Стары метрикальны книгы цінном скарбницьом iнформаций

Марко Постів-Яруга ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №41, 2019-10-13

Не та давно в iнтернетi нашол єм книгы метрикальны Гладышова.[i] То правдива скарбниця цiнных iнформаций и чудує ня, же головни редактор “Книги Бiлцаревы” того не доцiнят. Занє iх, бо надрукувал кiлька першых стран. Што правда пише, же з метрикальных книг: годни мы ся вельо а вельо довiдати (с. 116), же: то тема – море (тема на докторску дисертацию) (с. 117), але заразіцька барз сумує над тым, же: Збережены же книгы народжынь, вiнчань и погребiв, тоты од 1777 р., мают латиньскомовний змiст. (с. 116), же: Бiлцарiвскы метрикальны книгы кiнця XVIII столiтя, хоц обнимают лем нецiле десят рокiв – то великє богатство. Были бы они i аж пребогатым богатством, кєд бы ведено iх так, як  iх вести зачато (с. 127). [ii]  Адже по нашому, по рускы. Переконаний єм о тiм, же навет тоты записаны по латинi сут копальньом цiнных iнформаций. То не одкрывкова а губока копальня, треба перекопати ся през грубу верству чужой мовы, але вартат тото зробити, бо докоплеме ся до дорогоцiнных скарбiв iсториi нашого села. Я так роблю, працюю над монографійом Гладышова.

Церква Народження св. Івана хрестителя в Гладишові. Фото з вікіпедії

Назвиска и iмена без згляду на то яком мовом сут записуваны (ци по латинi, ци по польскы) часто и так сут нашы. Русином напевно был хтоси такi, кого в книгах записано яко:  Hryhory, Hawryło, Hryc, Danyił, Danko, Demko, Dorka, Wasyl, Wasyli, Paiza, Payza, Seman, Semion, Fedor, Fewronia, Kosma, Nasta, Safron, Hnat, Gmitro, Tymko, Olena, Oryna, Osyf, Tatianna, Tacka, Jacko, Macko, Іrina, Paraska, Petro, Kost, Joan, Spirydon, Sztefan, Josaphat, Osafat, Іwan, Maryna, Katrena, Mychał, Moysey, Mikita, Mykyta, Fycko, Fecio, Akilina, Akyм ци Tarapon. Правда, часом тот сам Iwan пак записувани єст яко Jan або Joannes, а Hryhory яко Gregorius або Georgius. Tовды тото iмено чужо юж звучыт, але коли змечеме тоты даны, найдены в книгах до хыж, товды сме дома и горизонт нашого знаня о істориі того чловека стає ся білши. Но штож так было, тот сам єґомосць тоты самы iмена рiжнi записувал.  Окаже ся, же тот Јаn ци  Joannes скорше  або пізніжше записани єст яко Іwan, а як ні то и так вітця мал нашого дакого Федора, Осифа або Василя.  Але навет при великі латинізациі трафлят ся дакы нашы перлинкы як хоц бы Auxentius. В моi родинi был стрыко Аксентий, брат мого няня, а прецiн серед сусiдiв Полякiв ани зо сьвiчком ани Аксентия не найдете,  Auxentius ся медже нима тіж не трафит.

В тых книгах и назвиска записуваны сут по рiжньому, єден човек раз записани єст яко Wirzchnianski, iншым разом яко Wirzchniansky або Wirzchniański, але найчастiжше яко Wirchnianski. Товды єгомосць iнкаше записувал тiж назву того села, де тота родина жыла, Вiрхня належала до гладышiвской парафіi.

25 марця 1778 р. была то Wirchnia, 1 квiтня 1778 р. Wiеrzchnia,  6 липня 1778 р. Wierchnia, але юж 12 липня  того самого рока вписана єст яко Wirchnia, а 9 вересня 1778 р. зас яко Wierchnia. Рiжницi сут навет в єдным вписi, 8 лютого 1779 р. парох записал, же в Wierchni в хыжы нр 10 гродила ся Taatyanna, а хресныма сут:  pracowici z Wirchni. Великой бiди ту не виджу, з назвом села было ріжні, адже з назвисками тіж, то довiд на то, же в нас назвиска лем ся зачынают хыбаль творити. Мария жена шолтыса, а дiвка: Gabryela Bybel zwanego гродила сына Пауля (13 VII 1784). Тото „zwanego” бесiдує до ня, же назвиска в нас ищы не окряли, тот чловек або мал iнше назвиско, якых в селi было дуже, або го нияк ищы не мал. Думам, же  назва села товды тiж ищы лем ся кристалiзує, в книгах маме лем версию єгомосця, но бо селяне могли прецiн iнакше своє село звати, товди писати знал лем єґомсць, адже шолтисе підписували ся крестиком. Доводом на то, же селяне інакше могли звати своє село най буде картка почтова, выслана з I Сьвітовой вiйны, з iталийского фронту, так заадресувана:

wieś Wirchne,

О.P. Gładyszów,

Powiat Gorlice,

    Galicya

На странах метрикальных книг нашол єм доказы на то, же назвиска мiняно. Не ходит мi ту о невеликы рiжницi в записi того самого назвиска, о хоц бы такы як при назвиску Вiрхнянский. Думам ту о цiлковитi його змiнi.

