Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №52, 2020-12-27

Цей рік був важким для усього світу, а причина цього – коронавірус. Американський журнал «Time» назвав 2020 рік найгіршим в історії, пояснивши, що, звісно, бували й гірші періоди (наприклад, під час двох світових воєн або пандемії іспанського грипу), однак люди не пам’ятають тих подій. Україна, як і інші держави, ймовірно, відчуватиме наслідки пандемії досить довго. Але ж, окрім як із COVID-19, Україна роками бореться з війною та внутрішніми проблемами. Отже, яким був 2020-й для країни?

Початок 2020 року приніс трагедію. Уранці 8 січня Boeing 737 Міжнародних авіаліній України (МАУ) вилетів з аеропорту Тегерана. Це був звичайний регулярний рейс до Києва. Піднявшись на висоту 2,4 тисячі метрів, літак зник з радарів. Невдовзі з’ясувалося, що він розбився на околиці Тегерана. На борту було 167 пасажирів та дев’ятеро членів екіпажу, всі вони загинули.

Спочатку Іран заперечував, що літак могли збити. Представники компанії МАУ, своєю чергою, заявили, що він був новим і 6 січня пройшов технічний огляд. Вони також відкинули версію про помилку екіпажу. Літаком керували троє досвідчених пілотів, зокрема інструктор польотів на цій моделі.

11 січня Іран підтвердив, що апарат збила ракета, запущена Корпусом вартових Ісламської революції (військове іранське формування – ред.), і заявив, що це сталося помилково. Станом на грудень 2020 року Офіс генпрокурора України досі не отримав від Ірану матеріалів розслідування та доказів, що підтверджують версію Тегерана.

Це була не єдина авіакатастрофа. У вересні у Харківській області розбився військово-транспортний літак, тоді загинули 23 солдати.

Вірус паралізує країну

Україна та увесь світ зазнали атаки коронавірусу. Український уряд зреагував швидко:  карантинні обмеження, введені 12 березня, були одними з найсуворіших у Європі. Кордони закрили для іноземців, припинили пасажирські перевезення. Водночас влада провалила інформаційну політику: чимало українців, які на той момент перебували в інших державах, злякалися повного закриття кордонів і того, що їх можуть не пустити на батьківщину. Незабаром Міністерство закордонних справ оголосило, що окремі пункти пропуску таки працюватимуть і кожен громадянин зможе повернутися додому. Однак було вже пізно. Наприкінці березня на польсько-українському кордоні утворились черги у кілька тисяч людей. Водночас влада намагалася допомогти тим, хто застряг у різних куточках світу, організувавши спеціальні авіарейси.

В Україні, як і в інших державах, були закриті школи, дитячі садочки, торговельні центри, кінотеатри, театри, музеї, ресторани та всі магазини, окрім продуктових і аптек. Однак, на відміну від багатьох країн, призупинили також міжміські та міські пасажирські перевезення. Метро в Києві, Дніпрі та Харкові не працювало від 17 до 25 травня. Курсували тільки спеціально відведені автобусні, тролейбусні та трамвайні лінії для людей з окремими перепустками.

Багато хто критикував транспортну блокаду. Важко було уявити функціонування багатомільйонного столичного міста без громадського транспорту, однак жителі швидко адаптувалися до нових умов.

Весняна хвиля коронавірусу в Україні пройшла досить м’яко порівняно з іншими європейськими державами. Однак обмеження сильно вдарили по економіці. І, хоча влада обіцяла та запровадила відповідні пакети допомоги, на практиці їх виявилось недостатньо для пом’якшення збитків, які поніс, зокрема, малий та середній бізнес. Розподіл і використання коштів з фонду для боротьби з коронавірусом зазнали нищівної критики. Частина грошей пішла на будівництво доріг. Дотепер актуальною є проблема недостатнього фінансування медичної служби та низьких заробітків у цій сфері, попри обіцянки їх збільшити.

Друга хвиля коронавірусу восени виявилася набагато складнішою, ніж весняна. Стрімко зростала кількість нових інфікованих, дедалі більше людей потребували госпіталізації. Влада спочатку ввела так званий «карантин вихідного дня». Після його завершення добовий приріст заражень дійсно знизився, але критики цього рішення підкреслюють, що це залежить від зменшення кількості тестів.

Попри те, що майже усі європейські країни вирішили посилити карантин перед різдвяними святами, влада в Україні оголосила про введення локдауну лише від 8 січня.

Багато людей також стурбовані тим, чи можна буде отримати в Україні вакцину від коронавірусу. Під кінець 2020 року в межах міжнародного механізму Covax гарантують лише 8 мільйонів доз. Цього вистачить на 4 мільйони людей, тобто менш ніж на 10% населення країни. Для порівняння, Євросоюз уклав контракти на поставку вакцин, яких достатньо для 172% мешканців держав-членів ЄС. Перші щеплення в Україні можуть розпочатися лише у березні, а це означає, що зима має всі шанси стати ще одним важким випробуванням для системи охорони здоров’я.

Війна на паузі?

