Що буде з вулицею Йосафата Коциловського в Перемишлі?

Кася Комар-Мацинська ■ ГРОМАДА ■ №49, 2019-12-08

15 листопада четверо депутатів міської ради Перемишля з партії «Разом для Перемишля» (колишня «Kukiz’15») та один депутат із «Громадянської коаліції» подали проект постанови про зміну назви вулиці блаженного єпископа Йосафата Коциловського на блаженного єпископа Григорія Хомишина. Вулиця, про яку йдеться, нараховує всього 70 метрів, стоять на ній лише два будинки: Греко-католицький кафедральний собор Івана Хрестителя та Греко-католицька єпископська палата з консисторією. Проте від самого початку свого існування вона викликає багато суперечливих емоцій. Через маніпуляції історичними фактами її використовують для антиукраїнської пропаганди та локальних політичних ігор.

Вулицю Коциловського виділили з двох крайніх точок вулиць Кафедральної та Снігурського в червні 2013 року. Зробити це захотіли мешканці міста – кількасот людей підписалися під зверненням про створення вулиці. Їх підтримала також греко-католицька курія. Відтак був поданий проект, за який проголосували тодішні депутати міської ради від «Громадянської платформи» (PO), «Союзу демократичних лівих сил» (SLD) та «Товариства для Перемишля» (Regia Civitas).

– Це мав бути крок на шляху до нормалізації польсько-українських відносин в місті, – говорить ініціатор ідеї, колишній голова міської ради, багаторічний активіст «Солідарності», а також останній перемиський воєвода – Ян Бартмінський. – Я майже щодня ходив тими вуличками: Кафедральною, Снігурського та площею Чацького, і подумав, що це місце треба якось по-особливому відзначити. Постать блаженного Йосафата Коциловського, відомого та авторитетного довоєнного єпископа Перемиської греко-католицької єпархії, здавалася мені найбільш відповідною.

Проте далеко не всі мешканці Перемишля поділяли думку Яна Бартмінського, тому майже відразу після створення вулиці Йосафата Коциловського з’явилися її противники. Вже тоді подавали громадський проект про скасування постанови – проте міська рада його не розглянула. Одним із головних закидів проти блаженного – його і зараз використовують у письмовій довідці щодо проекту – була нібито нелояльність щодо польської держави та співпраця з німецьким окупантом. Як зазначають ініціатори змін, «у Перемишлі в публічному просторі не може існувати назви вулиці, яка спричиняє настільки серйозні суперечки з огляду на освітній та виховничний аспект, а також конституційні правила вірності громадян Республіки Польща, особливо під час війни».

Далі у згаданій довідці автори проекту розлого аргументують, чому блаженний єпископ станіславський Григорій Хомишин більше заслуговує на свою вулицю в Перемишлі: «він був гарячим прихильником польсько-українського поєднання (…), шукав можливості співпраці з польським урядом і римо-католицьким єпископатом (…), вів полеміку з архієпископом Андреєм Шептицьким щодо небезпек націоналізму» тощо. Ініціатори ідеї наголошують, що зміна назви вулиці може стати «початком відновлення польсько-українського історичного діалогу та демонстрацією позитивних прикладів з нашого минулого».

Слід нагадати, що ідея відміни назви вулиці Й. Коциловського була одним із виборчих постулатів кандидатів від партії «Kukiz’15» на місцевих виборах 2018 року – своєрідна обіцянка для виборців правих поглядів. З того часу минув рік; здається, депутати вирішили нарешті «подякувати» за віддані їм голоси та підняти тему вулиці Коциловського у міській раді. Зміна назви на вулицю Гр. Хомишина, на їхню думку, мала би бути соломоновим розв’язанням проблеми – оскільки в біографії цього греко-католицького єпископа можна віднайти чимало моментів, прийнятних для польської сторони. Але історій, які свідчать про діяльність задля налагодження мирних польсько-українських взаємин ще більше в біографії Коциловського, який – на відміну від єпископа Хомишина – був невід’ємно пов’язаний із Перемишлем.

– Ми не хочемо коментувати цю справу і піддаватися на провокації, – каже канцлер греко-католицької метрополітальної курії в Перемишлі Микола Костецький. – Проте слід сказати, що після того, як мер міста Войцех Бакун з партії «Kukiz’15» переміг у президентських виборах, архієпископ Євген Попович привітав його з новою функцією та повідомив йому про бажання залишити назву вулиці бл. Йосафата Коциловського. Згодом, коли почалися чергові дискусії про нібито неясні моменти з життя блаженного Йосафата, працівник курії на основі достовірних архівних документів та історичних наукових публікації підготував брошуру з короткою інформацією на тему єпископа Коциловського. Ці дані передали усім міським депутатам Перемишля. Згодом представники курії брали участь у засіданнях, які стосувалися теми зміни назви вулиці.

