Сила слабких. Хто сьогодні солідаризується з Україною в Польщі?

ПОГЛЯДИ ■ №50, 2018-12-16

Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl
Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl

Наприкінці листопада і на початку грудня в Польщі пройшли акції підтримки України – після того, як Київ ввів воєнний стан у прикордонних із Росією регіонах. На відміну від 2013/2014 років, коли дуже активною в організації акцій була українська спільнота Польщі, цього разу також сильно проявило себе польське громадянське суспільство.

Звісно, польські активісти були і є досить активними від Євромайдану й до сьогодні – проте зараз, наскільки мені здалося, польські діячі стали більш самостійними в підтримці українців.

Польські громадські рухи в низці регіонів самі зголошували мітинги підтримки Україні, а українські мешканці Польщі до них приєднувалися. Так було, наприклад, у Познані, Любліні і Лодзі. У Любліні активну роль відігра ла відома читачам «НС» і перемиським українцям Анна Домбровська, громадська діячка й голова товариства «Homo Faber». У Лодзі і Познані мітинги проводили діячі польських громадських рухів – «Страйк жінок» (Strajk Kobiet), «Комітет захисту демократії» (KOD), «Громадяни Польщі» (Obywatele RP) тощо.

У Вроцлаві наприкінці листопада діячі цих рухів надіслали досить зворушливого листа послу України в Польщі і всьому українському суспільству: «Ми глибоко схвильовані останнім російським актом агресії проти України», – пишуть вони. – «Ми знаємо, як міцно постраждала Ваша країна в результаті війни, яка точиться на Вашому сході вже понад 4 роки».

Діячі польських рухів просять посла Андрія Дещицю передати українському урядові і суспільству «слова солідарності і співчуття в цьому важкому для всіх Вас моменті». Водночас вони обіцяють домагатися від польської влади, «щоб Вона активніше підтримувала Україну в її боротьбі з російською агресією».

На акції підтримки України в Польщі також майже завжди приходять громадяни Росії, що живуть поряд із нами. А у відповідь на маніфестацію з закликом «розділити Україну» під українським посольством у Варшаві, заявлену на перше грудня, варшавські антифашисти зібрали півсотні контрманіфестантів. Проте вони не мали проти кого протестувати: «розділяти Україну» прийшло кілька людей, і побачивши мітинг підтримки для України, вони відмовилися від свого заходу.

Варшавські антифашисти підтримувати Україну прийшли з немалою кількістю червоних прапорів, також викрикуючи: «Без уряду за мир!». Це дещо налякало моїх українських приятелів, котрі побачили фото і відео – і треба було пояснювати, ким у Варшаві є антифашисти-студенти. Вони згуртувалися навколо лівої ідеї і вирішили «очистити» від радянсько-комуністичного минулого червоні прапори.

До чого це я все?

Україну в Польщі підтримують найнеймовірніші середовища. За Україну вболівають ті, хто не вміщається в простих моделях. Україна стала не тільки державою, але теж – хотіла того чи ні – ідеєю боротьби слабкого з розлюченим гігантом, захисту мультикультуралізму під національними символами, оборони незахищених не лише зброєю, але й солідарністю.

Пережити такі насичені величезним змістом епохи вдається далеко не кожній країні, суспільству і поколінню. У Центральній Європі і в Польщі 1980-их років була Гавелова «сила слабких», нині всесвітній центр цієї сили перекочував в Україну. Проте солідарність із ним залишилася серед тих, хто є слабким сьогодні і в інших державах.

Саме це сьогодні солідаризує з Україною тих поляків, котрі виходять на протести на захист судів і котрих влада бездумно називає «тотальною опозицією». Я дуже тішуся, що підтримку Україні декларують такі непоєднувані ні в чому іншому середовища, як KOD («Комітет захисту демократії») i PiS («Право і справедливість»), проте з точки зору розвитку війни в Україні шкодую, що в Польщі все частіше чуємо, хто і з ким має чи не має права сідати за спільні розмови, хто має чи не має права озвучувати свою думку. Це – модель дискусії в авторитарному середовищі.

Не можна одночасно підтримувати Україну в її боротьбі з Росією, а в своїй державі забирати свободу слова в одних і наділяти нею вибраних. Це суперечність, яку варто вирішити, особливо в контексті важливих наступного року виборів і в Україні, і в Польщі.

І насамкінець хотів би звернутися до посольства України в Польщі і української влади загалом. Зустріньтеся з польськими вуличними рухами – хоч би для того, щоб їм подякувати. Україну підтримує не лише влада, яка робить заяви. Україну підтримує громадянське суспільство Польщі, яке не дає цій владі остаточно зманіпулювати українське питання. Кетрін Ештон і Вікторія Нуланд не боялися п’ять років тому приходити на Майдан, щоб підтримувати демократичне суспільство в Україні, це не перешкоджало зустрічатися їм із владою. Не бійтеся, що ваша зустріч викличе гнів польської влади за розмови з «тотальною опозицією».

Ця подяка – не для польської влади чи опозиції. Це – передусім для вас і заради України.

Поділитися:

Категорії : Погляди

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*