Світлана Лагуз ■ ІНТЕРВ’Ю ■ 

Генеральний консул України у Кракові Олег Мандюк наприкінці жовтня 2019 року завершив свою дипломатичну місію у Польщі. Перед поверненням дипломата на батьківщину ми зустрілися, щоб поговорити про підсумки його роботи.

Олег Мандюк

Які з досягнень за час перебуваня на посаді вважаєте для себе найважливішими?

– Перш за все — це відкриття українських класів, де учні можуть вивчати українську мову. Маємо поки що в одній школі дві вікові групи. Навчання відбувається за кошт місцевого бюджету. Уроки рідної мови, традицій та культури допомагають дітям зберігати свою національну ідентичність. Наразі це факультатив, але цю тему можна розвивати, включити предмет до матури. Маштаби не такі великі, як би мені хотілося. На жаль, українці не проявляють великого  зацікавлення. 

Здобутком вважаю теж те, що нам вдалося розширити територію Консульства в два рази, покращити умови і для наших працівників, і для відвідувачів. Звичайно, цього не достатньо, щоб забезпечити ті потреби, які наразі існують. Чотири роки тому ми приймали 30-40 відвідувачів в день. А зараз приймаємо в середньому 150-200. Тобто, числа неспівмірні. А отримали додатково тільки одну посаду консульського працівника. Тому ми маємо черги. Окрім того, люди, які не можуть потрапити в Варшаву чи Люблін за електронним записом, приїжджають до нас, бо тут  жива черга, і приймаємо до останнього відвідувача.

Які  справи в консульській роботі найбільш тяжкі?

– Смерті. Безглузді.  35-40 % громадян України, які мешкають у Польщі, належать до нашого консульського округу. На превеликий жаль, майже щодня хтось гине чи помирає. Ми одні з перших, хто про це довідується. І це найтяжче в цій роботі. Особливо коли ці смерті безглузді – аварії, самогубства, смертельні травмування на виробництві.

Теж є питання із засудженими. Є громадяни України,  які дійсно скоюють злочини і сидять у в’язницях небезпідставно. Але є такі, що затримані без достатніх підстав, перебувають у слідчих ізоляторах по півроку і більше. Є багато випадків, що наші громадяни сидять за такі правопорушення, за які могли б очікувати рішення суду на волі. Взагалі, більшість громадян звертається до консульства з проблемами, які треба вирішувати і допомагати. 

Два роки тому Ви прогнозували появу і активний розвиток громадських організацій в Польщі, які об’єднуватимуть українців. Як Ви оцінюєте динаміку цього процесу зараз? 

– Так, дійсно, протягом кількох останніх років у Польщі повстали нові україномовні медіа ресурси,  інтернет видання, телекомпанія. Створено десятки громадських організацій. Приблизно 70 відсотків українців, які живуть зараз у Польщі, які мають карти поляка, планують залишитися тут на постійне проживання. Таке число — то вже сила. Можна багато зробити, якщо обєднатися. Я маю надію, що цей процес буде розвиватися. Українська держава може тільки допомагати, але не може займатися організацією українців, які мешкають за кордоном. Вони самі мають групуватися, спільно шукати вирішення проблем. Тоді буде результат.

Чи змінюється, на Вашу думку,  і як, ставлення польської влади і суспільства до українських мігрантів? 

– На різних  конференціях, зустрічах, які були  пов’язані з міграцією, я наголошував, що поляки не повинні  сприймати українців як заробітчан. Бо так не є на сьогодні. Це люди, більшість з яких думає залишитися в Польщі жити. 5-10 відсотків українців, які легально живуть у Польщі, можуть стати громадянами цієї країни. І для поляків це буде викликом. Або вони це приймають, або ні.

Не раз задавали мені питання,  що Польща має робити, щоб українці не поїхали з неї. Я відповідав, що хотів би, щоб українці поверталися до України. Але якщо ви вже мене запитуєте, то відповідаю: змініть ставлення до українців і тоді вони не будуть їхати в інші країни. 

Економіка Польщі потребує робочої сили. Працівники з України є для поляків з різних причин найбільш прийнятні. Тому пересічний громадянин Польщі має бути готовий зрозуміти, що для того, щоб польська економіка розвивалася, він мусить змінити своє ставлення до того, що українці тут постійно проживають. 

Чи побачили ви якісь зміни в цьому напрямку?

Готується закон щодо визнання українських медичних дипломів. Але йому мав би передувати  закон про мігрантів. Щоб людина перед тим як їхати, могла почитати і зрозуміти, на що очікувати. А не приїжджати сюди і чекати рік на карту побиту. І це, власне, повертаючись до теми життя українця в Польщі, те, що я казав: такі речі мають відстоюватися і пояснюватися польській владі згуртуваннями, об’єднаннями українців. 

