Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ■ №33, 2020-08-16

Мальовничі озера та річки, розлогі ліси – це візитна картка Вармії та Мазур. Бурхливу історію цих земель ілюструє хоч би й те, що між готичними вежами замків та костелів повстають куполи церков. Українські переселенці почали їх будувати одразу після демократичних перетворень у Польщі. Такі церкви є в Ольштині, Кентшині, Гіжицьку тощо. Разом з адаптованими костелами їх у регіоні біля тридцяти. Відвідати кілька з них, пізнати історію регіону, скористатися місцевими розвагами – це гарна ідея для непоганого літнього або осіннього відпочинку.

Крім популярних і багатолюдних пляжів на Мазурах дуже легко знайти і такий спокійний та затишний куточок

Важко знайти ознаки понад 70-літнього життя українців у цій місцевості, крім згаданих сакральних споруд За словами голови Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі (ОУП) Степана Мігуса, до пандемії таку функцію виконували і культурні заходи, які організовувала наша громада. Цього року вони призупинені, як і в усій Польщі. Голова ОУП сподівається, що в кінці серпня, можливо, вдасться організувати «Сільські гуляння» в селі Асуни, а у вересні – «Відкриття культурного сезону українців» у Срокові та фестиваль «Під спільним небом» в Ольштині. Кожен з цих заходів можна зробити початком або фінішем своїх вармінсько-мазурських мандрів.

Охочих відпочити в регіоні голова закликає відвідати в Ольштині вулицю Тараса Шевченка, а в Ґурові-Ілавецькому та Венгожеві – о. Мирослава Ріпецького. Духівник служив першим (і довгі роки єдиним) душпастирем для переселених на Вармію і Мазури українців. Можна поцікавитись і петлюрівцями, могили яких є, зокрема, в Ольштині, Ґурові-Ілавецькому, Кентшині, Срокові чи Сувалках. Варто відзначити, що цього року, можливо, завершаться клопотання Ольштинського відділу ОУП, і в столиці регіону буде відкрите кільцеве перехрестя імені генерала Марка Безручка. Степан Мігус не сумнівається у тому, що кожен турист у Вармії та Мазурах знайде щось привабливе, хоч сам він часто обирає інший напрямок: «Коли є можливість, люблю відвідувати Західну Україну і наші Карпати».

Відвідати регіон заохочує й лідер гурту «Горпина» Володимир Купер. Він рекомендує село Круклянки, де, зв’язавшись, наприклад, з сім’єю Ціж, можна орендувати літні будиночки або байдарку для прогулянок озером. «У нас можна спробувати все, що пов’язане з активним відпочинком на воді», – заохочує Володимир Купер. З дружиною Юстиною вони на окраїні Ольштина ведуть оселю «Атаман». Її особливість – це кінні прогулянки, козацькі покази, зокрема володіння зброєю, і смачна кухня. Проте турист не зможе все це побачити, заїхавши в оселю у будь-який день. Козацькі забави доступні тим, хто вирішить організувати тут корпоративну зустріч, весілля чи якийсь інший приватний захід. Але оселя кілька разів у рік відкривається для усіх гостей в рамках загальнодоступних заходів. Найближчим часом пройде заплановане на кінець серпня «Закінчення літа». Подробиці можна дізнатися на офіційному сайті оселі. Варто відзначити, що в червні цього року тут вперше мав відбутися молодіжний український захід, що тривав би усю ніч, а на сцені очікували побачити, зокрема, відомий гурт «The Ukrainians». Власник оселі не відмовляється від ідеї і сподівається, що цей намір можна буде реалізувати у наступному році.

Церква у Кентшині – це один з тих храмів, які українці збудували одразу після демократичних перетворень у країні. Нині вони прикрашають собою краєвиди багатьох міст та містечок, зокрема на півночі Польші

До мережі баз відпочинку Вармії і Мазур можна зарахувати й осередок «Ґварек» біля Ґіжицька, власниками якого є представники нашої громади Анна і Павло Гащини. Осередок спеціалізується на організованому відпочинку для дітей, також там є можливість сімейного перебування. Подробиці можна дізнатися на офіційному сайт та їхній фейсбук-сторінці.

Туристів у Вармії та Мазурах чекає безліч розваг, пов’язаних не лише з притаманними регіону озерами, річками та лісами. Цікавим способом познайомитися з місцевим природним багатством може стати поїздка велосипедом по стежці «Грін Вело», яка починається або закінчується (як хто воліє) саме у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Кому вистачить сил крутити педалі, той з півночі може опуститися на південь і на двох колесах відвідати ще Підляське та Підкарпатське воєводства, де не забракне пам’яток української спадщини.

