Ярослав Машлюх ■ ГРОМАДА ■ 2010-01-05
{mosimage}
Нещодавно в селі Мокрому, що лежить над річкою Ославою, відбулися незвичайні події, які могли б зацікавити прихильників навіть найбільш витончених смаків. Цим разом українське середовище Підкарпаття звернуло свою увагу на те, що діється в наших кухнях…
Уже з давніх віків кухня, вишукані страви та розкішні смаки були невід’ємними складовими на королівських дворах, шляхетських столах чи в їдальнях вельможних персон, що хотіли в такий, зокрема, спосіб підкреслити свій маєстат.
Проте не тільки серед багатих людей кухня відігравала велику роль. Практично в кожному домі, незалежно від суспільного статусу, походження чи віросповідання, кухня виконувала своєрідну магічну, а навіть ритуальну функцію. Ще в дохристиянські часи люди приносили в жертву богам їжу, свої найкращі плоди, щоб таким чином забезпечити собі прихильність надприродних сил, мати ґарантію доброго врожаю на наступні роки. Для того вибирали щонайкращі продукти, щоб саме такі ще вродили.
З найкращих плодів готуємо особливі страви і сьогодні. Вони потрапляють на святкові столи, прикрашають важливі події нашого життя, показують гостинність господарів та їхнє щире серце. Зрештою, деякі кулінарні “витвори” стали обов’язковими атрибутами весільних обрядів, Святвечора чи Великоднього сніданку. Символічне значення цих страв чи окремих продуктів є додатковим приводом, щоб ставитися до них з особливою пошаною. Таким чином, кухня стає немовби “продовжувачем” роду, носієм сімейної та культурної спадщини, родової пам’яті. Адже не раз ми згадуємо, які страви готували в наших хатах, коли ми були ще дітьми. І часто в першу чергу розповідаємо про кулінарні досягнення старійшин нашого роду, бо ж саме ті здібності наших предків були основою того, що сьогодні називаємо українською гостинністю. Старанно підібрані продукти, запашні страви та їхня різноманітність й до сьогодні радують піднебіння гурманів традиційної української кухні. У чому ж суть наших прагнень за кухнею бабусь, спогадів про неповторні смаки нашого дитинства? На це досить важке питання ми старалися знайти відповідь.
Щоб збагнути хоч трошки таємницю цього феномену, гурток ОУП у Мокрому разом з дітьми з пунктів навчання української мови та їхніми вчителями вирішив дослідити, яким чином змінювалися або зберігалися в наступних поколіннях традиції, пов’язані з приготуванням страв, підбором їхніх складників та продуктів, а також, як ті страви пов’язані з кулінарними звичаями нашого реґіону. Оце й було завдання, яке ми вирішили зреалізувати з представниками наймолодшого покоління. Ми запросили до співпраці й Гурток сільських господинь, які допомогли своїми цінними порадами, зі щирим серцем вони ділилися з дітьми давніми рецептами страв і секретами їх приготування. Проект для дітей та молоді “Смаки дитинства” мав на меті активізувати молоде покоління українців Підкарпаття, ознайомити з різними аспектами зберігання батьківських традицій, показати інші, ніж музична і літературна творчість, їхні прояви, зосередитися хоч на мить на тому багатстві, яке маємо дуже близько, але, на жаль, поступово втрачаємо. Проект “Смаки дитинства” став особливою нагодою, щоб пізнати, зібрати та архівізувати давні, іноді вже забуті, рецепти страв, які готували колись наші бабусі й прабабусі на лемківсько -бойківському пограниччі.
За здійснення задуму діти взялися з великою охотою. Врешті могли самі зібрати дослідний матеріал, вкласти більше зусилля у свою працю, що може тільки дати кращі результати. Саме так було і цим разом. А щоб дізнатися про деякі забуті вже рецепти страв, довідатися, які продукти потрібні, щоб зварити чи спекти якісь ласощі, діти мали самі поговорити зі своїми бабусями. Молоді дослідники дізналися від своїх рідних про смаки їхнього дитинства, про цінність традиційних страв і про велику пошану до них. Слухали уважно, щоб мати чим похвалитися перед своїми вчителями. І з цим завданням вони справилися надзвичайно добре. Не тільки здобули кулінарний досвід, а ще й мали змогу почути дуже цікаві розповіді про давні часи, звичаї, повір’я – усе те, що сьогодні зберегти щораз важче. Після розмов з найстаршими представниками роду діти збагнули ще одну важливу річ, яку потім ввели в практику. Щоб проведений у кухні час був для нас не тільки втомою, але також і радістю, діти вчилися, як серед народу шукали розваги, готуючи страви. І так вивчали вони прислів`я, вірші, пісні – усе те, що пов`язане з народним харчуванням і побутом українців.
На завершення проекту була організована “художньо-кулінарна” зустріч. Наші наймолодші на спеціальному святі під назвою “Смаки дитинства” виступили з програмою, де показали увесь той фольклор: давні страви, народні вірування, приказки, жартівливі пісні, пов’язані з харчуванням. Щоб концерт вдався на високому рівні, допомогли вчительки української мови М. Яра, М. Білас, М. Онишканич, Д. Городецька, М. Ковальська, О. Гаврилець. А після концерту чекала несподіванка, яку приготовили дітям та всім, хто прибув на концерт до Мокрого, жінки з місцевого Гуртка сільських господинь – суто заставлений і гарно прибраний стіл зі стравами, про які ми вже часом забуваємо. Тут можна було скуштувати стульники, капусту з грибами, гречаники, пиріжки з мачанкою та багато інших страв, неповторний смак і запах яких ще довго не дозволяв відійти від стола.
Фінальним завданням “кулінарного проекту” було зібрати найцікавіші рецепти страв і надрукувати їх на папері, щоб залишився тривалий слід. І ось таким чином ми видали невеличку кухарську книжечку, у якій зібрано деякі рецепти страв, що їх від своїх мам чи бабусь отримали наші наймолодші. Надіємось, що вона стане багатьом у пригоді, допоможе не тільки пригадати смак їхнього дитинства, але також у майбутньому збагатить наші столи смачними стравами, які кожний з нас зможе приготувати власноруч. І дай Боже, щоб про цю книжечку хтось колись міг сказати: “Це справді смаки мого дитинства!”
“Наше слово” №2, 10 січня 2010 року {moscomment}
