Людмила Лабович ■ ІНТЕРВ’Ю ■ №33, 2020-08-16

На початку серпня в містечку Нарва почався рейд «Пудляше», який закінчився у Загороді в Козликах, у музеї під відкритим небом. Вже не вперше українці (і не лише з Підляшшя) сплавляються на байдарках річкою Нарвою. Про ідею цих краєзнавчих заходів розповідає Лука Чижевський із Союзу українців Підляшшя, співорганізатор рейду.

Лука Чижевський – один з організаторів рейду

Уже 14-й раз ти спільно з Ігорем Вереміюком провів рейд «Пудляше». Чи не боялися ви, що через COVID-19 у цьому році не буде охочих поплисти байдарками?

Наші знайомі вже давно питали, чи відбудеться рейд. Звичайно, ми побоювалися, чи у зв’язку з ситуацією з коронавірусом у нас все вийде. Однак я вирішив не відміняти захід, опублікував оголошення – і вже протягом кількох днів усі місця були зайняті. Ми розраховували, що охочих буде кільканадцять осіб, як і попередніми роками, але після того, як список вже був закритий, наші телефони не припиняли дзвонити. Ближні і дальні знайомі, та знайомі наших знайомих стали просити, щоб ми знайшли додаткові місця. Було нелегко, але ми роздобули ще кілька байдарок. У результаті попливли 32 людини. Абсолютний рекорд. Це було несподівано, однак я розумію, що в цей важкий час люди просто хотіли зустрітися та побути на природі.

Зараз рейд відбувається у формі байдаркового сплаву, однак так було не завжди. Чому ви вибрали саме таку форму?

На початку ми проводили піші походи, які тривали чотири-п’ять днів. Швидко з’ясувалося, що такий варіант підходить не всім, бо вимагає і вільного часу, і певної фізичної підготовки – треба було ці чотири дні іти, розставляти намети, ночувати в різних місцях. І хоча зацікавлення було, але багато хто говорив про зміну форми проведення заходу. Тому ми, можливо, трохи для власної вигоди, а трохи й тому, щоб зробити щось таке, чого досі не було, подумали про сплави річкою Нарвою. Вдалося. Всім сподобалося. На початку ці сплави тривали два-три дні, але коли основна група учасників вийшла зі студентського віку, виявилося, що часу на довгі рейди немає. Більшість із нас не може взяти кількаденну відпустку, тож останніми роками ми зустрічаємося на один день. Це підходить усім, навіть діти можуть поплисти з нами. Певно, так і буде в наступних роках.

Як ти згадав, рейди починалися як студентська ініціатива. Зараз на байдарках сплавляються люди дуже різного віку.

Так. Коли ми починали наші рейди, я був випускником середньої школи, але згодом «Пудляше», так би мовити, дозрівав разом з нами упродовж років. На початку середній вік учасників був 19-20 років, а тепер – 33. Це теж наш вік – двох головних організаторів, мій та Ігоря. З часом Нарвою почали сплавлятися старші за нас люди, а також діти. У цьогорічному рейді найстаршому учаснику було 59 років, а наймолодшому – 10, тобто студентський рейд перетворився в сімейний. Це цікаво і приємно, дозволяє поєднувати покоління, а також дає змогу нашим українцям познайомитися одне з одним, згуртуватися довкола української ідеї. Ці знайомства, які зав’язалися упродовж 14 років, є тривалими та дійсно мають для нас велике значення.

Ви проводите рейд з 2007 року, але треба сказати, що це не нова ініціатива, бо ж рейди «Пудляше» відбувалися ще в 1980-х роках.

Ми свідомо пішли на це, бо знали, що такі рейди вже організовувало покоління наших батьків. У 80-х та 90-х це були піші, а згодом і велосипедні рейди, однак вони природнім чином припинилися – студенти, які це проводили, стали дорослими й у них не було більше часу на такі заходи. Однак, мушу сказати, хоча у нас зараз з’явилися ті ж самі проблеми, праця і діти, але нам вдається долати ці складнощі. Просто потреба зустрітися є настільки сильною, що всі знаходять вільний час та приїжджають на сплав.

Гості з Перемишля починають свій перший сплав Нарвою

Ти підкреслюєш цю товариську, об’єднуючу мету рейдів, але треба сказати, що їх ідея насправді ширша.

