Марко Постiв-Яруга ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА■ №3, 2020-01-19

18 стычня в навечеря Богоявленя зас сядеме до стола, так само заставленого як на Велию. Тоту другу сьвяточну вечерю зовеме Щедрым Вечером. Товды iме такы самы стравы, што и на Сьвяти Вечер, в моi хыжы не є лем просфоры. Того дня тiж обовязує нас срогi пiст, хыжа так само як перед Рiздвом мусит быти чысто выпрятана ищы перед заходом сонця, але сiна ани зерна ся юж до хыжы не вносит. За стiл сiдаме тiж аж товды як ся на небi вкаже перша зьвiзда. Щедри Вечер приготовуєме лем мы, схiдны словяне, робиме так, бо нашы предкы так робили.

Думам, же не вшыткы знаме, чом так робиме, а прецiн Щедри Вечер єст залишком архаiчных звычаiв словян з першых вiкiв християньства и доводит, же нашы прапрапредкы товды юж были християнами.

Мусите знати, же християне першых вiкiв Рiздво Христове сьвяткували 6 сiчня разом з Богоявленьом и приходом до Вифлеєма Трьох Царiв. Так было деси до половины ІV столiтя, пак аж Рiздво перенесено на 25 грудня. Історикы Церкви не сут згiдны, коли тото роздiлiня тых сьвят стало ся. До того подiлу доходило помаленьки и долго, и не всяды нараз. Перши певни доказ грудньового сьвяткуваня Рiздва Христового походит з 353 рока.

Першы сьвяткуваня Рiздва в часi зимового пересилiня сонця мали мати мiсце правдоподiбнi в Римi. В столицi римской iмпериi барз мiцни был культ солярного бога и Рiздво гвошло на його мiсце. Пак грудньове сьвяткуваня Рiздва Христового скоро приняло ся на цiлым християньскым Заходi и в пiвнiчнi схристянiзуванi юж товды Африцi.

Барз скоро трафило тiж до Сириi и Кападокii, но и очывидно до Константинополя. Йоан Золотоусти в рiздвянi проповiди, выголошенi в Антйохii в 386 роцi, повiдал, же Антйохiя лем од кiлькох рокiв сьвяткує Рiздво Господнє 25 грудня, але Рим од давна юж так робил.1 Найстарша державна християньска церков, адже Вiрменьска Апостольска Церков (Церков Вiрменьско-Григоряньска), котра не приняла постанов Хальдейского Вселенного Собора (451 р.) до гнеска сьвяткує Рiздво Христове по старому разом з Йорданом, подля юляньского календаря Рiздво мают 6 стычня, а за григоряньскым 19 стычня. Наш Щедри Вечер корiнями сiгат аж передхристияньской культуры словян, мешкаючых в межах великой вiзантийской державы, котры християнами мусiли быти грубо перед роздiлом тых двох великых християньскых сьвят.

Сьвяти и Щедри Вечер єст лем наш словяньскi, навет Грекы iх не знают, адже сут передхристияньскы и лем нашы. Нашы прапрапредкы перед перенесiньом Рiздва на грудень мали лем єдну Велию, єден Сьвяти Вечер, а коли Рiздво почали сьвяткувати в грудни, то нич чудного в тiм, же и Велию товды робили.

Узнали, же Рiздво єст бiльшым сьвятом од Богоявленя, но бо прецiн без народин Ісуса Христа Йoрдaну бы не былo. Нашы предкы Велию перенесли на грудень, але той перед Богоявленям тiж не занехали. Може од товды называют єй Щедрым Вечером, а грудньову Сьвятым Вечером. Гнеска, хоц плекаме тот старинни звычай и приготовлюєме Щедри Вечер, то не кажди з нас знає чом фурт так робиме.

Думам, же добрi ся стало, же нашы дiдове тот другi Сьвяти Вечер робили, хоц не розумiли, чом так треба робити. Щедри Вечер маме юж в пiдсьвiдомости и гнеска без той сьвяточной передйорданьской вечерi чогоси бы мi в Йорданьскым Сьвятi бракувало, чудне было бы Богоявленя не попереджене Щедрым Вечером. Рiздво має коляды, а Богоявленя щедрiвкы, найбарже знаном щедрiвком хыбаль єст: Щeдрик, щeдрик, щeдрiвочкa, прилетiла ластiвочка…

В iншых фурт як мантру повторяло ся: Щедрий вечер, добрий вечер або: Щедрий вечер, добрий вечер добрым людям на здоровля. Богу дякувати, рiздвяны колядникы ищы ходят, але щедракiв ани в Богоявленя, ани пак юж в нас не є. Давнiжше по колядi ходили лем мужы и парiбкы, але щедраками могли быти дiти, дiвчата и жены. Гнешнi колядникы сут товариством мiшаным. Щедракуваня – то старинни лемкiвскi звычай новорічных обходів хыж. Все ходжыня своє по щедракуваню зачынали од долишнього кiнця села, ишли од хыжы до хыжы и пісьнями славили господарів.

Щедракы, не лем ґаздови, але и цiлi його родинi жычыли крiпкого здоровля и всякого iншого блага в родинi, в коморi, в стайни и в поли. Подаркы отримували на самым кiнци, они так як и колядникы з порожнiма рукамы з хыж не выходили. Мусите знати, же щедракы, так як и гнешнi колядникы, ниґда без запрошыня не гвошли до жадной хыжы. Дверi отверали iм ґаздове, бесiдуючи: Щедруйте.

Дальша част iх вступной бесiды, якум нашол в коляднику напечатаным в 1934 роцi, доводит, же щедракы сут передолжыньом рiздвяного колядуваня.2 Бесiдуют о Васильовi матери, котра тiж щедрувала, ходила по селi и коло церкви, носила золоти крест и кадило, но и вшыткых селян кликала до покуты и на спiльну молитву до церкви. Думам, же то може быти промова новорiчных щедракiв.

На некортых украiньскых землях Щедрым Вечером звали остатнi ден старого рока, адже ден перед Обрiзаньом Господа Нашого Ісуса Христа, адже сьвято мiцно звязане з Рiздвом Господнiм. То початок нашого сьвiцкого Нового Рока. В наш Нови Рiк (14 стычня за григоряньскым календарьом) сьвяткуєме тiж Празник Василя Великого.

Але вернийме до щедракiв, адже з того, што сме си выжше повiли, выникат, же о матери Василя Великого могли бесiдувати и в Богоявлiня, котре за григоряньскым календарйом сьвяткуєме аж 19 стычня. В тi згаданi щедрiвцi: Василева мати пiшла щедрувати на ризи зберати, котри пак до церкви занесла. В тi щедрiвцi бесiда єст и о трьох Службах Божых: на Рiздво, на Нови Рiк и на Водохрестя. Адже три тоты сьвята сут зо собом мiцно повязаны. Щедрiвкы сут барже архаiчны, не розвивали ся так як коляды, нихто не творил юж новых щедрiвок, але они и так барз долго ся тримали и операли протидiяню сьвященикiв и Церкви взагалi.

Думам ту о писмi Івана Вишеньского, в якым просил князя Остроз-кого: Коляди з мьст i сьл учениєм виженьте… Щедрый вечер з мьст i сьл в болота заженьте, нехай з диаволом сьдит, а не с христиан ся ругаєт. Но и о посланi єпископа Григоря Хомишина з 1907 рока до духовеньства, в котрым писал: То поганський звичай коляда. А ще такi, як тут у вас, на гуцулах, коляди то вже цiлком не християньскi.

А тi вашi звичаї, якi ви виробляєте в колядниках, то безбожнi.3 Щедракы своє щедракуваня кiнчыли, медже iншыма, такым ото вiнчуваньом: Дай Боже! Жебы вшытко, штосме Вам желали, стало ся И Вам, и нам Сему щасливому дому И всему миру посполу! Най сьвятится и веселится Сьвята йорданьска водиця Як днес так и до рока А од рока в рiк И так на цiли вiк! Дай Боже!

***

1. Ks. Józef Naumowicz Pierwsze Wczesnochrześcijańskie Świadectwa о Święcie Bożego Narodzenia w: Colloquia Litteraria UKSW 8/9 2010 s. 92. 2. «Коляди, колядки і щедрівки на Рiздво Христове i Йордан», Видавництво «Криниця», Перемишль 1934, с. 59-60. 3. Михайло Глушко «Українськi колядки i щедрiвки» в: колядки i щедрiвки, Київ, «Музична Україна», 1991, с. 7.

Поділитися: