Що дозволено в демократичній Польщі?

ПОГЛЯДИ ■ №42, 2018-10-21

«Quod licet Iovi, non licet bovi» (Що дозволено Юпітерові, не дозволено бику), – каже латинська мудрість. Давні римляни, говорячи таким чином про подвійні стандарти, натякали на історію викрадення королівни Європи Зевсом-Юпітером, що прийняв вигляд бика.

Польська прокуратура в Білостоці на початку жовтня не знайшла ознак злочину в Марші націоналістів на честь Ромуальда Райса «Бурого» в Гайнівці. Цей «проклятий» солдат наганяв жах на місцеве православне, українське та білоруське населення; він і його вояки стоять за смертю десятків цивільних громадян Польщі, дарма що відмінного від римо-католицького віросповідання.

Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl
Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl

Наприкінці лютого в Гайнівці відбувся вже третій марш на честь «проклятих» солдат, зокрема «Бурого». Його організували крайні польські націоналісти – Obóz Narodowo-Radykalny (ONR ), асоціація «Marsz Niepodległości» та локальна «Narodowa Hajnówka».

Учасники ходи скандували: «Велика католицька Польща», «Бурий, Бурий, наш герой», «Національна Гайнівка», «Раз серпом, раз молотом червону голоту», «На деревах замість листя висітимуть комуністи».

Я був у той день у Гайнівці, і дещо привернуло мою увагу – учасники не приховували відвертих нацистських і расистських символів, навпаки, хизуалися ними і ніби просили – зробіть нам фото. Посередині, серед зелених із «фаланґою» прапорів ONR , несли великий чорний прапор із «кельтським хрестом» – символом домінації білої раси (на фото), одним із найпоширеніших символів сучасних європейських расистів. Поряд, що теж видно на світлині, йшла поліція і не реагувала на зауваження численних спостерігачів, активістів і журналістів про те, що організатори пропагують тоталітарну символіку, а це може бути причиною для рішення про припинення ходи і відкриття прокуратурою провадження за цими фактами.

Після заходу активісти надіслали до прокуратури два повідомлення – про можливість вчинення злочину організаторами маршу, які під час ходи пропагували тоталітарну і фашистську ідеологію (ст. 256 Кримінального кодексу Польщі); та про бездіяльність поліції.

Обидві справи районна прокуратура в Білостоці закрила – поліція, на думку прокурорів, діяла адекватно, натомість націоналісти не порушили закону. Як наголосили в білостоцькій прокуратурі, «кельтський хрест не можна однозначно віднести до символіки тоталітарного, нацистського характеру». Також прокуратура послалася на закиди щодо «Бурого» – на її думку, «він брав активну участь у збройній боротьбі за відновлення незалежності Польщі, хоча також вчинив вбивство низки мирних жителів».

Прокурори з Білостока не вперше хворіють на вибіркову сліпоту щодо контексту. П’ять років тому, після повідомлення про свастику з написом «Євреї геть», прокурор Давид Рошковський з прокуратури Білосток-Північ відмовився відкривати провадження, адже, згідно з його обґрунтуванням, свастика пов’язується з нацизмом лише в Європі і в Америці, а от «в Азії це загальновизнаний символ щастя та процвітання» (серйозно? а як щодо того, що «символ щастя» з’явився в європейському, не азіатському місті, поряд із написом антисемітського характеру?). Після цієї відмови, щоправда, генпрокуратура розпочала контрольні процедури у Білостоці, посаду втратив керівник секції, справу таки відкрили, проте Рошковського не спіткали жодні наслідки.

Сьогодні прокуратура посунула ще далі межі дозволеного для польських націоналістів, з якими влада заграє все
більше. Раніше цей екзамен не здала поліція і місцева громадськість у Гайнівці – націоналісти свідомо емонстрували ксенофобську символіку, спостерігаючи, наскільки їм дозволять це зробити. Дозволили.

Для нас очевидна новина полягає у тому, що націоналістам, у тому числі в Перемишлі, найімовірніше дозволятимуть більше (особливо після місцевих виборів і напередодні парламентських із президентськими). Неочевидна – чим більше буде дозволено польським праворадикалам, тим менше зможемо робити ми. Тобто причіпки щодо українського націоналізму там, де його немає, будуть ще серйознішими. Уявіть собі це у його символах: у Перемишлі із його більшістю польського населення не лише дозволили би пройти із червоно-чорними прапорами та портретами Бандери з Шухевичем, але й відкликали б заяву до прокуратури про те, що щось із цим маршем не так? Обґрунтовуючи, що Бандера і Шухевич боролися проти комуністів, хоч і відповідальні десь там за «низку жертв»? І що червоний та чорний кольори ніяк не пов’язані з українським націоналізмом, лише зі світовим анархізмом?

Польські праві, звісно, хотіли би, щоб ми вчинили щось подібне (саме тому перемиські правоохоронці шукали вигаданий український націоналізм у червоно-чорній вишивці, котра з’явилася задовго до Бандери і польської та української державностей). Проте такого ніколи не було і не буде. Не тільки тому, що «Quod licet Iovi, non licet bovi». А передусім тому, що українська громада Польщі живе в іншому, не тоталітарному контексті – вона не закликає нікого принижувати, переслідувати чи виселяти. Вона лише звертає увагу, що має свої права, такі ж, як у всіх.

Поділитися:

Категорії : Погляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*