Так, не боячись викликів, говорить Софія Федина, яку обрано головою Світової федерації українських лемківських об’єднань 12 травня в Горлицях, під час п’ятого форуму організації. У короткій розмові для “Нашого слова” вона розповідає про пріоритети, серед яких є зміцнення лемківської громади та її ширше існування в публічному просторі, протидія сепаратистським течіям, залучення в організоване життя молоді та питання минулого. А від чого почнеться головування?
–Софія ФЕДИНА: Роботи насправді є багато, але п’ять років – це теж чимало часу. Звичайно, гаяти його не можна.

Думаю, що зможемо досягнути поступу, спокійно виконуючи справу за справою. Важливим напевно буде об’єднання всіх лемківських організацій та усвідомлення громаді її прав. Тепер майже вся активність виконується силами окремих діячів та структур, а насправді вони мають право на підтримку від тих держав, де проживають. Про це передусім говорять такі документи, як статут Організації Об’єднаних Націй – в ньому ґарантується забезпечення прав національних меншин, право націй і народів на самовизначення.
Черговий важливий момент – це дослідження лемківської спадщини, але не лише для того, щоб опрацювання лежали в бібліотеці. Лемківська культура є однією з найяскравіших, найцікавіших і водночас – найменш досліджених. Тому треба зосередитись на її популяризації: цим даватимемо лемкам можливість зберегти свою ідентичність і розвиватися.

Які ще виклики стоять перед громадою?
-Передусім, нас нема в Інтернеті настільки, наскільки цього хотілося б. Говорячи про “нас”, маю на увазі тих лемків, які почуваються українцями і русинами-українцями. Нині ми якоюсь мірою програємо інформаційну кампанію з тими, хто хоче відокремлення нашої громади від українського етносу. Тому важливо, щоб швидко переключитися на новітні способи донесення й розповсюдження інформації. На жаль, середній вік членів організації досить високий, тому черговий важливий момент – залучення молоді. Потрібно так діяти, щоб вона віднаходила свою ідентичність і водночас приєднувалася до наших структур.
Звичайно, варто запрошувати й тих, хто не є лемком, але хоче долучитися до цієї великої спільноти. Мають відбуватися не просто конференції, на яких зачитують довгі й нудні доповіді, чи звичайні, типові концерти. Маю на думці, наприклад, наукові школи, літні табори та заходи задля включення лемків у такі представницькі органи, як Молодіжний європейський парламент або Об’єднана рада молоді світу. Знаю, що роботи є більше, ніж досить, тому дуже розраховую на патріархів лемківського роду, які зможуть поділитися досвідом і знаннями. Від себе ґарантую, що всю молодечу енергію буду спрямовувати в потрібне русло. […]
потрібне русло.

Хоч Ваша перемога у виборах була виразною, то дискусія перед голосуванням показала, що Вам доведеться ще переконувати деяких лідерів, серед них і співвітчизників з України.
-Спираючись на вітальні слова після обрання, маю враження, що ситуація є нормальною. Завжди існуватиме дилема: наскільки можна довіряти молодій особі, наскільки вона зможе здійснити все потрібне. Крім того, голова організації – це виборний орган, який треба контролювати, якому треба давати стратегію дії, якому треба підказувати.
Однак перш за все – треба працювати разом, великою громадою. Саме в цьому повинна полягати перебудова нашої ментальності. Саме це не відбулося в Україні, тому крахом закінчилася Помаранчева революція, бо люди очікували, що коли обрано президента, то він сам усе змінить. Такого не може бути. Лемківська громада має потенціал для спільної праці і сподіваюся, що знайдемо консенсус, бо для кожного з нас Лемківщина – це пріоритет.

На початку Вашої дороги в ролі лідера федерації конґрес поставив Вам таке завдання, яке свій пік матиме наприкінці строку повноваження.
-Це правда – мені, зокрема, доручили протягом п’яти років підготувати, а потім офіційно провести заходи до 70-річчя трагічної Акції “Вісла”. В моєму розумінні, тут основне завдання полягатиме на максимальному усвідомленні світовій спільноті цієї проблеми, цього морально-психічно-територіального геноциду лемків, який був проведений 65 років тому. Євреї висвітлили свій геноцид так, що тепер ніхто не говорить, що цього горя не було, і їм, відповідно, надаються всі можливі пільги. Лемки у своєму плані постраждали не менше – і тому їхні права мають бути також захищені. Доки світова спільнота про це не знає, доти і це питання не буде вирішуватися. У ті кроки вписуються звернення до президентів і урядів Польщі та України, щоб на найвищому рівні були вирішені такі проблеми, як повернення лемків на рідну землю, репатріація, виплата компенсацій потерпілим тощо. Я розумію, що не можна все нараз змінити, але тут знов ідеться про таке висвітлення справ, щоб представники найвищої влади у двох країнах хотіли про них врешті почути.

“Наше слово” №22, 27 травня 2012 року {moscomment}