Цiкави єст припадок Миколая Мрука, котри незнати чом стал ся Миколайом Дзямбом. Заразiцька постарам ся того довести. Нiколяусови Мрукови (Nikolaus Mruk) и Євi Мрук дiвцi Joanne Proc scultheto (шовтыса) 14 жовтня 1787 р. родит ся сын Gregorius, котрого мати (адже Єва Мрук) 23 марця 1821 р. гмерат – але в книгах товды записана єст яко жена Nicolai Dziamba. Няньо тогож Gregoriusа (адже Nikolaus Mruk)сходит з того сьвiта 10 вересня 1805 рока тiж пiд iншым назвиском – яко Mykołai Dziamba. Хыбаль не мушу бесiдувати, же в книгах не є жадной змiнки о смерти Nikolausа Mrukа ци Ewy Mruk, а єґомосць в селі ціли час был. Назвиско Мрук на Дзямба в тi родинi замiнил и Семан Мрук (Миколая брат?), котрому 10 стычня 1803 р. жена, тiж Єва Мрук (cоrkа Mychała Madzuli) гродила Василя, котри єднак скоро гмерат, бо юж 4 червця 1804 р. и з того сьвіта сходит яко сын Семана Дзямбы. Aдже з наведеного выжше высновок може быти лем єден, Семан Мрук Семаном Дзямбом стал ся по 10 стычня 1803 р. и перед 4 червця 1804 рока.

Подiбны замiны назвиска мали мiсце ищы в неєднi родинi, 9 листопада 1797 р.  Dymithri Fedorko  тратит трилiтнього сына Pantaleonа, котрого мати Пелагя (дiвка Alexio Szmaydy) гмерат 10 жовтня 1797 р., але яко жена не Митра Федорка а Dymithri Stanczakа. Tymko Stanczak и: Anna cоrka Jana Beni юж 6 листопада 1798 р. обдаруваны сут дiвком. Гродила ся iм Nasta, а 28 листопада 1799 р. тоты самы родиче, але тепер записани яко Tymko Fedorko i Anna cоrkа Jana Beni мают Mychałа. В книгах коли ходит о Тимка Федорка-Станчака єст 13  до 2 для Федорка. Його 13 разы записано яко Fedorko а лем два яко Stanczak. Повісти мушу правду, лем 12 разы, но бо раз записани єст яко Федорчак а не Федорко. Прерiжнi записуваных форм його iмени ани не рахую, найчастiжше єст Тимком (Tymko аж сiм разы),аiншым разом тот сам чловек то: Timko, Tymofiy, Thimothey, Dymithri и Timothei.

В нашых метрикальных книгах найдеме ищы дуже iншых цiкавых вiдомости. Довiдал єм ся, же в книгах назву мого села лем раз записано iнакше, в тых найстаршых книгах найчастiжше ужывано польскомовны формы: Gładyszow/Gladyszow. Єдному гладышiвскому ґаздi 5 червця 1784 р. гродила ся Єва, але мене цiкавит лем тото, же записано, же ґазда єст: ze wsi Władyszowa.

Барз цiкаву рiч нашол єм в книгах народин, там в ХVIII столiтю сут четверы кстины в котых новонароджене дітя має лем єдного хресного, так до гнеска єст в православных Русинiв Румуніi. В тых штырьох припадках все хрещєни был хлопец, а хресным был хлоп, нигда жена. Шiст разы хресныма было двох ґаздiв, навет дiвча не мало хресной а двох хресных. Пят разы хресных-ґаздiв было аж трьох, а раз то навет аж штырьох, сами хлопы и жадной жени. Двох хресных, так як гнеска хресна и хресни, было юж все од ХІХ столiтя. Часом трафляло ся, же тых хресных записаных было дале пятеро и шестеро, так по старому было, коли кстили шовтысови або єґомосцьови дiти. 7 мая 1811 рока в Гладышовi вродили ся троячкы: Semionis, Fedorko и Marcus, але мали лем двоє хресных. Близьнята родили ся частіжше, три разы и кажде мало свого хресного и свою хресну.

Думам, же тепер и вы вірите в тото, же стары метрикальны книгы нашых сіл сут цiкавы, же можна з них вычытати ищы дуже iншых цінных и iнтересных рiчы, котры юж лем в них жыют и на нас ждут.


[i] https://szukajwarchiwach.pl/56/2032/0/-/1#tabSkan

[ii]   Смот: “Книга Бiлцаревы” пiд загальном редакцийом Петра Трохановского, 2017.

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii, Історія, Лемки

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*