З ініціативи депутатів від «Громадянської платформи» відбулася також зустріч із представниками української меншини та управи перемиського кола Об’єднання українців в Польщі. На жаль, в умовах інформаційних маніпуляцій знайти вихід із ситуації важко. У відповідь на риторику прихильників зміни назви вулиці представники ОУП підготували лист, у якому пишуть про факти з життя блаженного Коциловського – ті, які викликають негативні емоції. Це, перш за все, привітання німецьких частин у Перемишлі 1941 року та служіння літургії для добровольців дивізії СС «Галичина». А наріжним каменем суперечки і головною «провиною» владики Коциловського лишалася відкрита підтримка української національної ідеї на території тодішньої польської держави, яку польській стороні, без огляду на праві чи ліві погляди, досі дуже важко прийняти.

У листі ОУП згадується, що блаженним Йосафата Коциловський проголосив Папа Римський Йоанн Павл ІІ після довгих та детальних перевірок з боку Ватикану. Автори звернення пишуть також про звинувачення у співпраці з окупантами. «У світлі доступних історичних документів звинувачення про колаборацію з нацистами є настільки абсурдними, що апелювати до них означало би втратити здоровий глузд. Публікування фотографії бл. Йосафата Коциловського під час літургії, на якій видно також німецьких офіцерів, вважається маніпуляцією і фальшуванням історії. Відомо, що він відмовився проводити богослужіння, після чого його до цього змусили, і він мусив служити під дулами карабінів».

Українська сторона нагадує також про неоціненний внесок Коциловського у порятунок кількадесяти єврейських дітей у Перемишлі, з приводу чого він був під постійним наглядом Ґестапо. Як останній аргумент щодо внеску блаженного Йосафата в налагодження мирних польсько-українських взаємин згадується пастирське послання з 1943 року під назвою «Не вбивай», яке було реакцією на реальну загрозу вибуху польсько-українського конфлікту. Цей лист владика Коциловський підписав разом з іншими греко-католицькими ієрархами.

25 листопада на засіданні Комісії міської економіки відбулася консультація щодо проекту ухвали, яка змінює назву вулиці з Й. Коциловського на Гр. Хомишина. У ній взяла участь група депутатів, які працюють у цій комісії, автори обговорюваного проекту і гості – представники Об’єднання українці у Польщі та Української греко-католицької церкви (Ігор Горків, Михайло Пульківський, Ярослав Вуйцік). Зустріч провела голова Комісії міської економіки Ґражина Стояк («Громадянська платформа»), проте найбільш активним учасником засідання був депутат від партії «Разом для Перемишля», відомий своїми антиукраїнськими поглядами, один із авторів проекту зміни назви вулиці – Анджей Запаловський. Зі стенограмі зустрічі, який оприлюднила українська сторона, можна зробити висновок, що цей депутат найбільше з усіх наполягав на якнайшвидшій зміні.

Головуюча на засіданні намагалася підкреслити, що за проектом стоїть не весь клуб чи коаліція, а лише група з п’ятьох людей, тому ця чутлива тема ще вимагає поглибленої дискусії. На консультаціях із громадськістю, які можна проводити у формі зустрічей чи конференцій за участю експертів і незалежних істориків, наполягала також українська сторона. Попри підтримку ще двох депутатів від «Громадянської платформи» та «Союзу демократичних лівих сил», які також пропонували відкласти голосування та організувати наукову конференцію, на якій можна було би розвіяти всі міфи та пояснити незрозумілі моменти щодо постаті владики Коциловського, депутат Запаловський грубо відкидав будь-які аргументи. Голова перемиського гуртка ОУП Ігор Горків висловив своє занепокоєння тим, що ми змушені брати участь у діалозі, який насправді відбувається у формі монологу. Не принесло також результату попередження депутата від «Громадянської платформи» Войцеха Блаховіча, який зауважив, що прийняття такого рішення на рівні місцевому, регіональному, може спричинити чергове загострення і так напружених польсько-українських відносинах.

Після відносно довгого й емоційного обміну думками один із авторів проекту змін, Павел Застровський з «Громадянської коаліції» раптово запропонував у формі офіційного формального внеску відмовитися від найменування вулиці на честь владики Хомишина. Проте вулиця Коциловського у такому випадку мала би перестати існувати і бути приєднана до вулиці Снігурського. Після короткої перерви, без подальшого обговорення, за цю пропозицію оперативно проголосували.

Відтак сьогодні, 28 листопада, на загальній сесії Ради міста Перемишль відбудеться офіційний розгляд проекту про приєднання вулиці блаженного Й. Коциловського до вулиці єпископа І. Снігурського та голосування депутатів за або проти цієї зміни.

Поділитися:

Категорії : Події

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*