Фейлетон Григорія Сподарика ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-10-19
Найвища контрольна палата (НКП), перевіряючи практичне функціонування закону про національні та етнічні меншини і висловлюючи найбільше зауважень до представників самоврядної влади, якимось чином дала нам у руки лакмусовий папірець, яким ми можемо міряти правильність своїх рішень у найближчих муніципальних виборах.
Однак про це трохи пізніше, бо варто ще на мить зупинитися на рапорті з цього контролю. На засіданні Сеймової комісії національних та етнічних меншин виникла дискусія відносно мови цього документа. Багатьом депутатам та представникам меншинних організацій не сподобалася, як це по-сучасному назвали, “лайтовість” висновків. На мій погляд, це не надто гостра, а таки досить обґрунтована критика. Бо коли представник контрольної палати офіційно говорить, що, спираючись на інформації з контролю, “при найближчій нагоді, як- от Євро -2012, ми зможемо похвалитися тим, що Польща є державою, у якій дотримуються права меншин”, то я маю щодо цього певні сумніви. Без грубих звинувачень, однак хочу запитати: чи напевно така окреслена мета – похвалитися – ніяк не вплинула на характер пізніших висновків? Чому, наприклад, цей самий службовець не сказав: “Наші рекомендації для деяких установ, можливо, надто гострі, але це тільки тому, що під час Євро -2012 ми хочемо похвалитися тим, що більшість проблем з функціонуванням передач для меншин у державному телебаченні та радіо ми розв’язали”.
Як видно, хвалитися можна на різні способи, проте коли черговий спеціаліст НКП говорить на цій же зустрічі, що “не можна відразу все перевірити”, то я його повністю розумію. Рівно ж як і те, що не все вписується в контекст намірів щодо 2012 р. – дійсно, у справі присутності меншин у державних ЗМІ хвалитися нема чим. Крапкою хай стануть тут чергові слова службовців, що на результати контролю чекає також польська меншина в Литві. І знов – якби тут вийшло, що життя меншин над Віслою не аж таке кольорове, то якими арґументами вони, бідні, воюватимуть з литовською адміністрацією – не зовсім ввічливою до місцевих поляків?
“Лайтовість” висновків збирає вже свій урожай або й просто знаходить творче продовження. Наприкінці серпня читачі впливового щоденного видання “Жечпосполита” зі статті на тему згадуваного рапорту НКП могли дізнатися, що палата висловила ряд застережень до самоврядних органів у зв’язку з виконуванням завдань щодо меншини. Однак авторка матеріалу остаточно доходить до подібних, як і експерти, висновків: мовляв, не є погано і, мабуть, натхнена результатами контролю, пише: “Порівнюючи з Францією, яка викликає в ЄС ряд суперечливостей у зв’язку з ситуацією ромів, Польща виглядає добре”. Ну що ж, справедливості таким словам не можна відібрати, бо дійсно над Віслою ніхто ще не пакує українців чи словаків у літаки і насильно не вивозить з країни, однак таке порівняння напевно не є вдалим і перш за все – творчим. Польща в такій тонкій площині, як відносини з меншинами, радше повинна зосередитися на сяганні до відпрацьованих у Європі високих стандартів у цьому плані, аніж тішитися, що поляки виглядають краще від французів, поведінку яких щодо ромів тепер усі широко критикують.
Авторка згадуваної статті вислала у світ ще одне цікаве повідомлення, яке вмонтувала в заголовок тексту. Там написано: “Ґміни не допомагають чужим”. Отже, якщо хтось досі не мав ідеї на окреслення позиції національних та етнічних меншин, то тут отримав чітку дефініцію – вони просто “чужі”! Цікаво, що на це українці, білоруси, німці та інші, відносно яких закон з 2005 р. про меншини говорить, що це – частина польського населення, яка відрізняється мовою та культурою, прагне їх зберегти, а їхні предки живуть у Польщі щонайменше від 100 років. Слово “чужий” може хвилювати також і тому, що, здається, президент Ніколя Саркозі своїх радше за межі Франції не викидає.
Напевне, подібно думають про меншини, як і ця журналістка, деякі керівники муніципальних одиниць, про яких згадано в рапорті НКП. Один шеф муніципальної структури, відповідаючи на закид браку активності в ознайомлюванні більшості суспільства з культурним багатством меншин, сказав, що в “суспільній свідомості міста немає неґативного образу рома чи українця”. Доказ – це численна участь жителів міста, незалежно від національності, у таких святах, як “Ніч на Івана Купала”. Коментар зайвий, хочу лише відзначити, що на футбольні матчі також приходить багато різних людей, але це, мабуть, не значить, що не потрібно суспільству говорити про загрози, пов’язані з псевдо-вболівальниками. Отже, кількість та різноманітність – це не доказ на те, що проблеми немає.
У рапорті НКП згадуються й такі позитивні приклади, як проголошення в одному воєвідстві конкурсу для вчителів на авторську програму навчання про меншини, організування конференції з метою наближення службовцям різних рівнів меншинної тематики тощо. На мою думку, ось вам і лакмусовий папірець на листопад – добрий самоврядник в космосі проблем уміє побачити також ті меншинні. А з іншого боку – файно було б, якби 2012 р. всі могли хвалити: представники меншин – обраних два роки тому вразливих на їхні проблеми самоврядників; поляки у Вільнюсі – литовську владу, контролери – рапорт і навіть… рапорт – контролерів.
“Наше слово” №43, 24 жовтня 2010 року {moscomment}
