Олеся Ґераль ■ КУЛЬТУРА ■ №50, 2012-12-09
Цікаве українське документальне кіно, виставка сучасних фотографій, вечір української поезії, рок-концерт та вернісаж унікальних моделей дерев’яних церков – такими заходами «почастували» відвідувачів організатори вже п’ятого фестивалю «Україна в центрі Люблина», який проходив 9–11 листопада.
– Представити українську меншину в Люблині, показати й наблизити полякам найцікавіше в сучасній українській культурі, представити лемківські церкви в мініатюрі, сприяти польсько-українському діалогові – така мета цьогорічного фестивалю, – зазначила координатор Мар’яна Кріль з Фонду духовної культури прикордоння.
Головним заходам передували проведені в початкових школах і ліцеях міста лекції та вікторини про Україну, в яких школярі беруть участь з великим зацікавленням. Першого дня фестивалю в місцевому радіо протягом години звучала українська музика.
Офіційним відкриттям фестивалю стала польська прем’єра українського документального фільму про Голодомор «Живі» (режисер Сергій Буковський). Українська кінострічка отримала ґран-прі на Міжнародному медіафорумі в Женеві. Зацікавлення стрічкою було надзвичайно велике, у залі не залишилося жодного вільного місця. Здається, після показу ніхто з гостей не був байдужим до порушених у фільмі проблем. Крім того, після прем’єри глядачі могли обмінятися думками з режисером стрічки.
Першого дня фестивалю в кав’ярні «У фотографа» (вул. Рибна, 13) відкрито виставку фото-проекту Ростислава Шпука з Івано-Франківська під назвою «Без ознак мистецького життя». У ній автор звертає увагу на проблеми безпритульних в Україні, на те, що ці люди живуть серед нас. На світлинах в образи бездомних втілилися такі відомі українці, як Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Олег Гнатів, Юрій Іздрик та інші. Поряд із творцем фотографій у відкритті виставки взяли участь поет Григорій Семенчук та Мар’яна Соха із львівської організації «Оселя».
Другий день фестивалю пройшов під знаком української поезії та музики. Літературні читання-тандем з участю українських авторів Андрія Любки з Ужгорода та Олександри Матушенко з Люблина відбулися в кав’ярні-книгарні «Між словами». Автори читали по три свої літературні твори, зокрема, Андрій прочитав вірші з нової книжки «Сорок баксів плюс чайові». Організаторам удалося спритно поєднати двох молодих поетів, котрі відрізняються своїм творчим калібром. На відміну від А. Любки, який вже є знаним поетом і перекладачем у літературних колах України й Польщі (його твори перекладені на польську), О. Матушенко вперше публічно читала власну поезію в рамках фестивалю, а були це вірші з різних років, зокрема, написані в Києві та Люблині. Молода авторка тепер навчається в Люблині.
Не відмовилися організатори від формату українських вечорниць, запросивши на фестиваль фольклорний етно-арт-рок-гурт «ПоліКарп» з Києва. Клімат народної музики Полісся та Карпат, яку «по-сучасному» виконали музиканти, перенісся до люблинського клубу «Czarna Owca». Серед інших, виконавці заграли свої відомі композиції «Гуцулка», «Коломийка», «Дівонька», «Бобер», «Кізка» та інші. Донедавна гурт був відомий як «Карпатяни», але з розширенням репертуару довелося розширити й назву. «ПоліКарп» в основному виконує музику Гуцульщини та житомирського Полісся у власній інтерпретації, використовуючи як народні музичні, так і сучасні електронні інструменти.
Сонячного недільного ранку нетиповим у греко-католицькій парафії став виступ мандрівного хору «Ahne Partene», учасники якого з’їхалися до Люблина з Познані, Варшави, прибули й з Австрії. Їхній виступ дав початок вернісажу виставки мініатюрних моделей церков знаного митця Михайла Вархола з Лігниці. Неповторного українського колориту додала лемківська музика у виконанні люблинських лемків – подружжя Христофора і Марти Бутринів. Пані Марта співала, а п. Христофор грав на т.зв. «білгорайській суці» (старовинний польський щипковий інструмент). Згодом М. Вархіл розповів про свої роботи, які стали справою всього його життя. Першу модель церкви митець виготовив на початку 70-х років у Словаччині. Загалом у його колекції є понад 50 святинь із Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини та Словаччини. Є серед них і такі, яких уже нема на землі. Цікаво, що всі моделі виконані вручну, на основі фотографій та архівних документів. Автор привіз на фестиваль 15 моделей церков. Для люблинського глядача – це перша їхня виставка.
Головне завдання фестивалю полягало в тому, щоб мешканці Люблина знали про новинки українського мистецтва: літератури і кіно, сакрального, музичного та фотографії. Усіх заходів цього року було менше, але фестиваль черговий раз підтвердив присутність України в житті Люблина – завдяки українській молоді, котра тут навчається і працює, а також полякам, які підтримують українську культуру та люблять її. ■
