Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ 2009-08-05
Здавалося, що справа найменування в Лігниці вулиці Тараса Шевченка – завершена. Проте виходить, що тільки здавалося, оскільки лігницькі “кресов’яни” не здаються. Нагадаймо – у кінці березня 2008 р. лігницький гурток та відділ ОУП звернулися до Міської ради Лігниці з внеском, щоб частині вулиці Панцерної, на якій розташована найстарша українська школа в Польщі, надати ім’я Тараса Шевченка. Відповідне рішення Міська рада прийняла 26 січня 2009 р., однак таблиці з новою назвою вулиці з’явилися щойно 5 червня.
Скоріше на це не дозволили лігницькі “кресов’яни” – Товариство приятелів Дрогобицької землі й Товариство любителів Львова та Південно-Східних кресів, які опротестували рішення. Вони зібрали понад 200 підписів під внеском про скасування такого рішення, однак з огляду на невідповідність юридичним нормам громадянський проект був відкинутий. Бо ж підписи “кресов’яни” збирали під внеском про скасування такого рішення, натомість від Міської ради домагалися перейменування вул. Т. Шевченка на вулицю Жертв ОУН-УПА.
“Кресов’яни” не здалися і ще раз виступили з внеском про скасування рішення Міської ради щодо надання частині вулиці Панцерної імені Тараса Шевченка. Міська рада 23 липня проголосувала за втриманням попереднього рішення і таким чином Комплекс загальноосвітніх шкіл № 4 надалі знаходиться на вул. Т. Шевченка. Голова Міської ради Ева Шиманська каже, що бідний Шевченко певно перевертається в могилі, коли бачить, яким чином використовується його ім’я. Е. Шиманська добачає в цій ситуації також позитиви: була це нагода, щоб краще ознайомитися з творчістю Т. Шевченка (і вона надіється, що наука принесе позитивний результат).
Думаю однак, що “кресов’яни” і цим разом можуть не здатися. Аналізуючи результати голосування, яке відбувалося “згідно з сумлінням” міських радних, видно, що робота “кресов’ян” усе ж таки приносить результати – на цей раз трьох радних проголосувало за зміну назви вулиці Т. Шевчекна на вулицю Панцерну, п’ятьох – стрималося від голосування, натомість дев’ять було за втриманням назви вулиці Т. Шевченка. Не важко здогадатися, що п’ятьом нерішучим радним може бути ближче до “кресов’ян”, ніж до українців. Е. Шиманська каже, що справу дефінітивно закрито, а згодом додає – принаймні на час роботи цієї ради.
“Наше слово” №32, 9 серпня 2009 року
