ПІДТРИМАЙМО наших кандидатів задля спільного добра!

Степан МігусГРОМАДА2010-11-05

У вислові “нічого про нас без нас” є частина правди – особливо коли йдеться про українську присутність у муніципальних структурах. Навіть сумніви недовірків, які повторюють, що одна чи дві особи в цій чи в тій раді нічого путнього зробити не можуть, не повинні знеохочувати нас висувати свої кандидатури й голосувати. Аж надто добре відомо, що присутність принаймні одного свідомого українського депутата, який уміє висловити потреби громади, котра його рекомендувала і підтримує, має свій вплив на раду й на її рішення.

Один тільки приклад нинішнього депутата Сейму РП Мирона Сича, який був депутатом Вармінсько-Мазурського сеймику (а протягом трьох скликань – його головою) про це свідчить. При останній структурі, до речі, діє єдина в Польщі реґіональна комісія національних меншин; уповноважених у справах меншин покликали маршалок воєвідства і воєвода, щороку в бюджеті воєвідства знаходяться матеріальні засоби на проекти меншинних організацій.

Добре знають, якими є користі від присутності представників українців у радах чи в кріслах старостів, віце- старостів, бурґомістрів, війтів, голів рад не лише на Вармії та Мазурах, але й на Кошалінщині або Щецинщині чи в інших реґіонах Польщі. За умови, звичайно ж, що ці посади займають і надалі займатимуть свідомі українці, яким не байдужа доля своєї громади. А поборотися є за що. Якщо хочемо розгортати свою діяльність, мусимо бути готовими на нові виклики, адже асиміляція робить свою недобру справу. Нам потрібні реґіональні центри української культури зі штатними працівниками, з філіалами в місцевостях. Необхідно знаходити засоби і способи для того, щоб якнайчастіше потрапляти до різних українських середовищ, укладати добрі взаємини з реґіонами (прошу не ототожнювати з певною партією) України, районами, містами, селами та взаємно підтримувати одні одних, активно і швидко організовувати обміни молоддю – взаємини з Україною нам необхідні, як повітря. Тут згадано лише частину наших потреб, здійснення яких дасть нам шанс залишитися собою. Це все не лише не шкодить більшості суспільства, але й учить толерантності. Наші люди в муніципальних структурах вміють працювати для добра всієї громади, на благо різноманітних “малих батьківщин”, отож, віддавати свої голоси за них можуть і поляки, і представники інших національностей – варто їх до цього переконувати.
Під час муніципальних виборів 21 листопада свої кандидатури на громадський розсуд представить чимало українців, рекомендованих нашими громадськими організаціями, у першу чергу ОУП (їхні списки надрукуємо в наступному числі в “НС”). Проте в списках виборчих комітетів можна знайти досить багато українських кандидатур, яких добро української громади не цікавить, вони не стануть вирішувати українських питань, не мають також рекомендацій українських громад, бо ані самі до них не зверталися, ані ті комітети, які їх до балотування у своїх списках переконали. Непросто додуматися, що цими людьми керує. У деяких випадках вони прийняли пропозицію балотуватися свідомо, бо хочуть зашкодити своїм ворогам. Тим кандидатам не перешкоджає навіть те, що вони, скажемо делікатно, виступають у списках партій, які любов’ю до українців не палають. Можливо, їм удасться допекти особистим ворогам, забираючи в них на виборах кілька голосів – але що це значить для громади? Звичайно, є й такі, які наївно вірять, що таки стануть, незважаючи на все, депутатами, і їм “до лампочки” українська командна стратегія і факт, що їх використовують представники політичних партій, які не так давно голосували проти засудження акції “Вісла”, постійно нагнітають справу “українського націоналізму”, а про меншини висловлюються з презирством, говорячи і пишучи у своїх засобах масової інформації про “вшелькей масьці мнєйшосьці в Польсце” та про їхні “виґуроване вимаґаня і потшеби”.
