською, російською, англійською та французькою на коротких хвилях 41–43. Дикторкою української та російської мови була «Зіна» (Валя), а західноєвропейськими говорив «Західний».
Десь у вересні-жовтні 1944 р. Я. Старух перейшов до осередку референтури пропаґанди Проводу ОУН на українських землях (очолював його Петро Дужий). Він називався «Зелений Гай» (Бібреччина, села Дев’ятники, Юшківці, Ятв’яги).
Приблизно в середині березня 1945 р. в селі Потоці, в криївці референта СБ «Михайла», відбулася друга нарада Проводу ОУН (на українських землях). Присутні – Роман Шухевич, Дмитро Маївський, Дмитро Грицай, Василь Кук, Яків Бусел, Роман Кравчук, Микола Арсенич. На ній проаналізовано становище українців на окупованих Польщею західноукраїнських землях, а Я. Старуха призначено провідником ОУН цих земель.
Ранньою весною 1945 р. Я. Старух, Юрій Лопатинський та Гвоздецький перейшли польський кордон. Д-р Петро Мірчук вказав, що Старух був членом генерального секретаріату УГВР, керував політичною координацією ОУН і УПА в закерзонському краї.
У переліку ключових завдань, які перед Я. Старухом поставив Р. Шухевич, було відкриття третього польського підпільного фронту. Недаремно на Посяння зі «Стягом» відправився Ю. Лопатинський («Калина»). Уже на початку травня 1945 р. з польським антирадянським підпіллям підписано перемир’я. Я. Старух, переслідуваний польськими окупантами між двома світовими війнами, досяг домовленості українських збройних підпільних сил «Закерзоння» та польського антикомуністичного підпілля в координації дій щодо спільного ворога.
Для скріплення лав у протистоянні польсько-комуністичному тоталітаризмові, «Стяг» – голова Проводу ОУН Західних окраїнних українських земель – оголосив накази: «Друзі повстанці, борці революціонери! Стрільці! Бойові друзі!», «На Великдень» (1945), «В день 23 травня 1945 р. усім, які зі зброєю в руках ідуть шляхом героїв!», «На день 31 Серпня» (1945); «На день Першого листопада!» (1945); відозву «Свято української державності!» (30 червня 1945 р.). Тим самим Я. Старух вимагав від побратимів і посестер не складати зброю.
В опорі варварському виселенню українців зі споконвічних земель Я. Старух уклав звернення «До цілого культурного світу! Відкритий лист українців, замешкалих за лінією Керзона» (1945 р., мови видання: українська, польська, чеська, словацька, англійська, французька); «Відкритий лист до Війська польського» (1945 р., мови: польська, українська).
Україна – у вогні оплакувала знищення надсянської Павлокоми. По свіжих слідах нечуваної жорстокості Я. Старух написав «Нові Лідіце» (1945 р., мови видання: українська, польська, англійська). «З докором Заходу, що про чеські Лідіце знає світ, бо там німці мордували чехів, а за масові вбивства українськ[ого] народ[у] світ мовчить», – читаємо в документі.

На початку 1946 р. Старух відвідав свою родину в селі Бережниці-Вижній. Свіжими слідами в «Тисячі доріг» Марія Савчин дещо описала, почувши про це від свого чоловіка Василя Галаси. Виявляється, після Різдва «Стяг» прийшов з «Орланом». Зразу зарядив будувати бункер… Вони обидва розквартирувалися в хаті… «Стяг» знав, що господарі – його свояки. У їхній родині була спадкова риса – не вимовляли «р». «Стяг», будучи надміру обережним, не признавався, а тітка весь час вдивлялася. Вкінці старенька не витримала, приступила до нього, пригорнула й повними сліз очима промовила: «Славцю!» (…) Потім «Стяг» більше не прикидався, вони раділи ним, як рідним сином.
За словами Володимира Макара, «Стяг» на терені 19 500 км2 з населенням понад 1 500 000 людей організував досконалу сітку українського підпілля з численними бункерами, складами харчів і зброї, шпиталями, технічними ланками та різними робітнями. Розбудував зразкову розвідну службу, що охоплювала всю територію Польщі, зокрема й Варшаву, його висланці мали доступ до представництв західних держав. В. Кук додав, що в дуже важких і складних умовах Я. Старух зумів налагодити політичну та військову діяльність. На цих землях були здібні командири, загартовані в боях повстанці, ідейні, дисципліновані члени ОУН. Старух до небувалих розмірів розгорнув інформаційну і пропаґандистську діяльність.
У відповідь на заходи радянсько-польської влади 26 червня 1946 р. Я. Старух уклав документ «Примусове виселення ексц. єпископа кир Йосафата Коциловського та українського духовенства міста Перемишля». Підпис – «Представники загалу українського населення за лінією Керзона» (1946, мови: українська, польська, чеська, словацька, англійська і французька).
У жнива 1946 р. Наталка Башук зустрічалася з Я. Старухом. Це був ліс за присілком Мриглодами, коло кринички під горою, яку вкривали зелені буки та смереки (недалеко від його криївки в урочищі «Під горами» присілка Монастиря того ж села Верхрати – В. Ш.). Є підстави думати, що «Стяг» з допомогою Н. Башук відновив перерваний зв’язок Проводу ОУН на Українських землях із Західною Європою.
Я. Старух уклав книжку «Новітні варвари» (Київ–Львів 1946, видання Організації українських націоналістів, Друкарня ОУН ім. Д. Сурмача). Зміст цієї книжки – «Нові Лідіце», «Знищення українського села Завадка-Морохівська», «Виняток з наказу КП на день 30 червня 1945 р.», «Зізнання вояків польського війська в справі знищення українського села Завадка­Морохівська і вимордування населення», «Примусове виселення ексц. єпископа кир Йосафата Коциловського та українського духовенства міста Перемишля», «Друзі повстанці!» (виняток з наказу КП на день 30 червня 1945 р.)» Мови: українська, польська, чеська, словацька, англійська, французька. Польською мовою видав «Krwawym szlakiem stalinowskiej demokracji» (укр. «Кривавим шляхом сталінської демократії»).

Далі буде

Поділитися: