Ваш читач ■ ПОГЛЯДИ ■ 2009-01-16
Свідомі українці у всьому світі вже цілий рік відзначають 75-ту річницю страшного Голодомору в Україні 1932-33 рр. Про це багато можна було прочитати в газетах і книжках, є виставки, фотографії, документи в інтернеті. Читали ми в “Нашому слові” і про акцію “Незгасима свічка”, яка проходила і в нас – у Польщі. Уже кілька років підряд ми молимося і правимо панахиди за померлих внаслідок дій комуністичного режиму. Словом, це не щось нове, чого не знав би пересічний українець.
Я розумію, що газета друкує всі оголошення, які присилають до редакції, і за це дякуємо! Та чи читає їх Головна управа ОУП? Чи знає, що робиться в осередках? Чи це якось обговорюється? Я не маю на увазі контроль чи заборону, як було за комуни. Але, люди добрі, як можна не звернути уваги тим, хто 22 листопада організовує забави з пивом і танцями аж до ранку!?
Коли вся Україна поминає 10 мільйонів замордованих голодом наших братів і сестер! Чи можемо мовчати? Чи маємо моральне право? Невже такі забави не можна зробити в інші дні, чи їх замало протягом року? До чого ми докотилися? На що ви тратите гроші?! Чи вже крім забав нічого не вмієте організувати? Чи гуртки крім імпрез не вміють нічого зробити? Та якщо і роблять якусь добру справу, то вона і так закінчується гостинами та забавами, на які іде найбільше грошей! Так було з відзначенням роковин Голодомору. Після молитов зі свічками – гучні гостини. Ну добре, нехай уже там! – назвемо їх поминальними обідами чи почастунком гостей… Але що скажете стосовно оголошень про танцювальну забаву 22 листопада у Старґарді-Щецинському, де гурток ОУП, знижуючи ціну, заманює на забаву молодь?
А на сторінці в інтернеті можемо почитати і про славний “Черемош” з Венґожева. Це вже занадто! На знімках видно, як весело танцюють діти. А потім гучна забава з представниками місцевої влади. І це все разом із делеґацією з українського Яворова, яка виспівує на сцені. Вони теж не знали про цю пам’ятну дату? Знали, бо пишуть, що ті танці розпочали хвилиною мовчання. Але до чого те фальшиве мовчання? Втекли у Польщу від “голоду”, бо того дня Україна плакала?..
Скажіть, чи маємо право замовчувати? Крити тих “організаторів” і вдавати, що нічого не сталося?
За п’ять колосків, знайдених на полі, грозила смерть!
За гульки у цей пам’ятний день кричу – ГАНЬБА!
“Наше слово” №3, 17 січня 2009 року {moscomment}
