Степан Мігус ■ РЕПОРТАЖ ■ №4, 2014-01-26
Кожен, хто слідкує за подіями в Україні, а передусім за київським Євромайданом, який стоїть уже два місяці, ставить собі ряд питань, серед яких два найголовніші: як довго він ще вистоїть і які плани на найближче майбутнє. Їдемо четверо, не без пригод, у напрямі Києва. Виїхали в одному складі, але через дорожньо-транспортну пригоду (ДТП) під Люблином, доїжджаємо з двома іншими водіями та іншим автомобілем. Через ДТП ми потрапили до столиці на один день пізніше і змогли там побувати лише кілька годин.
Територія, вільна від Януковича
Київський Євромайдан вітав нас, приїжджих з Вармії та Мазурів, у день після Нового року напрочуд спокійно та незвичною в цю пору року осінньою погодою з температурою +10 С. Якби не знаття, що тут відбувається, то можна було подумати, що це продовження святкування приходу 2014 року, на якому залишилися найвитриваліші учасники, не більше як 2 тис. людей. Першої новорічної ночі тут зібралося понад півмільйона українців. Другого січневого дня не було й сліду від великої кількості учасників. Усе прибрано, сміття вивезене. Інші вулиці Києва виглядали значно гірше – у багатьох місцях валялося сміття, яке вологий вітер розносив по столиці. Видно, комунальні служби, які раніше так рвалися порядкувати майдан Незалежності і ставити новорічну ялинку, пересвяткували… Ми дарма боялися, що хлопці з Дорожньої автоінспекції (ДАІ) можуть не пропустити наш автомобіль під майдан. На перший погляд не було видно і сумнославного «Беркута». Нам вдалося майже упритул доїхати до барикад Євромайдану, на відстань двохсот метрів. Далі – обкладена барикадами площа зі значною частиною Хрещатика… Майданівці називають її «територією, вільною від Януковича» або ж «вільною європейською Україною». «Вільною», як пояснюють учасники мітинґу, «від режимної влади», а «європейською» тому, що всі там прагнуть до «європейського співтовариства», а не до «євроазійської путінської мафії».
При входах на територію цієї «вільної європейської України» вартують або молоді хлопці в цивільному, або козаки різних куренів. Перепусток не треба, але вартові дуже прискіпливо приглядаються до відвідувачів. Проходимо без проблем, значить, не викликаємо підозр. Дещо складніше потрапити до Штабу національного спротиву, який розмістився в будинку Федерації профспілок України. Але й там, пояснивши на кількох постерунках, хто ми і з якою прибули метою, потрапляємо до кімнати комендантів Степана Кубова (від «Батьківщини»), Михайла Блавацького (від «Свободи») і Сергія Аверченка (від «Удару»). Поки волонтери оформляють «Народну подяку» за привезених 2800 євро від української громади, яка проживає на Вармії та Мазурах (раніше за посередництвом ольштинського відділу ОУП уже передано 3100 євро, речі та харчі) розмовляємо про Євромайдан.
