Андрій Вонторський ■ ПОДІЇ ■ №36, 2019-09-08

ХХІІ Дні української культури у Щецині промайнули дуже швидко, а заразом – успішно.  Як сказав Іван Сирник, голова Щецинського відділу Об’єднання українців у Польщі (ОУП), головний рушій цього заходу: «У нас є досвід, напрацьований роками. Мабуть, саме тому мені здається, що цього року легше було все готувати, організувати техніку, нічліги для музикантів із України, забезпечити харчування тощо».

Іван Сирник як представник головного організатора – ОУП (управи гуртка й управи відділу) – не забув про своїх юних співпрацівників-волонтерів, яким у неділю 25 серпня привселюдно подякував зі сцени: Івоні, Марті, Роксані, Михайлові, Ігорю, Славкові. Адже слід дбати про те, щоби молоде покоління не лише відвідувало культурні заходи, а й творило їх самостійно.

Перший день цього свята припав на День прапора – урочисте відкриття відбулося у щецинському Оперному театрі (Opera na Zamku). Серед глядачів у залі сиділи почесні консули, які на щодень живуть у столиці Західного Помор՚я. Відкрили ХХІІ Дні української культури заступниця директора Замку поморських князів Віолетта Слока, щецинський голова Іван Сирник та почесний консул України Генрик Колодій. Пізніше концерт продовжив піднесену атмосферу подвійного свята українців, адже на ньому виступив Роман Гриньків – один із найкращих бандуристів, людина багатьох талантів (інструменталіст, педагог, композитор, а ще – новатор у справі музики на бандурі, яку він старається примусити грати все: не лише народні твори й українську класику, але і джаз та сучасні композиції). Також на сцену виходила Лариса Дедюх (дружина Романа), яка причарувала слухачів не тільки грою на бандурі, але й чудовим співом (вона має колоратурне сопрано, якому могли би позаздрити  оперні співачки). Публіка почула, серед іншого, пісню на слова Тараса Шевченка. Роман Гриньків грав також власні твори, у його руках кобза не просто співала – вона говорила, шелестіла, голосила, сміялася.

Другий день був не менш урочистим – адже українці з усього світу відзначали річницю незалежності. Щоправда, у Щецині обійшлося без урочистих промов і звернення президента, зате на подвір՚ї Замку поморських князів (який як культурна установа понад 20 років співпрацює з Об’єднанням українців у Польщі під час організації Днів української культури) лунали українські пісні, народні й патріотичні, звучали бандури (не одна!), майорів прапор (ще й який – семиметровий, його розгорнула під сценою молодь на завершення виступу «Козаків Поділля»). Усе почалося, однак, із ІІ З’їзду бандуристів у Польщі ім. Пантелеймона Бондарчука. Оскільки Пантелеймон Бондарчук (відомий при житті як Петро Лахтюк) половину свого життя провів у Щецині, від минулого року тут існує така «нова традиція», яка має на меті тішити наступні покоління слухачів звучанням українського національного музичного інструменту. Тому на сцені виступали, знову-таки, Роман Гриньків і Лариса Дедюх, їхні студентки, а також київський ансамбль Nova Capella. Серед дівчат варто відзначити Мирославу Березу, яка заграла не просто як виконавиця, але і як творець – вона презентувала публіці власну композицію «Відлуння» – ніжну, ліричну, мелодійну музику. Також Мирослава заграла «Веснянку» Романа Гриньківа, а сам Роман виконав свою «Коломийку»  з гуцульськими мотивами, динамічною палітрою звуків народно-танцювального характеру. Особливо зворушливий момент був, коли ведуча Анна Хранюк згадала про свою участь у журі, яке чверть століття тому нагородило Романа Гриньківа першим місцем на І Міжнародному конкурсі бандуристів ім. Гната Хоткевича.

