Богдан Гук ■ ІСТОРІЯ ■ 2010-09-02
{mosimage}
На Холмщині, у Люблинському воєвідстві, знаходиться кількасот східних – уніатських та православних – цвинтарів. Більшість з них пам’ятає середину ХІХ ст., але є й набагато старші. От кілька штрихів про долю одного з них, що знаходиться в селі Тарнаватці, ґмінному центрі Томашівського повіту. Я відвідав це село в липні і побачив, що на цвинтарі, який складався спершу з уніатської, потім православної, а нарешті й римо-католицької частин, відбувається процес, результатом котрого може бути зникнення східних надгробників.
Ще кілька років тому розташований на гарному пагорбі православний цвинтар виглядав так, як описала його польська дослідниця Данута Кавалко, авторка чи не єдиної на сьогодні монографії всіх цвинтарів на Холмщині (“Цвинтарі Замостянського воєвідства”): “Православний цвинтар розположений 750 метрів на схід від дороги Замостя-Томашів, від заходу межує з римо-католицьким цвинтарем (…). У західній частині цвинтаря збереглися фраґменти 5 кам’яних надгробників та один, який стоїть (…). Надгробок не має верхньої частини – “Йозифім Власевич, упокоївся 1893 р.” Фраґменти надгробників – це прямокутники з кінця ХІХ і початку ХХ ст., з написами по-руськи. Східну частину унеможливлюють взяти на облік дуже густі кущі”.
Опис, здійснений Д. Кавалко, датований приблизно 1990-1994 рр. Однак з нинішнім станом цвинтаря він погоджується тільки в тому, що цвинтар далі знаходиться більш -менш на старому місці. З пагорба геть зникли кущі, терен повністю відкритий. Проте старого цвинтаря нема! Адже купа кам’яних надгробників, уставлена в 2-3 ряди на краю пагорба, – це вже не цвинтар, а якась сучасна конструкція невідомого призначення. Повністю та невідворотно знищене історичне розміщення некрополю. Ніяка рука не встановить, на якому місці стояли раніше хрести Шумських, Лук’яновських, Марунських, Яриховичів, Смолинів, Козьминських…
На початку 90-х рр. ХХ ст. ані православна, ані уніатська частини тарнаватського цвинтаря не були занесені до списку архітектурних пам’яток, які охороняються державою і яких не можна порушувати без окремого дозволу воєвідського реставратора. До питання, яким чином знищено цвин-тар у Тарнаватці, я повернуся в окремій статті. Можливо, тоді вдасться також з’ясувати, чому біля цвинтарного пагорба виростає новий – висипаний зі сміття та гною. А також те, яка доля жде старе кладовище – присипання сміттям чи звалення всіх православних надгробників з пагорба під тин. Адже римо-католицька частина неухильно збільшується. Вона вже поглинула “одновірну” – уніатську. Тепер на черзі православна?
“Наше слово” №36, 5 вересня 2010 року{moscomment}
