Валерія Кірічєва ■ КУЛЬТУРА ■ №33, 2018-08-19

«Наше слово» завітало до штаб-квартири першого міграційного радіо, яке знаходиться не в еміграції, а в столиці України, в історичній частині міста, яка відома з давньоруських часів як частина Західних та Жидівських воріт. У будинку дореволюційних часів у просторій квартирі академіка Андрія Ромоданова, де все: від картин до сервізу та нот залишилося до сьогод- ні, – працює радіостанція «Отчизна». Нас зустрічає засновник радіохвилі Іван Кокуца. У нього щойно закінчився ефір і незабаром почне свою роботу варшавська студія.

Ви раніше не мали жодної радіостанції, чому раптом вирішили її створити?

У мене назрів час створити для українців радіо, яке не тільки давало б інформаційний посил, але й створювало духовний комфорт. Наша станція – це нагадування про отчий поріг, щоб українець, де б він не був, знаходив з нами дух свого дому. Я задумав створити таке радіо, і мені це вдалося. Ми заснували офіс на Львівській площі у центрі Києва. І невипадково вибрали це місце, адже тут жив геній – академік, нейрохірург Андрій Ромоданов, батько якого був священиком, розстріляним у 30-ті роки ХХ ст. Онук Андрія Ромоданова, теж Андрій і теж нейрохірург, дозволив нам розмістити тут радіостанцію.

Яка була його реакція на таку ідею?

Дізнавшись про те, що це за радіо і чим воно буде займатися, Андрій сказав так: «Моєму дідові би не було соромно, що в його квартирі знаходиться таке радіо».

Радіо почало працювати на досить примітивному рівні, але з амбіціями і бажанням дотягтися до кожного українця з нашим посилом: «Україна там, де серце українця». І немає значення, де ти знаходишся – у Польщі чи Німеччині, Іспанії чи Португалії, Італії чи Америці…

А звідки така назва? Чи вона не провокує питання серед слухачів, чия це радіостанція?

Назву «Отчизна» ми взяли невипадково. Вибір був свідомий. Ви пам’ятаєте нашого генія, основоположника української літератури Івана Котляревського? Це він писав: «Любов к отчизні де героїть, / Там сила вража не устоїть, / Там грудь сильнійша од гармат, / Там жизнь – алтин, а смерть – копійка». Наші класики у своїй творчості вживали слово «отчизна». У словнику Бориса Грінченка також є це слово, яке пояснюється як батьківська земля. Я кажу тим, хто взагалі мало читає і рідко заглядає у словник, – читайте! Відкривайте український 11-томний академічний словник – там ви побачите пояснення цього слова.

А є люди, які теж вважають, що ця назва доцільна?

Сергій Гайченко, великий українознавець, був у нашій студії 22 травня, тобто у день перепоховань Шевченка в Каневі. Коли я запитав його, чи доречне слово ми вибрали, він відповів: «Нормальне слово, таке хороше, наше!»

Тобто ви все ж таки радилися?

Ну, особливо ми ні з ким не радились. Але митці це розуміють. Інтелігенція, люди, які тямлять в українській культурі, літературі і мові, сприймають це слово досить нормально. Але хто не знає, будемо вчити. Я сказав: «Жодного слова, жодного українського митця і жодного метра нашої землі ми не збираємося нікому віддавати». Оце кредо нашого емігрантського радіо «Отчизна».

Який ваш напрямок, ким є ваша аудиторія?

Ми почали спочатку з дослідження, хто виїжджає, хто навчається, хто просувається в Європу, а хто залишається в Україні, які цього причини. Наші дослідження показали, що маємо два типи слухачів: перший у віці 28-35 або 45-55 років — це люди, які хочуть поїхати на заробітки, щоб фінансово забезпечити родину; а другий — це молодь, яка навчається за кордоном, наприклад, у Польщі і загалом в Європі.

Отож, ваші рубрики відповідають певним вимогам слухачів?

Зараз ми починаємо просувати рубрику «Молодіжний проспект». Будемо ціленаправлено працювати з нашою молоддю, тобто будемо розповідати, як живуть у Європі, що там цікавого, з якою метою варто їхати до Європи.

У нас є програма «Культ УРА», яку веде відомий митець Василь Романчишин. У нашому ефірі ми розповідаємо про цікавих людей, які працюють у культурології, митців різного напрямку, наприклад, композиторів, мистецтвознавців, поетів.