Зокрема, з огляду на “індивідуальність” деяких українців, а радше їхній егоїзм, чимало активних в українських середовищах людей не хоче балотуватися в теперішніх виборах. Інших вдалося переконати з немалим трудом, усвідомлюючи їм, що не всі у виборах перемагають, однак сам факт участі у виборах – це теж арґумент у розмовах із переможцями після завершення виборчої кампанії. Багато свідчить про те, що у більшій частині Польщі переможцем стане Громадянська платформа, яка в значній частині реґіонів офіційно зверталася до ОУП і пропонувала українцям місця у своїх списках. На Вармії та Мазурах до сеймику зі списків цієї партії балотуються Степан Сахрин та Дарій Гаврилець. У двох інших не знайшлося охочих навіть серед іншої чисельної меншини – німців.
Українців з рекомендації ОУП можна знайти в списках виборчих комітетів тих угруповань, представники яких, будучи при владі, протягом багатьох років активно допомагають нашій громаді. І тут радше береться до уваги лідерів різноманітних угруповань, які, будучи кілька скликань при владі, постійно піклувалися про своїх мешканців непольської національності. Так є, зокрема, у Кентшині. Це місто (а радше увесь повіт) має ще одну особливість. Удруге поспіль свої списки до повіту, а тепер ще й до міських рад Кентшина і Решеля та ґмін повіту, виставляє український виборчий комітет “Разом для Кентшинської землі”. Під час попередніх виборів цей комітет провів до ради Кентшинського повіту чотирьох депутатів, і мав усі шанси включитися в коаліцію, яка могла б управляти повітом до теперішніх виборів. Однак деяка індивідуальність лідерів комітету і несхильність працювати командно запропастила цю феноменальну перемогу. Тепер керівництво комітету обіцяє не повторити попередніх помилок і свої дії консультувати з органами Ольштинського відділу ОУП, які їх рекомендують.
Українці, які вже понад 63 роки, що минули після акції “Вісла”, живуть поряд із поляками та іншими національними меншинами, мають у своїх рядах чимало талановитих й амбітних людей, котрі протягом багатьох років є старостами, бурґомістрами, війтами. Варто про таких людей пам’ятати і голосувати за них. Це, зокрема, самоврядник з багаторічним стажем Володимир Бродюк з Оструди, теперішній староста цього району, який виставив свою кандидатуру на посаду бурґомістра Оструди і на депутата повіту. Його вороги, які тепер є при владі в Оструді, пішли в суцільну атаку на нього, не гребуючи жодними ницими прийомами, зокрема, використанням національних барв України, звинуваченнями за трагедію на Волині, притягуючи для цього українофобів (наприклад, відомого ксьондза), пресу тощо.
Серед представників наших громад – багаторічний дотеперішній бурґомістр, а раніше віце -бурґомістр, Іван Вуйцік з Біштинка, війт Будрів Йосип Маркевич та інші. Чимало шансів на посади бурґомістрів, війтів або депутатів Ґурова- Ілавецького, П’єненжна, Лелькова, Барцянів, Бань- Мазурських мала б значна кількість українців, але тільки дехто відважився стартувати, і то лише до рад. Тому треба буде підтримувати тих поляків, які по- партнерському співпрацюють з українцями, прислухаються до їхніх потреб, згідно з їхніми пропозиціями налагоджують співпрацю з українськими реґіонами, районами, містами або ж принаймні обіцяють це робити.
Хоч список українських кандидатур у виборах, починаючи від сеймику, а закінчуючи низовими муніципальними структурами Вармінсько -Мазурського воєвідства, досить таки помітний, однак могло б їх бути принаймні удвічі більше. Але маємо стільки, скільки маємо. Тепер слово – за нами виборцями. Маючи почуття приналежності до української громади, відчуваючи потребу участі в її культурно -освітніх діях, а ширше кажучи – збереження власної ідентичності і передання її своїм нащадкам, мусимо всі йти на вибори і голосувати за тих наших кандидатів, які намагатимуться створити для цього найкращі умови. Отже, підтримаймо їх для спільного добра, для того, щоб дати собі шанс і відсіч асиміляції. Вони довели, що цього варті.

“Наше слово” №45, 7 листопада 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*