Богдан Гук ■ ІСТОРІЯ ■ №32, 2013-08-11
Уже двадцять третій раз вулицями Перемишля пройшов Пикулицький похід, щедро прикрашений синьо-жовтими прапорами. Це свято української національної пам’яті та єдності поза кордонами України почалося богослужінням у греко-католицькому соборі святого Івана Хрестителя.
Сонячної днини похід вирушив у напрямку підперемиських Пикуличів під звуки духового оркестру Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Атмосфера була дуже приємною – попри те, що українцям у Польщі останнім часом жилося не надто спокійно через відзначення роковин подій на Волині.
Інший настрій був у львів’ян з Товариства «Надсяння», які разом зі своїм головою Володимиром Середою приїхали чотирма автокарами на чи не найважливіше національне свято у місті над Сяном. Завдяки їм у руках учасників майоріли синьо-жовті прапори з тризубами, а кількість вишиванок, у які були вдягнені й українці Перемишля, збільшилася. Вервечка з 800–900 людей, до якої приєдналися православні вірні та священство, заспокоїлася аж на місці – перед високим пикулицьким хрестом. Там священики обох віросповідань відслужили панахиду за упокій душ вояків українських армій, похоронених у 1919–1921 роках та перепохованих 2000 р. на цьому місці.
У проповіді о. Павло Поточний, розкривши жах війни для людського єства, нагадав слова папи Івана-Павла ІІ про те, що народ, який не знає своєї історії – умирає… Отцю Юрієві Макраузу спокій пикулицької некрополії нагадав слова Шевченка про могили, які в степу з вітром розмовляють. Він наголосив, що сьогодні українцям не слід воювати зі зброєю в руках – краще бути героєм нашого часу й відстоювати гідність і державність чесною поведінкою та працею. На закінчення панахиди пролунала «Вічная пам’ять» у виконанні церковного хору під дириґуванням Ярослава Вуйцика, а вслід за нею – «Боже великий, єдиний…». делеґації самоврядних і державних органів, установ та організацій з Польщі та України поклали квіти до пикулицького хреста і до могил вояків УПА за курганом.
Офіційна частина почалася зачитанням листа від посла України в Польщі М. Мальського – читав учасник свята С. Дереза. В листі посол нагадав про вагомість того, що Вищий адміністративний суд України 16 січня підтвердив рішення судів нижчих інстанцій щодо законності указу президента В. Ющенка про визнання членів Організації українських націоналістів та Української повстанської армії учасниками боротьби за незалежність України.
Після цього слово взяв голова міської ради Перемишля Я. Бартмінський. У його виступі прозвучали найважливіші, на погляд промовця, положення із заяви католицьких владик України та Польщі від 28 червня про те, що ненависть і насильство завжди нищать людину. Народний депутат О. Панькевич наголосив на історико-культурній єдності українців і поляків. Звертаючись до актуальних сьогодні проблем минулого, він сказав, що українцям нема чого соромитися українського націоналізму, оскільки ця ідеологія не була загарбницькою, а українці мали право боротися з кожним, кого вважали окупантом.
Депутат Львівської обласної ради С. Шеремета поінформував присутніх про те, що в архівах Львова віднайшли список перших 300 вояків, похоронених у Пикуличах. Сподіваємося, що невдовзі будуть виявлені й інші, тобто близько 2000 чоловік. Завдяки цьому в Пикулицькому поході в майбутньому може взяти участь значно більше осіб – членів сімей похоронених героїв.
Захід закінчився Державним гімном України. ■