Під час усіх концертів на замковому подвір՚ї можна було подивитися на вироби різних народних ремесел: одяг (жіночий і чоловічий), килими, рушники, хусти, кераміку, прикраси. Деякі з них не просто віддзеркалювали народну культуру та її традиції, а й були мистецькими шедеврами (жіночі головні убори, наприклад, будуть показані на виставці у Чорногорії). Марія Шамедько з Києва продемонструвала одяг зі своєї майстерні. Також у щецинському Осередку української культури щодня можна побачити виставку народного вбрання та прикрас; окрім цього, там знаходиться фотовиставка про гуманітарну допомогу, яку регіон надає Україні упродовж останніх 5 років.

Субота завершилася виступом ансамблю академічного ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля» Хмельницької обласної філармонії. Колектив існує вже 80 років – до речі, приблизно стільки ж він зараз має учасників. У Щецині ми побачили лише половину ансамблю, зате на сцені були і спів, і танці. Жартівливі балетні сценки (дівчата з хустинками, козаки з гречаниками) та карпатські танці й гопак перепліталися зі солоспівами («Я щаслива зроду») і традиційними піснями («Зеленеє жито», «Козак гуляє, шинкарка носить», «Бандуристе, орле сизий») у сучасному опрацюванні. Найбільші оплески викликала скрипачка Майя Онищук, яка блискуче зіграла з оркестром «Гуцульську фантазію».

Музичні виступи продовжувалися й у неділю, коли на сцену вийшли три зовсім різні колективи. «Слов՚янська душа» із Ґданська завоювала серця слухачів «Червоною рутою». Учасники цього колективу – українці, поляки та білоруси, і вони довели, що музика не має меж і долає мовні бар՚єри. Слухачі почули славнозвісну пісню на слова Андрія Малишка «Рідна мати моя» українською й польською мовами. У двох мовних версіях прозвучав також твір «Повернися до Львова» («Wróć do Lwowa») на слова Мар՚яна Гемара. На закінчення виступу ми в оригіналі почули білоруську пісню «Купалінка» – спасибі вам, брати білоруси, за участь у нашому святі!

Без слів виступало тріо акордеоністів «Резонанс» зі Львова – молоді музиканти вже вдруге відвідали Щецин, але цього року вони представили зовсім нову програму, справжнє музичне шоу, від якого часом крутилася голова: шалені ритми, голосні звуки, швидке чергування мелодій (тільки встигнеш згадати заголовок відомої сучасної пісні, яку Назарій, Богдан і Володимир виконують у незвичному аранжуванні на три акордеони, як вони вже починають грати наступну).

Третю стилістичну лінію розгорнув колектив «Широкий лан» – музиканти цього гурту представили рок. Вагомими були тексти пісень, адже гурт співає про війну і на війні (його учасники неодноразово їздили в зону АТО, щоби виступити для захисників України). Вражали коментарі фронтмена групи Святослава Бойка: він говорив про своє поранення під час подій на Майдані, про жалюгідний стан війська у 2014-2015 роках, про теперішні можливості української армії, яка внаслідок воєнної трагедії стала однією з кращих у Європі, бо ж на щодень бореться з ворогом, набуваючи в таких умовах досвіду. Цей виступ не кинув тінь на радісну атмосферу свята, але, мабуть, став поверненням до реалій сьогодення, де Україна – не лише незалежна держава, а й країна з великими завданнями на найближчі роки: аби її громадяни могли жити мирно й краще, ніж зараз.

Численні виконавці та їхні виступи були дуже різними, тому кожен міг прийти на дві-три години й послухати музику, яка до вподоби саме йому. Організатори, втім, завжди прагнуть вдосконалення. У відповідь на запитання про враження від заходу голова Щецинського відділу Об’єднання українців у Польщі Іван Сирник сказав: «У майбутньому нам треба буде зосередитися на тій частині публіки, якою є українські громадяни у Щецині – це десятки тисяч людей, однак їх не завжди можна побачити на наших концертах».

Фото з Фейсбук-сторінки Івана Сирника

Поділитися: