Павло Лоза ■ ІСТОРІЯ ■ №52, 2019-12-29

Україна очікує від Польщі кроків щодо впорядкування українських місць пам’яті. Зокрема, йдеться про кільканадцять могил і пам’ятних знаків українцям, зруйнованих і осквернених у Польщі впродовж 2014–2016 років. Проте чи дійде справа до реалізації, якщо від представників польських державних установ чуємо, що це суперечить новелізованому в 2018 році закону про Інститут національної пам’яті (ІНП) в Польщі.

Очікування Києва

13 грудня в Києві зустрілися заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар і заступник міністра закордонних справ Республіки Польща Марчін Пшидач. Сторони домовилися про обговорення взаємодії у сфері безпеки в рамках дво- та багатосторонніх форматів, а також продовження діалогу щодо впорядкування місць пам’яті.

На останньому питанні під час зустрічі з Марчіном Пшидачем зробив наголос і заступник голови Офісу президента України Ігор Жовква. Як зазначено на веб-сторінці президента України, обговорюючи питання вшанування спільної історичної пам’яті, Жовква підкреслив, що Україна дозволила проводити пошукові роботи й очікує відповідних кроків від польської сторони щодо впорядкування місць української пам’яті на території Польщі.

«Загинули в боротьбі за Україну» схоже на «Загинули за III Рейх»

Про знищені увічнення у Верхраті й Монастирі та інші місця пам’яті 23 жовтня на засіданні Спільної комісії уряду та нацменшин говорив Петро Тима, голова Об’єднання українців у Польщі (ОУП).

«Я б хотів спитати, звідки взялися нелегальні увічнення в Польщі? Чи лише з того, що всі українці – націоналісти й заперечують польську державу, чи може спрацювали інші чинники?» – звернувся з питанням до представників державних установ голова ОУП. На його думку, те, що заходи із встановлення пам’ятника в Горайці зайняли аж… 18 років, про щось свідчить. Хоча в офіційному відкритті цього пам’ятника взяли участь секретар Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (РОПБіМ) Анджей Кунерт і представники місцевої влади, все ж надалі мали місце протести з боку деяких середовищ, депутатські запитання в цій справі. Голова української організації додав, що подібні чинники мали місце у випадку так званих нелегальних польських увічнень в Україні.

Нагадаємо, що в дискусії комісії (про це ми писали в №46 «Нашого слова») з боку держави взяли участь віце-міністр Міністерства культури Ярослав Селлін, директор офісу з питань увічнення пам’яток боротьби та мучеництва ІНП Адам Сівек, представники Підкарпатського й Люблінського воєводств.

Чиновники просили поважати «польську вразливість» у таких делікатних питаннях: «Люди не визнають цю версію історії, тому розбирають надгробки. Якби на них писали не такі провокативні написи, – наприклад, замість „Полягли за волю України” було б: “Загинули від рук НКВС”, – люди ставилися б до цього інакше, і все було б спокійно». Представник із Любліна, зокрема, зазначив: «Не просто змінити погляди, ментальність інших, і займатися їх вихованням – не воєводи справа».

Петро Тима згадав про легальне увічнення в Монастирі, на якому нема військових звань, назви Української повстанської армії (УПА), а є лише імена та прізвища похованих у загальній могилі, а також напис: «Загинули в боротьбі за Україну». Голова ОУП додав, що зауваження щодо провокативності є дивними, якщо згадати, що в Перемишлі існує поховання 4 тисяч німецьких солдат, серед яких – Фрітз Лірман, есесівець, причетний до вбивств в’язнів табору в Белжцю. У відповіді Ярослава Селліна можна було почути таке: «Після заяви польського парламенту в 2016 році про геноцид поляків на Волині – поляки не допустять возвеличення УПА на території Польщі. Вони ніколи б не погодилися, щоб на німецьких могилах встановлювався напис „Загинули за III Рейх”».

