Тадеуш КонадорРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№18, 2013-05-05

Ярослав Бодак, Лемківщино моя мила… Пісні Анни Драґан з Галицької Лемківщини, Український рейтинґ, Київ 2011, 371 с.

pisni lemБагато років тому я побував на лемківських студентських «сьпіванках» – молоді люди співали всю ніч без перерви, не повторюючи жодної пісні. На світанні забракло репертуару – і всі пішли спати. Я був
у захваті: як можна так довго співати, де це все зберігається? Але виявилося, що це – ще не кінець людським можливостям.
На останній «Ватрі» у Ждині я зустрів літнього чоловіка, який продавав товстелезну книгу з музикою лемків. Цим чоловіком виявився львівський етномузикознавець Ярослав Бодак, який є автором антології пісень з Лемківщини. Антології, треба сказати, незвичайної: бо переписаної від однієї лише виконавиці. Як він сам говорив, переписав понад сімсот (!) пісень, що їх вона співала з пам’яті – але і це ще не все, що знала співачка. Яка ж феноменальна пам’ять: адже це цілий день безперервного співу!
Співачка, на той час 70-річна Анна Драґан (1903–1986), мала надзвичайну біографію. Вона народилася у США в сім’ї імміґрантів-лемків, які з восьмирічною Анею повернулися до себе до-дому до Розділля. Не судилося їм тут довго жити в мирі – прийшла І Світова війна, її батька забрали до табору в Талергофі, а мати, рятуючись від переслідувань, утекла з дітьми до Києва, а відтак зупинилася на кілька років у Ростові. Після війни вони повернулися в рідне село, відновлювали занедбане господарство, важко працювали. Співачка вийшла заміж за багатого селянина. Попри безліч домашніх обов’язків, брала активну участь у житті села, співала в хорі, грала в місцевому театрі. Як пише автор, «першою вона була у співі на родинних святах, на вечорницях, і особливо, на весіллях, куди її постійно запрошували за свашку». Але доля не була до неї ласкавою. Прийшла ІІ Світова війна, потім – «добровільний» виїзд в Україну. Після короткого поневіряння зі своєю родиною А. Драґан поселилася в Бориславі.
І ось тут, у Бориславі, починається справжня пригода Я. Бодака з піснями пані Анни. Спершу була маґістерська робота про лемківське весілля, головним джерелом якої стала неймовірна пам’ять нашої героїні. Праця була настільки чудовою, що отримала приз як найкраща студентська наукова робота на конкурсі з нагоди 50-річчя СССР. Потім автор записав майже все, що пам’ятала співачка. Її пам’ять була феноменальною, це була скарбниця знань про традиції, культуру та фольклор Лемківщини.
Варто позитивно оцінити великі зусилля автора в укладенні записаного матеріалу. Упорядкування полягало не тільки в механічному переписуванні текстів і нот, але й у порівнянні їх з іншими джерелами, показі варіантів текстів і мелодій. Бодак узяв навіть багатюще джерело авторства Оскара Кольберґа – це дуже допомагало в порівнянні розвитку пісні в історичному плані, але також й у географічному (порівняння пісень на іншій території Бескиду).
На початку книжки автор знайомить нас з історією і кліматом Лемківщини, згідно з тезами Володимира Гошовського, приймає гіпотезу походження лемків від білих хорватів. Автор веде нас до Акції «Вісла». Є також короткий опис рідного села співачки, де нині, серед поляків, проживає лише невелика група лемків, які після вигнання повернулися сюди 1958 р.

Після короткого опису різних типів пісень автор переходить до їхнього детальнішого аналізу. Значне місце Я. Бодак присвячує весільному обрядові, від сватання до «пропою» – і це не дивно, адже, як пише експертка з цього питання Богумила Тарасевич, «весілля є центральною подією в сучасній обрядовості лемків, у ньому з’являється музика, яка, особливо в традиційному обряді, виконувала унікальну роль». У книжці описано роль і значення кожної пісні, обряди, які вона супроводжує. Не можна не здивуватися багатством і красою народної творчості лемків.
У виданні описано, зокрема, трудові пісні (які я вже ширше висвітлив в одному з чисел «Нашого слова»), колискові, балади, розбійницькі, жартівливі твори, а насамкінець – авторські пісні Анни Драґан. Кожна з них має багатий опис, посилання на варіанти. Часто подається структура складу, мелодійна, ритмічна форма та лад. Треба відзначити, що автор упорядкував пісні, які знала наша героїня, але розділив їх на лемківські та інші, просто ліричні. У випадку решти (крім весільних), на жаль, можна лише здогадуватися про походження. Проблема є також з творами польського походження – як-от «Wojenko, wojenko», що її співали під тією ж назвою в Польщі з кінця ХІХ століття; чи теж «Za górami, za lasami», знаною добре на Підгаллі; або в цьому пісеннику «Чыя то роличка не орана» (нині – «Чые-ж то полечко не оране») – це «Przybyli ułani pod okienko», одна з найвідоміших пісень Юзефа Пілсудського. Взаємопроникнення лемківського та польського фольклору – це, безумовно, одна з захопливих тем, яка ще чекає на своїх дослідників.
Цікавою є заключна глава – «Про запис словесних текстів лемківських народних пісень». Послідовно використовується літера «ы», подаються приклади того, як літературна транслітерація може навіть змінити зміст пісні, зробити його майже незрозумілим. Наприкінці публікації – дуже корисні посилання, як-от алфавітний список пісень, склад весільних дружин молодого й молодої та їхні обов’язки, словничок діалектичної лексики.
Загалом треба сказати, що це незвична, необхідна книга. Тільки одна проблема: а де її придбати? ■

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*