Є прекрасна рубрика, яку веде поет Михайло Каменюк, «Оберег отчизни», у якій ми розповідаємо про знакові події в Україні або знакові для українців, які проживають за кордоном. Наші люди цим цікавляться. От ви розказували нам, що у Варшаві святкували Івана Купала, ми інформуємо про це наших слухачів. Там, де живе українець, є завжди якась цікава подія!

Наступна наша рубрика називається «Вітер з України», яка виходить раз на тиждень. У ній ми розповідаємо про українських митців-емігрантів, наприклад, Івана Багряного, похованого у Мюнхені. Він написав великий роман «Тигролови».

А про Бандеру не будете розказувати? Він теж похований у Мюнхені.

Ви знаєте, ми нікого не хочемо лякати, просто чудово розуміємо, що усі ці політичні ігри з часом минуть і всі все правильно зрозуміють, бо зараз історію інакше розуміють поляки, а інакше українці.

Ви зараз відкрили перший офіс за кордоном – він у Польщі. Чи це пов’язано з тим, що там дуже багато українців?

Так, ми нещодавно відкрили варшавську студію, де працюють наші журналісти Олена Бабакова, Анатолій Зимнін і Денис Шпігов. Радіо офіційно зареєстроване як «Моя отчизна», теле-радіокомпанія. Через варшавську студію хочемо показати як приклад – що там роблять українці і куди вони рухаються.

Що ви помітили за перші тижні роботи радіостанції у Варшаві?

Якраз праця у Варшаві показала, що ми на вірному шляху, тому що наших українців, не просто тих, які заробляють, а й тих, які створюють бізнес, – чимало. У радіо «Отчизна» було в гостях подружжя з Варшави, яке почало свій бізнес. Це молоді люди з Херсона, які відкрили кав’ярню «Українські круасани» і розповідали, як працювати «на себе», а не на когось. Це приклад позитивного досвіду наших людей у Польщі. І ми вже знаємо, що такого досвіду чимало у Вроцлаві, Кракові, Гданську. Про все це ми розповідаємо. Тепер ми хочемо йти далі і відкрити студію у Мюнхені.

Ви робите акценти тільки на роботі та навчанні українців за кордоном? Чи ваше радіо розповідає також про наші тісні зв’язки з іншими країнами?

Ми акцентуємо увагу на тому, що Варшава і взагалі Польща багата на українство як історичний пласт. От нещодавно у Вроцлаві відкрилося кільце ім. нашого генерала Марка Безручка, який був генералом УНР, а похований на православному цвинтарі на Волі у Варшаві. Там також похований генерал Всеволод Змієнко. Це два відомих українці, які віддали своє життя за свободу і незалежність не тільки України, але й Польщі. Тому поляки про них пам’ятають, а ми про них говоримо. Це приклад нашої співпраці. Поляки повинні розуміти, що ми воювали і за свою, і за їхню державність.

Ми стараємося піднімати ці теми не просто так, а тому що у тій самій Польщі українці живуть цілими поколіннями. Уявіть собі: нас слухає чийсь батько, потім він переказує нашу інформацію своїм сестрам, а вони своїм дітям і так далі. Радіо «Отчизна» поширює свою інформацію вже на ціле місто Варшаву чи Краків, і нас слухають дедалі більше.

Виходить, ви інформуєте українців різнобічно?

Коли українці виїжджають за кордон, вони мають бути всебічно озброєні у різного роду інформацію. І ми це завдання виконуємо, тобто відповідаємо на питання: куди їдеш, що маєш робити, які правові знання тобі потрібні про країну, до якої прямуєш, а також, як, наприклад, підписати угоду і нею користуватись, яка заробітна плата і соціальні гарантії чекають на українських працівників за кордоном.

Ми намагаємося запрошувати людей, які можуть все дуже детально розповісти. Звісно ж, це провідні експерти. У нас є такий правовий експерт Віталій Макієнко, з яким ми кожного дня о 9 годині ранку за київським часом у прямому ефірі обговорюємо теми легалізації життя українців.

Які міграційні проекти у ваших планах?

Ми зараз плануємо проект для нацменшин різних країн, який їх об’єднуватиме. Хочемо, щоб радіо «Отчизна» було для них містком до пізнання. У нас дуже багато діє організацій, пов’язаних з різними нацменшинами, наприклад, єврейською, білоруською, грузинською, азербайджанською, чеською та іншими. І ми хочемо для них теж вести своє мовлення.

Послухати радіо «Отчизна» можна в Інтернеті у вільному доступі з офіційного сайту станції. Також можна скачати додаток на свій мобільний пристрій і дивитися онлайн у соціальних мережах. Усі ефіри записуються на відео й викладаються на youtube канал радіо «Отчизна».

Поділитися: