Кася Комар-Мацинська ■ КУЛЬТУРА ■ №30, 2020-07-26

У середині липня в Народному домі у Перемишлі відбулася перша подія з нового циклу «Літо в “По_карпатській”»: доповідь професора Яґеллонського університету, історика Томаша Пудлоцького про культуротворчий вплив учителів української гімназії у Перемишлі на зламі ХІХ і ХХ століть. Його цікава розповідь – це лише початок насиченої програми, до якої увійдуть різноманітні популярно-наукові доповіді, майстер-класи та інтеграційно-розважальні зустрічі.

Приміщення на першому поверсі (пол. parter) Народного дому в багатьох із тих, хто пам’ятає часи до 2004 року, асоціюється із культовим рестораном «Карпатська». Багато перемишлян (і не лише з української громади), святкувало там весілля, хрестини та інші важливі для сімейного та товариського життя події. Але пізніше обставини склалися не на користь закладу. З 2011 року, коли після довгих переговорів міська влада продала Народний дім українській громаді за один відсоток від його повної ціни, у будинку протягом 10 років не можна проводити прибуткову діяльність, зокрема й на першому поверсі.

Коли Народний дім почали активно ремонтувати, приміщення колишнього ресторану виконувало різноманітні, необхідні на той час технічні функції. Був там склад матеріалів та архівів; під час Революції гідності та з початком війни на Донбасі там збирали посилки з теплим одягом та іншими речами, які потім надсилали до України. Кімната із заслоненими вікнами відтак втратила свою репрезентативну функцію.

Увагу господарів на це звернули гості з Любліна, які приїхали до Перемишля разом з очільниками товариства «Homo Faber» влітку 2018 року. Під час екскурсії Народним домом вони зауважили потенціал приміщення на першому поверсі, великі вікна, крізь які видно, що відбувається всередині. На підтвердження своїх слів гості розпитали випадкових перемишлян на вулиці – як вони ставляться до будинку на вулиці Костюшка 5. Багато хто відповідав, що зараз там нічого не відбувається, або просто вони про це не знають, бо ззовні нічого не помітно. Звісно, там висять плакати різних заходів, але мало хто заходить до будинку, якщо там ніколи не був. Чимало людей згадувало, що на першому поверсі знаходився колись культовий ресторан, із яким пов’язані позитивні спогади.

Для нас, активістів Народного дому, ці слова, звісно, не були приємними. Виявилося, що для випадкових перемишлян наш будинок не є привабливим та цікавим, вони практично не помічають зусиль, які ми вкладаємо у це місце, його ремонт та розвиток. Коли емоції вгамувалися, ми вирішили, що варто щось зробити для зміни цього не надто позитивного іміджу.

Першими до роботи взялися двоє учнів «шашкевичівки» – Максим Наконечний і Теодор Фіцак. Разом із головою Ради Перемиського відділу ОУП Марією Туцькою вони присвятили чимало часу на впорядкування захаращеного простору. Завдяки допомозі професійної дизайнерки Лілі Каліновської, яка (хоч і не має українського коріння) вирішила на громадських засадах приєднатися до створення в Народному домі відкритого простору «По_карпатська», ми опрацювали план необхідних робіт, аби невеликим коштом підготувати приміщення до проведення заходів. Завдяки підтримці окремих осіб під час збору коштів в інтернеті, а також комітету відбудови Народного дому та – перш за все – довгим годинам громадської роботи людей, що долучилися до процесу, у 2019 році вдалося майже повністю відремонтувати приміщення колишнього ресторану. 

Організатори створили цю ініціативу з думкою про людей, які з огляду на пандемію не будуть нікуди їхати на відпочинок, але хочуть мати нагоду взяти у своєму місті участь у подіях, які розвивають, інтегрують та дають творчий поштовх.

Першою з низки доповідей, які відбуватимуться щоп’ятниці до кінця серпня, стала розповідь згаданого професора Томаша Пудлоцького – справжнього експерта з теми довоєнного Перемишля, його полікультурної і багатонаціональної історії. У перемишлян та в українському музеї у Клівленді (США), який займається спадщиною українських емігрантів з Галичини, він зібрав надзвичайно цікаві історичні матеріали. Під час лекції професор розповідав не лише про відомих вчителів, а й згадував про інші цікаві особистості, які формували тодішню українську інтелігенцію. Томаш Пудлоцький говорив про часи, коли на вулиці Костюшка, де зараз стоїть Народний дім, усі будинки займали різні українські установи; а українська громада, хоч і була меншою за польську та єврейську, відзначалася дуже високою організованістю, самодостатністю та перш за все – здатністю повністю фінансувати своє культурне та суспільне життя. Утім, Пудлоцький згадував також про суперечливі моменти, особливо в контексті формування української національної свідомості: говорив про зростання напруги між місцевим польським та українським середовищами, а також про випадки, коли вихователі української чоловічої гімназії втрачали контроль над своїми учнями. Професор розповів, серед іншого, про події 1907 року, коли у театральному залі Народного дому пролунали постріли. Як науковець молодого покоління він говорить про історичні події живою мовою, бере до уваги багато аспектів та контекстів.

На нас чекає гаряче літо, насичене подіями для всіх вікових груп. Вікна «По_карпатської» відчинені, за круглим столом відбуватимуться – як ми сподіваємося – цікаві для всіх дискусії. Слід згадати, що організатори дбають не лише про наповнення програми та гарний настрій учасників, але й про протиепідемічні заходи: необхідність закривати вуста й ніс, а також дезінфікувати руки.

Заохочуємо слідкувати за програмою «По_карпатської» на сторінці Народного дому у фейсбуці та приходити на події.

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*