«Не плануємо припиняти активності Майдану, – депутат С. Кубів трохи аж обурюється на моє запитання, чи довго ще зможе тривати протест. – Будемо триматися аж до перемоги. Майдан не стоїть, а діє. Відбулися Автомайдани біля елітних резиденцій Януковича, Азарова, Пшонки, Медведчука, Ющенка, зведених за народні гроші. Лідери Майдану опрацьовують плани дальших дій, серед яких і всеукраїнський страйк, і відставка парламенту, уряду й президента, а опісля дострокові вибори. Хочемо вірити, що цивілізований світ запровадить санкції проти нинішньої влади України». Депутат М. Блавацький стверджує: «Якби ми розпустили Майдан, то нас влада виловила б умить. Вона по Україні вже це робить. Слідкує за активістами протесту, прослуховує їхні телефони, вдирається до помешкань». Прикладами є випадки у Харкові, Тернополі, Луцьку, Луганську, Запоріжжі. Таких активістів б’ють, вишукують, підпалюють їхні авто, двері помешкань, викликають на допити. Київська площа обвішана фотографіями побитої журналістки Тетяни Чорновіл. Влада ж не тільки все заперечує, але й звинувачує у нападах… опозицію. На Майдані треба теж бути насторожі. Сюди проникають провокатори. У Новий рік хтось двократно пробував підпалити будинок Федерації профспілок України. Перший раз зловмисники підпалили двері технічного приміщення на останньому поверсі, поливши їх вогнепальною сумішшю, потім – вкинули у ліфт ганчірку, просочену дизпаливом. Тільки чуйність охоронців запобігла трагедії. Першого буднього дня січня невідомі побили прямо перед Шевченківським райвідділом міліції депутата від «Свободи» Андрія Іллєнка та його адвоката. Міліція нічого «не бачила», а розпочавши слідство, ствердила, що це зробили соратники… побитих. Наймолодшого депутата парламенту А. Іллєнка викликали на допит у зв’язку зі смолоскиповим ходом вулицями Києва в день народження Степана Бандери. При цій нагоді стався інцидент – хтось підпалив готель «Прем’єр палац». Паліїв зразу же зловили самі «свободівці». Вони виявилися членами цієї партії. Підпалювали готель, як зізналися, бо хотіли знищити це гніздо розпусти, в якому перебувають проститутки. Паліїв вигнали зі «Свободи». Вони можуть виявитися провокаторами. Це саме вони, як твердить міліція, побили депутата А. Іллєнка та його адвоката. Чому вони не сиділи в слідчому ізоляторі, а після підпалу залишилися на волі, міліція не пояснює….
«Смолоскиповий хід, що його організувала „Свобода”, лише пробуджує непотрібні емоції і насторожує Європу, яка боїться всяких виявів націоналізму, – говорять в один голос кияни історик Віталій та його дружина Катерина, які щодня бувають на мітинґу. – Щораз відчувається, що політичні лідери Майдану передовсім лобіюють свої інтереси. Щораз менше чути голос молоді, а це ж вона організувала мирні протести. Немає чіткого плану. А що ж далі? Молодь хоче мати перспективи, і такі ж умови життя, як їх ровесники в цивілізованій Європі…»
Євромайдан вимагає санкцій
На думку київського журналіста і письменника-сатирика Антона Щегельського, українцям уже не вистачить моральної підтримки європейського та світового співтовариства. Потрібно застосовувати проти влади міжнародні стандарти боротьби з корупцією, відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. Треба міняти владу, але не обличчя в ній, а систему. Майдан вже в один голос вимагає від демократичного світу санкцій проти влади й олігархів, які її підтримують. «Їхні діти, родичі та маєтки є вже в Західній Європі, – пояснює просту істину майданівець літнього віку, одягнутий по-козацькому. – Насправді ж мільярди, які вони зберігають в західних банках, належать українському народові, у нього вони їх вкрали і крадуть далі. Недарма Янукович та його банда не захотіли до цивілізованої Європи. За її стандартами не можна було б красти. А Путін дозволяє, бо хоче приборкати Україну і знову зробити з неї свою колонію рабів-хохлів. Тому Європа передусім повинна зробити оцих режимних вельмож невиїзними, а їхні мільярдні статки обов’язково заморозити. Натомість прості люди, головно молодь, повинні одержати змогу виїжджати у світ без віз. Молоді люди в нас розумні. Вони не тільки підтримуватимуть свою Батьківщину, але й повернуться…. На Євромайдані увесь час лунають лозунги проти теперішньої влади. Упродовж понад одного кілометра Хрещатика стоять намети, в яких перебувають представники всіх реґіонів України, а не лише західних чи центральних. Їде додому батько, на його місце приїжджає син. Усі готові стояти до кінця, бо вже далі нікуди. Щоб лише, як кажуть, перемога виразніше засіяла на обрії». ■
