Поляки, які творили українською

Олександр Хоменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №21, 2018-05-27

Через історичну призму бачимо, що українська і польська культура завжди перепліталася. Є такі українські письменники, які писали польською мовою; є також поляки, що творили українською.

Тут особливо виділяється постать етнічного поляка Вячеслава Липинського (1882–1931 рр.). Це ім’я
він взяв у зрілому віці, а до цього його звали Вацлав Казімежович Ліпінські. Походив із давнього роду герба Бродзич і герба Гоздава, який сягав глибин ХV ст. (Гатальська Н., Рудецький П. Творець теорії еліти.//Волинь. Луцьк. 2002, № 4). Це йому належать такі слова: «Я хочу, щоб була Україна, щоб був український державний лад на моїй рідній землі, і знаю, що як не буде України, як не буде нашої Української держави, то я і нащадки мої не зможемо на своїй землі по-людськи жити». (Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Відень 1926. – с. 8).

Свої твори В. Липинський спочатку писав польською мовою /монографія про часи Хмельниччини під назвою «Міхал Кричевський», а згодом – українською мовою / «Україна на переломі. 1657 – 1659».

В історію України мудрий поляк увійшов як один із найвидатніших публіцистів, істориків, громадських діячів. Він по праву вважається ідеологом української державності. На Волині іменем цієї непересічної особистості названо вулиці, працює однойменний музей. З’явилася вулиця Вячеслава Липинського і в моєму рідному місті Любомлі.

Тадей Рильський, наприклад, був поляком за походженням, але українцем за світоглядом, зрештою, як і багато інших. Його син, Максим Тадейович Рильський, став відомим українським поетом, писав українською, але багато перекладав з польської мови.

Чимало поляків писали твори і російською мовою: Адам Чарториський, батько якого, Адам Казімеж Чарториський, претендував на польський престол, та інші. Книжка «Мемуари», яку князь написав у Росії, витримала кілька видань. Різниця між тими поляками, які писали російською мовою, і тими, що творили українською, певне ж, полягає в тому, що одні дбали про свій комфорт в умовах імперії, а другі відстоювали загальнолюдські моральні цінності, нерідко розділяючи долю з пригнобленими. Вони вірили в Україну та її народ. І цю віру дуже вдало підкреслив польський поет Юліуш Словацький у своїй поемі «Вацлав» (1839). Є в ній слова, звернені до поляка-вельможі:

«Не знатимеш у пеклі, ти шайтане,
Що Україна із могили встане».

«Nie będziesz wiedział w piekle,
ty szatanie,
Że Ukraina kiedyś z martwych wstanie».

Задовго до Тараса Шевченка знаменитий поляк, народжений на українській землі, вірив, що Україна стане незалежною державою. Як провідець поетичною строфою висловив те, чого прагнули покоління українців, які боролися та зазнавали поразки, проливали також кров під різними стягами, але вірили у світлий прийдешній день.

З Україною пов’язана доля ще одного поляка, який за життя здобув світову славу. Мова про скульптора з Волині Томаша Сосновського.

Томаш Оскар Сосновський народився в родині шляхтичів, які жили в Новомалині Острозького повіту Волинської губернії. Його мати походила з роду князів Четвертинських. Кастильда Малинська зробила все, щоб майбутній скульптор дістав хорошу освіту. У родині росли ще два хлопчики й одна дівчинка. Після Кременецького ліцею Томаш переїхав до Варшави (у чині поручика він після придушення польського повстання подав у відставку). У Варшаві вступив на навчання до Академії красних мистецтв, де почав займатися скульптурою і різьбою на
мармурі. Продовжив навчання 1833 р. у Берлінській академії мистецтв. Його вчителем став засновник берлінської школи скульпторів Християн Даніель Раух. Через три роки переїхав у Рим. Познайомився з відомими тогочасними скульпторами і працював на замовлення. Брав участь у виставках і мистецьких заходах у Римі, Варшаві, Парижі, Відні. Ніхто перед ним не створив стількох робіт, пов’язаних з образами Богородиці та Христа. Його праці мандрують різними містами Європи, викликаючи захоплення у відвідувачів виставок. Папа римський Пій IX 1859 р. нагороджує Томаша Сосновського орденом Григорія Великого за заслуги в розвитку релігійної скульптури. Помер митець у Римі 1886 р. Там і похований.

Роботи автора прикрашають зали музеїв та приватні покої у Німеччині, Ізраїлі, Литві, Італії, Польщі. В Україні їх можна побачити в Острозі, Рівному, Львові, Чернігові, Житомирі.

За життя скульптор не купався в розкоші. Ось як про це писав французький дослідник Луіс Вейллот: «Володіє в Україні палацом, повним королівських коштовностей. Усе залишив, щоб створювати скульптури в Римі, а праця над ними спонукає його забути про себе та славу. Яку ж славу міг здобути скульптор у Франції, користуючись прибутками, які приносили 4000 підданих! Там він улаштував для себе майстерню, схожу на сарай. Не випускаючи долота з рук і не перестаючи працювати, підкріплюється шматком хліба… Ховається, якщо хтось прийде оглядати його роботи. Бачив його один раз. Добре польське обличчя, лагідне і чисте, але очі мають у собі життя незвичайне…».

Поділитися:

Категорії : Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*