Михайло Пульковський ■ ГРОМАДА ■ 2009-07-23
Уже стало традицією, що Спілка політв’язнів проводить свої загальні збори в княжому Перемишлі. Правлінню напевне небайдужі клімат, атмосфера та енергетика рідних земель, що і підтвердив у своїй промові його голова Йосип Мица.
Збори проходили в готелі “Ґромада”, хоча і організатори (особливо Іван Вархіл з Перемишля) і перемишляни дуже хотіли, щоб захід міг відбутися в Народному домі. На жаль, головна частина цього історичного будинку надалі закрита з огляду на поганий технічний стан і через незрозуміле нікому ставлення до справи міської влади не знати, коли це зміниться.
Збори відкрив голова правління – Йосип Мица, привітавши учасників та гостей, серед яких були: о. митрат Євген Попович – УГКЦ, о. Василь ЧСВВ з монастиря на Засянні, Володимир Середа – голова Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння” з України, Марія Туцька – голова Перемиського відділу ОУП, Михайло Пульковський – голова Товариства український народний дім та водночас представник “НС”, Василь Глинчак – журналіст львівського ТБ. Вітального листа прислав голова ОУП Петро Тима, який не міг приїхати.
Збори розпочалися хвилиною мовчання – вшануванням тих, хто віддав своє життя за самостійність України і молитвою за Батьківщину. Молитву очолив о. Євген Попович.
Робоча частина розпочалася виборами голови зборів (обрано Василя Біло), їх секретаря (Богдан Наконечний) та інших органів з’їзду, передбачених статутом.
Голова спілки зачитав звіт з діяльності правління, який у голосуванні був прийнятий. Звіт переплітався багатьма посиланнями на історію Спілки і української ідеї взагалі. Головним напрямком діяльності останніми роками є боротьба за увічнення пам’яті загиблих вояків усіх формувань, які боролися за українську справу в ХХ столітті, а також мирного населення, яке постраждало внаслідок гонінь.
Пан Мица згадав також про сумні і незрозумілі для нормальних людей події останніх місяців – знищення невідомими “патріотами” хреста на колишній шпитальці на Хрищатій, яка стала могилою для своїх пацієнтів та персоналу, та антиукраїнську пропаґанду ненависті і брехні під проводом о. Т. Ісаковича-Залеського, у яку задіяно також польські публічні ЗМІ. У дискусії присутні розділили стурбованість свого голови і висловили надію, що врешті-решт переможе здоровий глузд й історична правда.
Крім цього, левову частину дискусії зайняло зголошування й обговорення місць, які вимагають увічнення. Наводилися також приклади нерівного трактування українських ініціатив у цьому напрямку і всяких труднощів, які ставить РОПБіМ під проводом А. Пшевозника.
Далі відбулися вибори нової влади Спілки. Переобрано діюче правління на наступний термін та обрано нову ревізійну комісію (голова старої заздалегідь сказав, що з огляду на стан здоров’я всі члени “старої” не можуть уже виконувати своїх обов’язків).
Після привітань нової влади з’їзд офіційно закрито.
О 16.00 годині учасники і гості з’їзду зустрілися на панахиді за борців за волю України при свіжо відновленому пам’ятнику воїнам УГА в Нових Садах (колись Гійсько), яку відслужили отці УГКЦ Є. Попович і П. Поточний.
Вечір всі провели над мальовничим Вігром, коло найстаршої в Польщі мурованої церкви в Посаді-Риботицькій, де на площі коло приходства можна було поспілкуватися “поза протоколом”.
***
На закінчення хочу звернутися до тих нечисленних читачів “НС”, які на основі цієї статті хотіли б, так, як мало це місце останнім разом, зголосити поліції факти порушення правопорядку РП описаними фактами.
Шановні панство! Якщо виникне потреба перекласти статтю на польську мову – прошу звернутися до мене (координати в редакції “НС”). Ґарантую безкоштовну і якісну послугу, консультації щодо назв організацій, які гуртують українців у Польщі та відповіді на всі запитання, які можуть Вас турбувати. Проте, якщо схочете зробити переклад самостійно, як зробили це останнім разом, прошу звернути перекладачеві увагу, що ОУП це польською мовою ZUwP (Związek Ukraińców w Polsce) – не ОУН. Крім цього, названа Вами в останньому донесенні організація “Комбатантів УПА” не існує і, наскільки мені відомо, ніколи в Польщі не існувала.
“Наше слово” №30, 27 липня 2009 року {moscomment}