Як ви оцінюєте останні зміни, які відбулися в польсько-Українських відносинах, і перспективи їх розвитку? 

– Упродовж кількох останніх років у Польщі було зруйновано або осквернено 15 українських пам’ятників. В Україні — 4 польських, і всі відновлені коштом української сторони. Натомість,  на превеликий жаль, з польської сторони цього не було зроблено. Після руйнування меморіалу у Грушовичах Інститут національної пам’яті України заблокував надання дозволу на ексгумацію загиблих громадян  Польщі на Волині. І мав розблокувати тільки тоді, коли будуть відновлені наші пам”ятники і могили в Польщі. Це був один з важелів для досягнення паритету: зробіть це в Польщі, і ми не бачимо проблем, щоб дозволити  ексгумацію. 

Зараз цього важеля вже не існує. Було сказано: хочете ексгумацію — прошу. Тоді польська сторона сказала, що якщо почнуть ексгумацію, то їм десь треба захоронювати останки. Тож вони тепер вимагають земельні ділянки під кладовища.  Я думаю, що наступним постане питання створення меморіалів і тд. Якщо відносини і далі так розвиватимуться, то зрозуміло, що одній зі сторін це пасуватиме. Але це важко назвати партнерськими добросусідськими відносинами. Тож я сподіваюся, що ми побачимо відповідні зустрічні кроки і з польської сторони.

***

Світлана Калініченко, солістка Сілезької опери:

Пан Олег Мандюк – переконливий дипломат, громадський діяч, дуже мудра,  добра та щира Людина (так, власне — з великої літери). Для мене особисто він – втілення совісті та гордості нації, безмежної любові до України.  Людина, яка постійно творить добро, яка надихає та мотивує. Він показав на власному прикладі, як одна Особистість може об’єднати сотні людей. Справжній патріот, талановитий організатор, промоутер України та всього українського.
За сприянням Олега Семеновича було організовано безліч культурних заходів, в яких взяли участь сотні талановитих українців. На його запрошення українські артисти приїжджали до Польщі з усього світу. Серед публіки завжди було багато іноземних гостей, які щоразу були захоплені українським мистецтвом. 

Він завжди справжній і відкритий для оточення. Незалежно від того, ким є і який статус має та чи інша людина, яка до нього звернулася, він обов’язково знайде спільну мову з кожним. Співпереживання, щиросердність, уміння підтримати у важку хвилину – ці всі риси властиві для Олега Семеновича. Тому йому довіряють, його рішення і поради цінують колеги та підопічні. Його шанують всі, хто хоч раз в житті з ним спілкувався чи співпрацював.

Світлана Калініченко

Маргарита Цюрик, Голова Краківського відділу Об’єднання українців Польщі:

Відповідна людина на відповідному місці. Вдячні за підтримку наших ініціатив і пропозицій, за допомогу в організації відзначення 70-ї річниці акції Вісла, участь у церковному житті і житті української громади.

Надія Мороз-Ольшанська – співзасновниця та директор Міжнародного фестивалю українського театру «Схід-Захід», керівник Фундації Масових Видовищ:

Нам доводиться контактувати з багатьма офіційними установами. Часто стикаємося з бюрократичними перешкодами, що характерно для державних структур. Але у випадку нашої співпраці з Генеральним консульством і Паном Олегом Мандюком для нас завжди була можливість контакту, підтримки, вирішення питання. Навіть, часом — непростого чи дивного. Пан Генеральний консул завжди відкритий на нові ідеї і проекти, готовий допомогти, підказати напрямок дій. Наприклад, ми реалізували спільний проект “Шевченківський конкурс читців”, організували на базі Консульства показ українського одягу з елементами етно “Чарівний птах”. Наш фестиваль українського театру “Схід-Захід” теж завжди мав підтримку консульства.

Надія Мороз-Ольшанська

Отець Петро Павлище, парох греко-католицької парафії у Кракові:

Пан Олег Мандюк працював не тільки як консул. Для нас він, перш за все, людина, яка добре вписалася  в громадсько-суспільну діяльність українців Кракова. Він активно включався у всі наші суспільні і церковні заходи, допомагав і словом, і справами, і фінансово. Особисто брав участь в заходах по прибиранню українських поховань, могил українських воїнів  на Раковицькому цвинтарі. Організовував подарунки для дітей на свята. Велика подяка за його відкритість і готовність допомогти.

Фото з архіву Олега Мандюка

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*