Іван Бакунович ■ ГРОМАДА ■ 2010-11-11
{mosimage}
Підляські українці до самоврядних структур балотувалися ще в перших демократичних виборах, тобто в червні 1989 р. Чи не найбільшим досягненням було тоді обрання на пост війта сільської ґміни Більськ-Підляський українського кандидата Юрія Ігнатюка, який успішно керував ґміною протягом трьох каденцій.
Але на цьому політична діяльність не закінчилася. Чи не найбільш успішними виявилися вибори до самоврядних структур 1998 р., коли в міській раді Більська -Підляського опинилися чотири кандидати – або члени Об’єднання українців Підляшшя, або прихильники української діяльності на Підляшші. У тому числі, на пост заступника бурґомістра Більська- Підляського обрано Івана Киризюка.
Успіх у виборах 1998 р. Об’єднання українців Підляшшя, певно, завдячує широкій коаліції, у якій опинився також Союз лівих демократів (СЛД, до складу якого в реґіоні входять переважно неполяки – ред.) та білоруська меншина. А своя репрезентація в раді може принести лише користь. Тоді в Більську- Підляському якраз починало розвиватися українське шкільництво, на сцені перші кроки ставив ансамбль “Ранок”. Завдяки своєму представництву в міській раді можна було роздобути кошти на різноманітні заходи, з міського бюджету фінансувалися деякі починання. Дуже важливим був психологічний аспект: українці були помітні у всіляких заходах, зустрічах, українство стало невід’ємним елементом життя міста. Українці, поруч з білорусами, стали рівноправною меншиною, яка функціонує в реґіоні.
Ситуація змінилася 2002 р., коли Союз лівих демократів на чергових виборах вирішив висувати кандидатів лише зі свого виборчого комітету. Українці та білоруси створили власний виборчий комітет під назвою “Більська коаліція”. На пост бурґомістра в перших безпосередніх виборах обрано представника СЛД Еуґеніуша Березовця, а “Більська коаліція” виявилася в опозиції, проте надалі могла тішитися своїми депутатами.
Політика, навіть на самоврядному рівні, приносить різні несподіванки. Під час останньої каденції виявилося, що українцям не по дорозі з білорусами, тому вони вирішили вийти з “Більської коаліції”. Що було причиною такого рішення?
– Щораз більшими ставали розбіжності між поглядами представників “Більської коаліції”, – пояснює д- р Анд рій Артем’юк, голова Об’єднання українців Підляшшя. – А остаточно про вихід з неї ми вирішили в той момент, коли почалася колотнеча щодо найменування двох вуличних кілець у місті.
Нагадаємо: представники правого крила ради в річницю створення “Солідарності” вирішили надати одному кільцю ім’я цього руху, а покровителем другого мав стати капелан “Солідарності” Єжи Попелушко. Натомість Марія Рижик виступила з пропозицією, щоб одне кільце носило ім’я Ярослава Мудрого. Цієї заяви не підтримала навіть частина союзників, тобто “Більської коаліції”.
У цьогорічних самоврядних виборах українці вирішили знову балотуватися з кандидатами від СЛД. “Ми повинні разом іти до виборів, – підкреслював Е. Березовець. – Тільки тоді можемо досягнути спільного успіху”.
На урочисте відкриття виборчої кампанії прибув навіть колишній прем’єр- міністр Польщі Лешек Міллер.
– У місцевих органах можуть за в’язуватися різні союзи, різні коаліції, – говорив Міллер під час урочистого відкриття виборчої кампанії. – Не варто відсторонюватися від будь- яких розв’язок. Бо якщо можна досягти домовленості у важливій справі, варто примиритися навіть із чортом.
Л. Міллер зазначив при нагоді, що його син одружився з українкою з Ка м’янця -Подільського:
– Я радію, що мій син та невістка обдарували мене найбільшим скарбом, тобто внучкою, у венах якої пливе польсько -українська кров, – наголошував екс -прем’єр- міністр. – Чоловіки бо знають, які дівчата народжуються з таких мішаних зв’язків. Їй уже 15 років – і уявляю собі, що з неї виросте в майбутньому!
“Наше слово” №46, 14 листопада 2010 року {moscomment}
