Юрій ГаврилюкКУЛЬТУРА№30, 2018-07-29

У суботу, 14 липня, погода не дуже сприяла імпрезам у пленері, все ж «наш народ» їхав у Дубичі-Церковні навіть попри те, що декому, наприклад, білосточчанам, вирушати приходилось у рясну зливу. На щастя, над дубицькими Бахматами, де звучали купальські пісні, а по воді плили вінки, погода після обіду покращала і втрималася без дощу (навіть з проблисками сонця) майже до півночі.

▲ Купальські «русалки». Усі фото автора статті
Купальські «русалки». Усі фото автора статті

Перші купальські святкування Союз українців Підляшшя організовував над Нарвою. Швидко, однак, закоренилось воно на водосховищі на річці Орлянці неподалік Дубичів-Церковних, які не тільки мають гарну назву, що підкреслює етноконфесійний характер місця, але й розташовані у центрі терену з українськомовними селами, тому всім сюди близько, в тому числі мешканцям Більська та Гайнівки. Перевагою урочища Бахмати є також простір і рельєф. Тут багато місця для сцени та огороджуваного й охоронюваного майданчика перед нею, для ярмаркових шатрів, де продаються предмети народного ремесла, зокрема кераміка, одяг і прикраси, які переважно привозять з України. Є на ярмарку й печиво та інші смачні речі (віддавна приїжджають з-за Білостока навіть виробники татарських «перекачевників» та інших делікатесів). Крім цього, коло озерця, де стоїть сцена, природа уформувала своєрідний натуральний амфітеатр, за яким серед хвойних полісків багато місця для паркування машин та розставляння шатрів. Отже, при сьогоднішньому «гримучому» озвученні, можна собі неподалік розкластися усією сім’єю у шатрі або «на коці» (навіть з грилем) і дивитися концерт.

У такому великому просторі люди трохи губляться, але як щось цікаве починає діятися ближче вечора, усі сходяться під сцену. Найбільш притягають, звісно, мальовничі хороводи. Так було й цьогоріч, коли о п’ятій годині вечора відбувся на березі водосховища парад колективів, які виступали у першій частині імпрези. Відтак, коли стемніло, всі зійшлися оглядати пускання на воду вінків. Спочатку дійство відбувається на сцені, де дівчата співають про Купалу та жартівливо перекликаються з хлопцями, які приходять з березовим «кущем». Відтак усі йдуть до води – дівчата входять у мілку заточку й пускають на воду вінки з палаючими свічками, а хлопці самовіддано стрибають у цю ж воду, щоб своє щастя зловити (при нагоді можна похвалитися своєю мускулатурою).

Подія має також свої освітянські акценти. Цього року це була пересувна виставка, присвячена нищенню церков на Холмщині і південному Підляшші влітку 1938 р. Усе ж «На Івана, на Купала» – це, перш за все, можливість показати багатотисячній публіці українське музичне життя в реґіоні. До кінця 1980-х – початку 1990-х рр. воно обмежувалось до традиційних співів на весіллях і хрестинах або на лавочці на сільській вулиці. На імпрезах українське було, але під чужою вивіскою.

Організація масштабних українських імпрез у пленері почалася на Підляшші у 1991 р. Тоді, однак, коло місцевих виконавців обмежувалось, по суті, діючими по селах фольклорними ансамблями, багато з яких вже завершило свою діяльність, адже їхніми членами були літні люди. «Дорослі» сільські колективи, з яких одні помалу омолоджуються, інші виникли чи приєднались до української сцени пізніше, надалі діють. зокрема цьогоріч співали «Родина» і «Луна» (ґм. Більськ), «Чижов’яни» (ґм. Чижі) та «Вервочки» (ґм. Орля). Зараз найчисленнішою групою серед місцевих виконавців стала молодь, яка співає і танцює в організованих Союзом українців Підляшшя більському «Ранку» і черемшанській «Гілочці». Це добре видно під час щорічних травневих конкурсів «З підляської криниці», переможці яких згодом виступають на гала-концертах у рамках Днів Більська, а відтак і на купальській сцені в Бахматах. Тут, зокрема, активні дівчата з пісенної студії будинку культури у Гайнівці, як і більшість незалежних виконавців, вибирають не фольклорний, а сучасний естрадний репертуар.

З другого боку, підляська імпреза – це також невелике віконце у музичну культуру сучасної України. Окрім ансамблів (найчастіше з Волині), які включаються в інсценізацію купальських обрядів, щороку приїжджають також більш «драйвові» гурти, наприклад, етно-рокова «ДримбаДаДзиґа» і квартет «Go-A» з Києва (кажуть, що виконує пісні у власному стилі «укр-транс») та «КораЛЛі» з Івано-Франківська (музична команда, особливістю якої є рок-експерименти з трембітою та сопілкою). Одними з найвідоміших гуртів останніх років, які виступали на Підляшші, були «Kozak System», «Joryj Kłoc» чи «Luiku».

Як на одне післяобіддя, вечір і трохи ночі, цікавого чимало. І не лише для «підляшуків» з ближчої і дальшої околиці, але й для приїжджих з різних частин Польщі, у числі яких не тільки випадкові туристи, а й постійні фанати імпрези. Хоч з погодою у цю пору по-різному бувало, от і цього року останні гурти співали під супровід дощу, музика завжди сильніша! ■

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*