На фото новий мер Перемешля Войцех Бакун святкує свою перемогу. Фото: Norbert Ziętal

Введення

Песимісти кажуть, що найкращі роки в Перемишлі вже минули. Вважається, що його деградація бере свій початок від адміністративної реформи 1999 року, коли було зліквідоване перемиське воєводство. Відтак не збільшуються тут також інвестиції, не прибуває нових місць праці, не розвиваються туризм чи культура. Звісно, ще більші скептики вважають, що Перемишль розпочав свій повільний занепад паралельно із замахом на Франца Фердинанда; певно, знайдуться і такі, що похитають дружно головами та скажуть, що в бідній Галичині справжнього процвітання ніколи не було. Проте Перемишль має і свої безперечні переваги. В умовах ефективного управління проблеми можна було б перетворити на виклики та випрацювати таким чином реальну стратегію розвитку успішного міста. На жаль, поганого суспільного настрою та негативних емоції тут зараз більше, ніж бажання думати прогресивно.

Сьогоднішній Перемишль є містом, позбавленим симетрії, аритмічним, нерівним. Так відбувається не лише через його розташування в гирлі Сяну, на узбіччі пагорбів. З одного боку – це місто архітектурної краси, видатних подій, з іншого – занурена у свої місцеві конфлікти провінція. Перемиське суспільство – до болю різноманітне. Багато молодих, амбітних людей тікає звідси у пошуках роботи і престижу, старші за звичкою лишаються на місці. Велика частина суспільства – люди без освіти та роботи, схильні до звинувачування всіх довкола у своїх поразках. Через сентименти до своїх коренів у Перемишль повернулося чимало українських переселенців з північної Польщі. Завдяки їхній працьовитості та чесності представники української нацменшини є сьогодні помітними громадянами міста. Серед них є підприємці, які створюють чимало робочих місць, лікарі, вчителі, інтелектуали. У свою чергу, на вулицях та в крамницях Перемишля часто чути українську мову – здебільшого від українців з околиць Шегинів, Мостиської чи Городка. Вони приїжджають до Польщі на покупки та за роботою, також на свій спосіб позитивно впливаючи на місцеву економіку.

Беручи до уваги те, як багато українці вносять у простір Перемишля, важко не обурюватися надзвичайно поганим меседжем, який постійно, раз тихіше, а раз гучніше, лунає з боку місцевих псевдопатріотичних середовищ щодо українців. Виборча кампанія, яка завершилася два тижні тому, дала цьому чимало доказів. Хоч Перемишль уже довший час сприймається як полігон відновлення застарілих польсько-українських конфліктів, ситуація є тим більш тривожною, що з 2014 року її треба розглядати в ширшому, геополітичному контексті. Мова національної ненависті потрапляє тут на податливий ґрунт міста, заповненого незадоволенням, накопиченими стереотипами та національними упередженнями. Міста, де роками правила влада, стиха прихильна до радикальних середовищ. І де суспільство у своїй більшості не хоче бачити, що з шиї білого орла повільно виринає друга, хижа голова.

Бездушна арифметика

Виборчий марафон в Перемишлі розпочався з несподіваної інформації про проблеми з реєстрацією виборчих списків «Права і справедливості» до ради міста в двох округах. Партія не зібрала достатньої кількості підписів, тому втратила можливість балотуватися у двох районах міста. Виявився, що це – перший крок до поразки ПіС на території, яка досі вважалася його бастіоном. Цю помилку використали кандидати зі списків партії Кукіз’15, ідеологічна база яких апелює до подібного електорату. Унаслідок цього ПіС здобув лише 4 мандати в раді міста. Переможцями виборів вважаються кандидати від Кукіз’15, які отримали 6 мандатів, а також кандидати від Громадянської коаліції (ГК) – так само 6 мандатів. Друге місце зайняли ПіС та «Regia Civitas» (товариство, засноване дотеперішнім мером міста Робертом Хомою, співпрацює з ПіС) – кожне по 4 мандати. Останнім у списку опинився Союз лівих демократів з 3 мандатами в раді.