2020 рік мав бути проривним у справі конфлікту на Донбасі – обіцяв президент Володимир Зеленський. 9 грудня 2019 року у Парижі відбувся саміт лідерів України, Росії, Франції та Німеччини в рамках так званого Норманського формату, присвяченого врегулюванню конфлікту на сході країни. Перше з 2016 року засідання було дуже важливим для Зеленського, який під час своєї виборчої кампанії пообіцяв закінчити війну на Донбасі і зробив це одним з ключових питань свого президентства. Саміт став також першою зустріччю недосвідченого українського лідера з президентом Російської Федерації.

27 липня набув чинності ще один режим припинення вогню – 29-й за чергою, який наразі триває найдовше. Однак лише до 2 вересня спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала 908 випадків порушень, а в останні тижні 2020 року обстріли посилились і проросійські бойовики знову почали частіше використовувати гранатомети та міномети. З кінця липня загинули кілька українських солдатів.

Тим не менше, останні кілька місяців стали одним із найспокійніших періодів бойових дій на Сході України, початок яких сягає 2014 року. І це відчувають передусім жителі прифронтової зони.

Утім, окрім «дірявого» режиму припинення вогню, жодного прогресу у врегулюванні конфлікту не досягли. Всупереч домовленостям, не вдалося відкрити нові пункти переходу на лінії розмежування. Попри те, що українська сторона підготувала відповідну інфраструктуру у Щасті та поблизу Золотого, бойовики не дозволили відкрити КПВВ. Проросійські сили також заблокували подальший обмін затриманими. Російська позиція, яка полягає у нав’язуванні прямих переговорів з бойовиками та проведення виборів у непідконтрольних Україні районах, не змінилася.

У випадку Донбасу очевидно, що оптимізм Зеленського щодо швидкого врегулювання конфлікту базувався на хибних уявленнях. Тим часом, як зазначали експерти від самого початку, це повністю залежить від Росії, а вона зацікавлена у продовженні війни.

«Ми навіть будемо нарощувати підтримку Донбасу. Це стосується і виробництва, і вирішення соціальних та інфраструктурних питань», – заявив Путін під час пресконференції 17 грудня.

Українська влада намагається активізувати міжнародну діяльність для протидії російській окупації Криму. Основою цього має стати концепція «Міжнародної кримської платформи». Відповідний саміт запланований на травень 2021 року в українській столиці. Тоді також стане зрозуміло, які основні питання Київ винесе на рівень міжнародної дискусії. Росія вважає тему Криму закритою і, звичайно, не має наміру брати участь у переговорах на цю тему.

Політичні пертурбації

У політичному полі 2020 рік розпочався з метушні навколо прем’єр-міністра Олексія Гончарука, який почав працювати на посаді наприкінці серпня 2019 року. Його уряд мав стати «реформаторським обличчям» президента Зеленського. Але в січні 2020 року Гончарук подав у відставку, яку тоді не прийняли. У березні парламент таки звільнив його. Президент Зеленський заявив, що Кабмін має певні досягнення, але цього недостатньо. На місце Гончарука прийшов колишній менеджер ДТЕК з дочірньої компанії олігарха Рената Ахметова – Денис Шмигаль.

Попри те, що 2020 рік був важким, і говорити про нього у позитивному ключі складно, можна сказати, що Зеленському вдалося домогтися ухвалення в парламенті двох важливих законів. Перший, який називали «антиколомойським», заборонив скасування вже ухвалених рішень про націоналізацію банків. Це стосується передусім націоналізованого у грудні 2016 року Приватбанку, який належав олігарху Ігорю Коломойському та його діловим партнерам.

Другий закон стосується лібералізації ринку сільськогосподарських земель. Він передбачає скасування мораторію на торгівлю ними: частково – з 1 липня 2021 року, а повністю – з 2024 року.

Восени відбулися місцеві вибори. На сході та півдні країни високі результати показали проросійські сили і люди, що походили з колишньої Партії регіонів. Чинні мери перемогли у багатьох великих містах. Курйозна ситуація склалася у Харкові, де виборці переобрали Генадія Кернеса, який не брав участі у виборчій кампанії. У вересні після зараження коронавірусом його перевезли у важкому стані на лікування до Німеччини. 17 грудня Кернес помер у клініці в Берліні.

27 жовтня Конституційний суд визнав деякі антикорупційні положення неконституційними. Національне агентство з питань запобігання корупції втратило можливість контролювати спосіб життя чиновників та депутатів, суд скасував кримінальну відповідальність за подання неправдивих декларацій. На початку грудня парламент відновив її, але ухвалене рішення виявилося компромісним. Штрафи за подання неправдивої або неповної інформації повернули, проте ув’язнення не відновили. У крайніх випадках чиновників можна буде карати трьома роками обмеження свободи, але без повної ізоляції від суспільства та за допомогою примусової праці.

Київ також покладає надії на нового президента США. Джо Байден дуже добре знає Україну і неодноразово говорив про необхідність її підтримки. Але нова адміністрація Вашингтона також приділить пильну увагу реформам над Дніпром та боротьбі з корупцією. Тож виклики для України у 2021 році залишаються незмінними.

Поділитися:

Категорії : Погляди, Україна

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*