На самому початку метою наших зустрічей було розвивати, поширювати українську ідею серед молодого покоління. Ми були свідомими підляськими українцями і хотіли залучати до цього інших. Щоб це зробити, запрошували також українців з-поза Підляшшя. Понад 10 років тому я побував у Києві на літній школі україністики і там познайомився з Олександром – українцем з Росії, який зараз є моїм великим другом. Завдяки ньому на рейди почали приїжджати українці не тільки з Підляшшя, а й Росії, України та навіть Словаччини. Дякуючи цьому наша молодь мусила почати розмовляти українською, могла також почути про проблеми своїх українських ровесників з різних країн. Це було дуже важливим, бо потім ми самі виїжджали в Росію, Україну на різні цікаві культурні або навчальні заходи.

Ви співпрацюєте також з українцями з Білорусі.

Завдяки контактам з Віктором Місіюком та Науково-педагогічною спілкою «Берегиня» з Берестя до нас на сплави приїжджали українці з Берестейщини. Одного року ми навіть мали спільну ініціативу – разом з «Берегинею», яка була головним організатором, ми провели байдарковий сплав Бугом. Приєднався до нас також Пласт з України. То був зовсім інший рівень. Наші друзі з Білорусі та України були професіоналами з якісною підготовкою, вони нам показали, як робиться справжній байдарковий сплав. Нам, підляшанам, було тяжкувато, але мусили знайти в собі багато сили і покори, щоб бути з ними на рівних. Це один з тих прикладів, коли наші рейди були мультирегіональними, з участю представників різних держав.

У цьому році в рейді взяли участь українці з інших регіонів Польщі. Наскільки ваш захід відкритий для людей з різних українських осередків у Польщі?

Ми відкриті для всіх і завжди позитивно ставимося до охочих приєднатися до рейду. Загалом ми хочемо, щоб це були українці, але часом сплавляються з нами також і польські друзі. Проте головна ідея рейду – щоб його учасниками були представники українського середовища як з Польщі, так і з-за кордону. Не забуваємо також, що рейд спрямований в основному до наших підляських українців.

***

Сплав об’єднує старших українців з молодшими

Про рейд «Пудляше» розповідають цьогорічні учасники:

Ольга Рижик-Чижевська (Більськ-Підляський/Варшава):

– Для мене важливі, передусім, зустрічі зі знайомими – це один фактор. А другий – це те, що ми весь день на природі, пливемо річкою, бачимо прекрасні краєвиди, квіти, коло нас літають бабки та інші комахи. В цьому році ще й усі жадали суспільних контактів після тяжкої весни, коли ми жили в ізоляції і не зустрічалися. Думаю, тут на природі безпечніше, ніж десь у приміщенні.

Ольга Купріянович (Люблін/Варшава):

– Це дуже гарна нагода зустрітися з українською молоддю Підляшшя, поспілкуватися, провести разом час, посвяткувати. Це такий час у році, який кожен з нас має зарезервованим саме для того, щоб приїхати на рейд. Я приїжджаю з Варшави, і не маю можливості зустрічатися з підляською молоддю кожен день. Щоправда, зараз це не велика проблема, бо є багато різних каналів для спілкування, однак все виглядає зовсім по-іншому, коли ми зустрічаємося на такому заході особисто.

Анна Паб’ян (Черемха/Білосток):

– Щиро кажучи, я вже не пам’ятаю котрий це захід, але починала ще з піших мандрівок. Це був, мабуть, третій рейд. Пізніше я брала участь у сплаві по річці Буг з людьми з Берестя. Зустрічатися раз на рік тією самою групою і плисти – вже стало традицією. Це час, який ми проводимо разом, коли поговоримо, поспіваємо, і це дуже приємно.

Анна Смолинчак-Багінська (Перемишль):

– Мені так сподобався перший візит на Підляшшя, що я захотіла привезти сюди свою сім’ю – дітей, сестру, і показати, як тут гарно, який тут настрій серед хороших підляських людей, які чудові краєвиди. Сплав Нарвою – це незабутні враження. Уперше я була на Підляшші минулого року як учасниця конференції. Вернулася – значить, сподобалося.

Марта Чижевська (Більськ-Підляський):

– Ми вже тут не вперше – може, п’ятий раз. Від початку не сплавляємося, але останнім часом стараємося щороку зустрітися, поговорити. Декого бачимо раз на рік, тож файно провести усім разом день на природі.

Фото авторки статті

Поділитися:

Категорії : Культура, Розмова

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*