На півночі стежка починається в околицях відомого нашій громаді за дитячими фестивалями Ельбльонґа. В місті зараз завершується будівництво нового греко-католицького храму на вул. Траугутта. Може, особистий візит у це місце підштовхне когось до фінансової підтримки робіт? Напевно, варто відвідати і Острудсько-Ельблонзький канал – унікальну водну систему, яка поєднує кілька західномазурських озер із Вісляною затокою. Прогулянка судном по каналу передбачає подолання майже 100 метрів перепаду висоти за допомогою шлюзу, а там, де немає води, – рейок і фунікулера.

Не сходячи із стежки, після Ельбльонґа ми можемо відвідати такі містечка, як Фромборк (тут похоронений Миколай Коперник), Бранево, Пєнєжно, Ґурово-Ілавецьке, Лідзбарк-Вармінський (замок, терми) та Бартошиці. Наприкінці такої дороги втомлені подорожуючі можуть відновити сили у Бартошицях в прицерковному ресторані «У св. Миколая». Його дизайн виконаний у стилі лемківської хижи, а в меню вистачає традиційних українських страв. Минулого року заклад отримав друге місце у Бартошицях в конкурсі «Орли гастрономії». Нагороди надавалися на основі оцінок відвідувачів.

У Станчиках знаходяться найвищі у Польщі залізничі мости, висота яких сягає 36,5 м.

Звідси, і далі тримаючись «Грін Вело», можна доїхати в околиці Кентшина і схованого серед лісів «Вовчого лігва» у Герложі. Це сховище Гітлера, з якого він координував атаку на Схід. Сховище являє собою комплекс із 80 будівель, зокрема 50 бетонних бункерів. В цьому місці відбувся невдалий замах на вождя нацистів. Більшість споруд німців підірвали наприкінці війни, тому, відвідуючи об’єкт, варто скористатися допомогою екскурсоводів. Подібний комплекс бункерів можна знайти й у Мамерках, що розташовані поблизу. За непідтвердженою інформацією, тут конструювали нацистські підводні човни, які добудованим Мазурським каналом мали потрапляти у Балтійське море. Залишки каналу також знаходяться в околицях.

Залишаючи за собою зразки конструкторської нацистської думки і притримуючись стежки «Грін Вело», опиняємося на порозі Мазур та їхніх найбільших озер. Венгожево, Гіжицько, Штинорт, Харш чи Огонки – всюди можна зупинити свої два колеса і пірнути прямо у воду. Той, хто після кількох годин або днів вирушить далі, може побачити піраміду у Рапі, мости у Станчиках, курортне містечко Голдап (градирні, мінеральні води, соляна печера, панорамне кафе, що обертається) тощо. А ще тут є пущі Борецька, Ромніцька та Мазурський краєзнавчий парк. Загалом шлях «Грін Вело» має близько 420 км довжини. Маршрут проходить лісами, берегами озер, залізничними насипами, спеціально побудованими відрізками, звичайними дорогами тощо. Неможливо не знайти тут для себе щось цікаве.

***

Статистика показує, що в останні місяці у Польщі значно виросло зацікавлення туристичними машинами, причепами та рекреаційними ділянками. Може, відвідини Вармії та Мазур надихнуть когось придбати саме тут свій клаптик землі. Необхідна товщина гаманця – від кількох десятків тисяч злотих і до суми, що перевищує мільйон. Можливо, що на одного зацікавленого ділянкою українця з Варшави чи Вроцлава знайдеться один український продавець з-під Гіжицька або Венгожева? Що ж, широка (також географічно) мережа товариських зв’язків – це козир нашої громади. Отже, охочі – питайте, а власники – повідомляйте. Звичайно, «Наше слово» також може бути тут посередником.

Фото автора  статті

Поділитися:

Категорії : Культура, Погляди

Схожі статті

«Білорусь сьогодні звучить яскраво»

Анастазія Канарська ■ КУЛЬТУРА ■ №39, 2020-09-27 Розмова з музикантом-імпровізатором Олексієм Ворсобою. Олексій Ворсоба – композитор, аранжувальник, виконавець (клавішні, акордеон), імпровізатор, педагог, двічі стипендіат...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*