Написи на увічненні в Монастирі та Пикуличах

На горі Монастир біля Верхрати споруджена могила воїнів УПА. Меморіальна дошка на могилі присвячена жителям Верхрати, які загинули в бою з НКВС у довколишніх лісах 2–3 березня 1945 року. Увічнення було встановлене тут законно, в результаті діалогу Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва з представниками Об’єднання українців у Польщі та Всесвітнього об’єднання солдатів Армії крайової (Światowy Związek Żołnierzy Armii Krajowej). На могилі знаходиться напис: «Загинули в боротьбі за Україну». Він був затверджений покійним секретарем РОПБіМ Анджеєм Пшевозніком.

Це саме стосується Українського військового цвинтаря в Пикуличах, який є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених Української галицької армії, армії Української народної республіки. У 2000 році цвинтар збільшено, туди перенесено останки 47 членів УПА, які загинули в 1946 році в селах Бірча й Лішня та їхніх околицях. Ексгумація останків, проведена в 2000 році, повністю була фінансована Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва. Написи на дошках теж затверджені секретарем РОПБіМ бл. Анджеєм Пшевозніком. Ця могила, як і могила на горі Монастир, була (неодноразово) осквернена.

Кожна жертва заслуговує, щоб її поховали, але…

Під час засідання Спільної комісії уряду та нацменшин 23 жовтня, директор бюро Підкарпатського воєводи Кароліна Боґуш зауважила, що воєводі не відомі випадки вандалізму, вчинені на об’єктах, у яких поховані особи інших національностей, зокрема українці. «Громадянські могили залишаються під опікою родини похованих або відповідної релігійної громади», – сказала Кароліна Боґуш.

Представниця Управління воєводства зазначила: інша справа – місце поховання членів Української повстанської армії.

«Їх не розглядали й не розглядають як військові могили, відповідно до закону (Закон про воєнні могили та цвинтарі). Кожна жертва заслуговує, щоб її поховали, але не кожна з них заслуговує на вшанування та прославлення Польською державою», – заявила пані Боґуш.

Реакція досі відсутня

«Зруйновані, осквернені й залишені без інституційної опіки, могили та пам’ятники у Верхраті, Вербиці, Молодичі, Білостоку біля Лісок (ґміна Долгобичів, Люблінське воєводство) та Монастирі є болісним доказом відсутності елементарної чуйності та доброї волі з боку польських державних структур. Про рівень занедбання свідчить не лише відсутність дій і діалогу з українською громадою на цю тему, але й те, що могилу в Монастирі з часу зведення в 2000 році протягом 15 років не внесено до переліку воєнних. Коли з’явилося прохання від посла України це зробити (тоді польська держава мала б зобов’язання опікуватися могилою), історик Ряшівського ІНП підготував експертний висновок, який дає чиновникам аргумент, щоб усе таки відмовити. Наведені факти, як і самі акти вандалізму щодо українських поховань, однаковою мірою ображають і ранять усіх свідомих громадян нашої країни – поляків та українців. А там, де державні інституції відмовляються від своїх обов’язків, покладених на них суспільним договором, свідомі громадяни – ті, що творять Республіку Польща, – мають не лише конституційне право, а й моральний обов’язок взяти на себе безпосередню роль господаря закинутого місця та хранителя небажаної пам’яті». Такі слова польських активістів і представників інтелігенції можна було почути 3 листопада

на Монастирі та Верхраті.

Упродовж 2014–2016 років у Польщі невідомі вандали зруйнували й осквернили кільканадцять українських могил і пам’ятних знаків. Хоча з часу певних провокацій та вандалізму минуло 4–5 років, центральна влада Республіки Польща, Міністерство культури та національної спадщини, Інститут національної пам’яті чи будь-які інші органи, відповідальні за захист місць пам’яті, не вжили жодних заходів, аби відновити ці місця. Лише в листопаді 2019 року польські активісти встановили хрест на місці, де знищено в 2016 році пам’ятник на могилі мирних українців і воїнів УПА на сільському цвинтарі у Верхраті (Підкарпатське воєводство).

В Україні провокатори у 2017 році осквернили пам’ятники загиблим полякам у колишньому селі Гута-Пеняцька на Львівщині та меморіальний комплекс у Биківні на Київщині. Однак українська сторона одразу відчистила образливі написи, заявила, що готова відновити пам’ятники, і зробила це. Втім польська сторона, попри заяви офіційних чинників України, досі зволікає з цим питанням.

Фото з архіву «Нашого слова»

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*