Ольга Галабуд ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-09-02
{mosimage}
Старі відремонтовані кам’янички на центральній площі міста, прибрані яскраво вулиці, багато квітів і зелені – так зустрів Ряшів учасників “Європейського стадіону культури”. Протягом трьох днів (12-14 серпня) футбол був тільки фоном для музики: у рамках цього фестивалю в головних ролях були артисти. Проведено понад 100 різних заходів, а на сценах у всьому місті виступило майже 180 виконавців з Польщі та з України.
Уже 8 серпня можна було відчути, що місто готується до великої події. У місті були розвішені відповідні плакати, хоч, може, не всі звертали на них увагу.
Cпеціально на 12 вантажівках привезено з Варшави сцену: була вона 21 метр завширшки, 23 метри зав глибшки і 14 метрів заввишки – це дорівнювало розмірам ряшівської ратуші. Вранці 11 серпня на сцені розпочалися перші репетиції. Звуки музики притягали щораз більше мешканців міста.
– Буде тут діятися! – говорить пані Гелена. – Я все чую, що відбувається на площі, бо живу неподалік. Дуже люблю таку музику: перед виходом з дому я слухала “Гайдамаків”. Треба буде раніше прийти, бо збереться багато людей і пізніше нічого не побачу. Це зовсім по-іншому: почути виконавців “на живо”, а не в телебаченні.
“Gramy Razem”
Журналісти польського телебачення TVP розставляли камери й готувалися до трансляції основного концерту фестивалю – “Gramy Razem”. На сцені вже сидить оркестр. Це музиканти Підкарпатської філармонії та львівського оркестру “Юпітер”. У першій частині виступають хори “Górale” і “Gloria” під керуванням Кшесиміра Дембського та Романа Дрозда.
– Трохи мало було часу на репетиції, – зрадив перед концертом композитор і дириґент М. Дрозд. – Але співпраця з Кшесиміром була дуже продуктивною.
Кільканадцять тисяч глядачів роз містилися на площі, у поблизьких кав’ярнях і спостерігали з вікон кам’яничок. Очікували з нетерпеливістю на перші акорди. Під час концерту виступали і польські, і українські виконавці. Гарячими оплесками глядачі привітали молодий гурт “Еней” і пісню “Наше радіо”, яка зробила його таким популярним. Пізніше заспівали Мацей Маленчук, Патриція Марковська, “Wilki”, “Гайдамаки” і львівська співачка Лама – остання заспівала свій хіт “Мені так треба” по-англійськи.
– Сталося чудо, яким є фестиваль у Ряшеві, – сказала на прес-конференції заступник спікера місцевого воєвідського сеймику Анна Ковальська, і підкреслила вагому роль польсько-української співпраці. – На Підкарпатті ми популяризуємо те, про що мусимо говорити: добросусідські відносини між Польщею та Україною.
Присутній на прес-конференції генеральний консул України в Люблині Олег Горбенко зауважив, що є великий шанс для двох держав: з якнайкращої сторони показати себе усьому світові. Ряшів ще раз відкрив широко двері для України.
“ART.BOX UA/PL”
Понад кордонами перенеслися глядачі суботнього концерту ART.BOX UA/PL. Цей вечір повністю належав українським виконавцям. Проект ART.BOX UA/PL – це суміш альтернативної і незалежної української музики, яка черпає рівною мірою з традиційних джерел і досвіду цифрової культури, – сказав куратор концерту Марек Отвіновський:
– Це унікальна музика та унікальні виконавці. А серед них “Анєбрі”, “Запаска”, “Заволока” і “Р.У.Т.А. НА СХІД”, “Перкалаба”, “Даха Браха”, Юрій Андрухович і “Карбідо”.
– Я думав, що наша співпраця триватиме кілька днів, а вже триває сьомий рік, – з усміхом розповідає письменник. Ю. Андрухович свою співпрацю з ансамблем розпочав зовсім випадково на фестивалі “Port Literacki Wrocław”, де з гуртом заграв імпровізований концерт. Потім концерти колективу поєднують поезію, visual art і музику. На питання: “чи Ви є співаком?” – Андрухович відповідає: “ні, я є поетом і тільки поетом”.
Деякі назви колективів – не відомі загалові. Та й не дивно, адже гастрольні маршрути обминають Польщу. Для багатьох учасників концерт став нещоденним досвідом. Бо ж рідко коли в такому просторі можна бути свідком міжнародного музичного експерименту. Під такти музики розважалися цілі сім’ї. Серед глядачів було багато української молоді. Юні люди пройшли довгу дорогу отримання віз, щоб приїхати на “Європейський стадіон культури”. – Це чудово, що в Ряшеві виступають такі прекрасні колективи. Щоб побувати на їхніх виступах, треба їздити по всій Україні. А тут вони зібралися в одному місці, – говорить з радістю Ірина зі Львова.
Увагу привернули віолончелістки гурту “Даха Браха” в чорних високих і густих перуках на голові зі зачісками в африканському стилі. Не випадково, бо українські народні мотиви ансамбль поєднує з музикою Африки, арабськими, болгарськими та угорськими нотами. Музиканти подарували глядачам кілька годин прекрасної музики.
– Це був чудовий концерт. Так багато подібних мелодій, – говорили між собою прохожі, повертаючись додому.
“ПРОЕКТ У – КОЛЕКТИВ СУПУТНИК ФОТОС”
Це історія України, записана очима фотографів. Вона вперше представлена в Польщі у ряшівському Бюро художніх виставок.
Представлення світлин – то цикл різних фотооповідань, які показують просте життя мешканців українських сіл, шахтарів з Донбасу, де найбільше гине людей, і кримських татар, які після багатьох років вигнання повертаються на рідні землі. Виставка показала незнані полякам сторони життя України.
Майстер-класи для дітей
Удень Ряшів бринів дитячим сміхом. Малюки малювали плакати, робили екологічні ляльки і листівки зі зроблених раніше фотографій. З дітьми працювали інструктори і волонтери. Варто було побачити, як хлопчики і дівчата після закінчення занять гордо показували свої роботи на параді, що відбувся в парку біля Бюро художніх виставок. Протягом трьох днів “Європейського стадіону культури” українці та поляки довели: більше нас єднає, ніж ділить.
З Новим роком?!
– Почуваємося, як на новорічному святі, – говорили деякі присутні на спектаклі “Ґлорія” львівського театру “Воскресіння”. Милувалися магічною живою картиною, яку творив вогонь. У ритуальній виставі була відтворена вся історія людства, де людина завжди хотіла бути господарем чотирьох стихій, полюбила щастя і владу.
Після вогняних феєрверків, що символізували прощання зі старим роком, відбулася акція “Лампарт”. У небо піднеслася тисяча ліхтарів у кольорах українського і польського прапорів.
– Разом творимо історію і випускаємо в космос накопичену на фестивалі енергію, – говорив ведучий.
Останній свисток у шляхетній дуелі “Європейського стадіону культури” належав тим, хто фестиваль відкривав.
– До побачення за рік! – закінчив віце-президент Ряшева Станіслав Сєнко.
“Наше слово” №36, 4 вересня 2011 року {moscomment}
