06.08.2018
Модест Менцинський – «український Карузо»
Юрій Гаврилюк ■ КУЛЬТУРА ■ №31, 2018-08-05 Карузо ночі – тенор місяць у скриньці радієвій кличе Богдан Ігор Антонич Коли приходить пора «Лемківської ватри»,...
Степан Мігус ■ КУЛЬТУРА ■ №20, 2018-05-20
Про таких людей, як мешканець Мронґова, лікар-ветеринар за фахом, Володимир Марчук, кажуть: «винятково грошовитий». І додають, що це не з огляду на рахунок у банку, а завдяки витривалості і пристрасті. Народжений після війни на Вармії і Мазурах у родині, яка зазнала страхіть злочинної Операції «Вісла», він, крім професійної праці, як пише у вступі до одного з його альбомів дружина Анна Марчук, «присвятив себе великій пристрасті та постійному пошуку…» не задля особливого збагачення. Хоч В. Марчук, що сам підтверджує, людина заможна, він також багатий своєю пристрастю до української нумізматики.
Поле зацікавлення Володимира Марчука, як виявиться після зустрічі з ним, набагато ширше. Він зібрав ще й чималу колекцію історичних листівок, які представляють Мронґово і давній повіт, а також телефонні карточки з візерунком папи римського Івана-Павла ІІ (понад 1 тис.).
Вони походять, як вираховує їх власник, з понад 60 країн світу, зокрема й з України. «Я їздив за папою Іваном-Павлом ІІ по світі і при цій нагоді розшукував карточки йому присвячені. Але все починалося від колекціонування польських телефонних карточок, – згадує В. Марчук. – Жалію, що неможливо буде поповнювати цю колекцію, бо ж нині кожен має мобільний телефон». В. Марчук – автор шести вартісних альбомів. «Сімнадцять років тому появилося його перше видання, – згадує причетний до нього Пйотр Гайдзіс, – у якому на листівках можна було побачити старе довоєнне Мронґово (Сенґсбурґ – довоєнна назва – С. М.). Для мене це була революція. Я побачив зовсім інше місто, яке знав досі. Місто, повне чарівності і краси. Наступні альбоми дозволили ще краще ознайомитися з Мронґовом, Миколайками та околицями. Тим, хто придбав ці видання, найбільш до вподоби альбом „Мронґово раніше і сьогодні”».
Саме цього року до 50-річчя Мронґовського нумізматичного товариства оновлений і збагачений альбом дочекався чергового видання. Половина сторіччя існування цього товариства стала теж нагодою до презентації майже 200 українських монет. Це всі колекційні тиражні монети, які вийшли в Україні з 1995 по 2018 р. Однією з найцінніших є золота монета 500 гривень зі зразком 999,9, випущена 1997 р. Їх на виставці, яку можна подивитися у мронґовській ратуші, біля двохсот. Вернісаж цієї виставки, а також згаданих листівок і карточок під назвою: «Мронґово раніше і сьогодні» та «Кароль Войтила – Іван-Павло – святий» відбувся 28 квітня в Центрі культури і туризму у Мронґові.
«Нумізматикою я захопився завдяки старшому приятелеві-українцю, лікарю-ветеринарові Степану Саві (уже покійному – С. М.), який заохотив мене записатися до нумізматичного товариства, у якому діяв і він сам, – згадує В. Марчук. – Оскільки мені часто доводилося їздити в Україну, я почав розшукувати монети. Але в багатьох випадках здобувати їх мені допомагали родичі і знайомі в батьківщині, а також друзі в Польщі, які знають мою пристрасть. Моя колекція викликає чимале зацікавлення і серед нумізматів, і серед відвідувачів, а хотілося б нею зацікавити й українські організації та середовища в реґіоні і в усій Польщі. Поки що ніхто мені організування таких виставок не пропонував».
Пристрасть та активність В. Марчукастали помітними в середовищі, у якому він живе і працює. Він удостоєний статуетки Мронґовіуша (місту Мронґово надано назву від імені цього євангелистського проповідника, філософа і мовознавця – С. М.) як пристрасний колекціонер пам’ятних записів минулого Мронґова за працю в Мронґовському нумізматичному товаристві, за активну участь у спорудженні пам’ятника Кшиштофу-Целестинові Мронговіушу. Крім того, В. Марчук з 1993 р. діє в Муніципальному спортивному клубі «Мронґовія».
Говорячи про громадську активність і пристрасть В. Марчука, підреслю, що він живе серед активних людей у прекрасному місті та його околицях. При таких обставинах він просто мусить бути активним. Його національність призвела до зацікавлення українською нумізматикою. У Мронґові нема організованого українського життя, хоч українців там немало, тому свою пристрасть він виявляє саме таким способом і присутністю на українських заходах в Ольштині та Кентшині.