Степан МігусПОГЛЯДИ№6, 2018-02-11

Коментар з приводу прийнятого вночі 1 лютого Сенатом РП законопроекту «Про зміни до закону про Інститут національної пам’яті – Комісії з переслідування злочинів проти польського народу і деяких інших законів».

Степан Мігус, голова Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі
Степан Мігус, голова Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі

Сьогодні влада над Віслою вважає, що законодавчими ініціативами і погрозами покарань можна довести світові, що тут живуть білі і пухнасті, а всі інші – це їхні кривдники і злочинці. Це тим дивніше, що ніхто не заперечує, що вживання терміну «польські табори смерті» – то брехня, гідна засудження, і за це слід карати.
Хоч і дивно, на що звертають увагу українські журналісти, сенатор Жарин з «ПіСом» і фракція KUKIZ’15, яка ініціювала зміни стосовно «злочинів українських націоналістів», виглядають точними копіями творців путінської політики. Справа в тому, що путінська Росія, щоб захистити сталінський канон про так звану Велику вітчизняну війну, вдалася також до законодавчих ініціатив і просто заборонила «викривлення» у трактуванні ІІ Світової війни.
«Українську карту» в Польщі використовують не тільки праві, шовіністичні та «кресові» середовища, але й ліберальні і демократичні. Проукраїнські, як здавалось, польські демократи й ліберали так само долучилися до того, щоб у польському суспільстві утвердилась асоціація: Україна – це Бандера, ОУН та УПА. Справжня мета у всіх була однакова – мобілізація електорату і встановлення нібито історичної справедливості.
Над Віслою в розпал виборчих кампаній українська тема постійно відновлюється та рясніє звинуваченнями. Політики «ПіС» пробують пояснювати виборцям, що «Громадянська платформа» свідомо заграє з «бандерівською» Україною. А підтвердженням цієї тези стала історична політика Віктора Ющенка й поява на Євромайдані червоно-чорних прапорів і гасел, якими користувалася ОУН. Тому в Польщі багато внутрішніх процесів та суперечностей починають пояснювати, використовуючи українську тему. Наприклад, партія «Право і справедливість» та близькі до неї середовища роблять заяву про те, що «бандерівська» Україна не увійде до складу Європейського Союзу, доки українці не покаються за заподіяне полякам під час ІІ Світової війни зло. І це тоді, коли в самій Україні ще не було внутрішньої дискусії на ці дразливі теми. Тобто вся українська історична політика одним махом отримує тавро «бандерівська», значить така, що не має права голосу, а політичні противники «ПіСу» – такими, що потурають «бандерівцям», – підсумовують українські публіцисти. Перед нами чергова серія виборів у Польщі до самоврядних структур (восени), наступного року – до парламенту, 2020 р. – президентські вибори і вибори до Європарламенту. Отже, нагод для розігрування українського питання – хоч відбавляй.
Та повернімося до оновленого закону про ІНП, який ось-ось потрапить на підпис до президента Польщі. У зв’язку з цим оновленням виникає ряд питань, а саме: хто відповідатиме за злочини шодо українців, громадян Польщі, у Павлокомі, Завадці-Морохівській, Сагрині, Старому і Новому Люблинці, Верховинах, Лісках і десятках, якщо не сотнях українських місцевостей на території Польщі, здійснених військом і спецслужбами ПНР, польською конспірацією та звичайними бандитами? Ці жертви були громадянами Польщі, хоч і не поляками за національністю. А що з концтаборами, наприклад, у Явожні (раніше філіалом страшного гітлерівського концтабору Авшвіц-Біркенау), Ламбіновицях та іншими, у яких карали українців і людей іншої національності, здебільшого, громадян Польщі? А як бути з брехунами типу мешканця Ченстохови, який останнього січневого вечора у програмі «Szkło kontaktowe» (TVN 24) публічно подавав інформацію про те, що 1944 р. УПА мордувала ченстохов’ян?
Досі, що треба з усією силою підкреслити, не засуджено злочинів проти мешканців українських сіл, не говорячи вже про Операцію «Вісла», яка вирвала українців з корінням з прабатьківських земель, з усіма правовими наслідками. ■

Поділитися:

Схожі статті