РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №47, 2018-11-25
Перемиська поетка Міля Лучак видала надзвичайно цікаву та цінну з літературознавчої точки зору збірку, який надала символічний заголовок: «Рай і пекла на планеті життя / Raj i piekła na planecie życia» (Перемишль, 2017). У книзі авторка вмістила досвід попередніх видань, тобто практику польсько-української білінгви (двомовні збірки – ред.). Переклад прози та поезії – такою є ця збірка письменниці – здійснив відомий перекладач творчості Мілі Лучак, літератор Мар’ян Горбачек. Це – робота високого рівня, вона свідчить про професійність перемиського літератора.
У цій непростій за змістом збірці Міля Лучак змалювала свій літературний портрет, пов’язаний з акцією «Вісла» 1947 року. Зображує вона це на тлі повоєнного особистого життя та пов’язує з буттям українців у Польщі як переселенської нації. Центр твору – трагічні для авторки події жорстокого переселення з рідної батьківської землі, з села Війська на Перемищині, до поруйнованої війною Оструди на Мазурах. Але у книзі є не лишень болюча ремарка про переселення 1947 року. Тут також – тло особистого бачення себе, історія батька письменниці; є і поетичні роздуми авторки та її літературна позиція. Це – біографія, позначена досвідом, де на перший план висувається складна історія родини, рідної нації та поруйнованої української землі.
Усе це Міля Лучак представляє у творі, який складається з трьох частин: «Моя відозва», «Дорога через пекло мого батька Володимира Лучака» і «Моя біографія — 70 річниця акції „Вісла”». У своїх споминах авторка описує складне життя, пов’язане з Другою світовою війною, та непрості дороги життя післявоєнного. Книгу завершує цикл 50 віршів, де Міля Лучак показує незвичайну долю, що становить її літературну біографію.
Треба сказати, що вірші Мілі Лучак подекуди стають спробою антропологічної присутності: на позір вигадана, поезія – це сновидіння чутливої підсвідомості. Мова творів авторки – непростий засіб поетичної комунікації. Тому вона стає осердям нового символічного прагнення «бути», заново сакралізувати символи Дніпра, степу, калини, чи – через численні паралелі – саму назву «Україна». Утім, це також – молитва серця, керована поеткою до надсвітів, де перебуває Всевишній.
Живучи в історичному осередді Перемишля, Міля Лучак показує свій творчий силует через призму болючого спомину. Попри правду та історичні факти, спогади Мілі Лучак мають риси художньої вигадки, яку можна назвати також літературною фікцією. Це помітно, зокрема, у другій частині найбільшого прозового спомину «Дорога через пекло мого батька Володимира Лучака».
У цьому творі поетка підсумовує життєвий шлях свого батька і надає йому рис приватної оповіді. Натомість в поезії авторка показує, як радіє краєвидам рідних сторін, як постійно залишається учасником нашої національної ідентичності та літературної присутності.
Міля Лучак народилася 1 серпня 1937 року в селі Війську неподалік Перемишля, над річкою Вігорем. Вона є живим носієм історії, свідком складного історичного буття нашої нації. Під час війни Міля Лучак разом з батьками була вивезена до Німеччини на примусові роботи, де тяжко захворіла на тиф. Після повернення в рідні сторони стала свідком арешту батька та була жертвою виселення на Мазури, де жила до 1985 року, коли переїхала до Перемишля на постійне проживання. Ця життєва історія – основа першої частини збірки «Рай і пекла на планеті життя».
Живучи в Оструді, Міля Лучак організувала художній колектив та почала писати перші вірші. Дебютувала в 1956
році у «Нашому слові». І, хоча згодом прийшли поетичні успіхи і слава, аж до прийняття її до Національної спілки письменників України, Міля Лучак завжди залишалася вірною своїй переселенській біографії.
Поетка друкувалася в альманасі УСКТ «Гомін» у 1964 році. Цей поетичний успіх не був для неї довготривалим. За патріотичні настанови та написані в українському національному дусі вірші цензура на довгі роки вилучила Мілю
Лучак зі свідомості рідного українського середовища. Фактично, як згадує поетка, від 1963 по 1980 рік вона ніде не друкувалася. Лише прихід «Солідарності» у Польщі змінив її літературний шлях.
Міля Лучак побувала у Києві, де познайомилася з багатьма творцями української культури, зокрема – з поетом і дисидентом Михайлом Саченком. Саме в Києві Лучак переобирає новий поетичний шлях. Мовою її поезії стає розповідь про співвітчизників – українців у Польщі, розпорошених переселенням і підданих денаціоналізації.
Після повернення з України Лучак видає свою першу з часів дебюту збірку власних творів «Любов і мир» (Варшава, 1984) та згодом – збірку «Дітям» (Варшава, 1987). На ці видання чекали її читачі, тому Міля Лучак поруч з Остапом Лапським та Іваном Златокудрим стає прикладом нескореності й авторитетом.
Її поезія знову повертається на сторінки «Нашого слова» й «Українських календарів». Поетка друкується у «Дуклі» (Словаччина), «Світовиді» (Нью-Йорк, США – Київ, Україна), «Зернах» (Німеччина) та в багатьох виданнях в Україні: у «Прапорі» (Харків) та «Дзвоні» (Львів). Згодом друкується у наших щорічниках «Український альманах» та «Український літературний провулок». У 1995 році у Львові виходить збірка поезії Мілі Лучак «Ти ще повернешся до мене, сину», а потім, 1998 року (також у Львові) – поетична книга «Нехай прийде Царство Твоє». Обидві збірки були підставою до прийняття поетки до Національної спілки письменників України. У 1999 році виходить збірка перекладів віршів Мілі Лучак польською мовою «Kwiat czarnej paprocі».
Початок нового тисячоліття у творчості поетеси означили нові видання: збірка «Розмова з Богом» (Перемишль, 2008) та низка двомовних збірок, виданих спільно з перекладачем її творчості Мар’яном Горбачеком. Вказаний тут перелік видань поетки – далеко не повний, він лише окреслює її творчий літературний дискурс. Слід додати, що двомовні збірки (білінгви) Мілі Лучак принесли їй в польському літературному середовищі заслужене визнання та славу.
Найновіша книга Мілі Лучак «Рай і пекла на планеті життя / Raj i piekła na planecie życia» не підсумовує творчості 2000-х років, а радше відкриває багатоаспектний портрет авторки як поетки і письменниці, літературної діячки та патріотки.
Натхненна і трагічна форма змісту «Рай і пекла на планеті життя» нагадує літературний заповіт, який поетка керує
до нащадків. У ньому Міля Лучак говорить про важливість спомину як жанру на мапі української літератури.