У свою чергу розподіл мандатів доказує, що жодна партія не може самостійно керувати містом, необхідні будуть союзи та коаліції. Слід зазначити, що в цих виборах українське середовище Перемишля вирішило не подавати жодного кандидата. У минулому українці мали своїх представників в раді міста, балотувалися вони переважно з списків Громадянської платформи, а їхня діяльність була особливо важливою, серед іншого, для повернення будинку Народного дому. Зараз, в умовах посилення пропаганди меншовартості щодо до нацменшини, українці Перемишля не почувалися спроможними долучитися до виборів. Місцеві члени ОУП не підтримали також жодної політичної сили, беручи до уваги всі складнощі відносин між поляками та нацменшинами останнім часом, і вирішили, що намагатимуться будувати нові стосунки з людьми, які переможуть та стануть новою владою міста.

Чорний кінь ставки

З огляду на розмір Перемишля, тут досі не проводили опитувань щодо виборчих преференції мешканців. Тому на початку кампанії, на думку багатьох перемишлян, фаворитом в баталії на посаду мера міста мав бути (за підтримкою ПіС і тодішнього очільника Роберта Хоми) заступник Хоми Януш Гамрищак. Його конкурентами були Войцех Блаховіч (ГК) та депутат Сейму РП Войцех Бакун (Кукіз’15) – як виявилося – чорний кінь цієї ставки. Вже у першому турі він зібрав майже 10 тис. голосів, згодом друге місце зайняв Януш Гамрищак (ПіС) з неповними 6,5 тис., перемагаючи Войцеха Баховіча лише 300 голосами.

Кампанія молодого кандидата від Кукіз’15 була надзвичайно активною, використовувала сучасні інформаційні засоби для контакту з виборцями. У міському просторі обличчя Войцеха Бакуна було всюдисуще. Своєю молодістю та свіжістю він затьмарив кандидата від партії влади, який, до речі, мав ускладнене вдвічі завдання – відповідати за гнів на правління уряду ПіС і за розчарування в управлінні містом на локальному рівні. За результатами другого туру кандидат Кукіз’15 отримав аж 75% голосів, на відміну від провладного кандидата, який отримав ще менше голосів, ніж у першому турі.

Початок чи кінець тренду?

На перший погляд, місто над Сяном відповідає загальнопольській тенденції спротиву ПіС та потребам змін. Проте ідея напрямку цих змін радикально відрізняється. Суспільство найбільших міст Польщі схиляється до ліберальних цінностей: захисту верховенства права та громадянської рівності. Щоправда, відносно високі результати ГК в Перемишлі (до речі, при жахливо малій залученості до кампанії) доводять, що ці  цінності є також важливими для багатьох перемишлян. Тому остаточна перемога консерваторів видається складовою відступу ГК від активної кампанії в Перемишлі та мобілізації українофобної риторики радикального середовища.

Беручи до уваги, що виборчий комітет колишнього рок-співака здобув тепер менше голосів, ніж в останніх виборах, виникає питання: чи перемиське захоплення «Кукізами» – це перша ластівка небезпечного тренду, який може охопити всю Польщу після ПіСу, чи навпаки – останній жайворонок моди на людей «антисистеми», яка вже проминає?

Де українці? Cидять у шафі!

Після кампанії лишилося відчуття, що кандидати на мери міста публічно уникали теми українців як вогню. Ніби той, хто тільки висловиться про них прихильно, зразу буде приречений на поразку. Українська приналежність до суспільства, яке будує багатокультурне обличчя міста, та їхня громадська повноцінність замовчувалися. У дискусії про культурну спадщину Перемишля з’являлися (наприкінці) євреї, але тому, що їх у місті фізично не має. У свою чергу українці (яких не так багато, як ними лякають) у свідомості більшості є тими, хто відбирає польське державне майно та загрожує своєю національною експансією. Саме тому більшість суспільства не хоче вірити, що пикулицька процесія – це не марш бандерівців. Здається, саме до такого мислення апелював очільник ПіС Ярослав Качинський під час свого візиту над Сяном, коли говорив про гарантію приналежності Перемишля до Польщі. Це мало допомогти в перемозі Гамрищаку, але спрацювало навпаки.

Розпалювання антиукраїнської істерії

Хоча в офіційних висловлюваннях кандидатів теми нацменшини не існувало, антиукраїнські повідомлення в інтернеті, спрямовані до податливої на них групи, були дуже поширені. Важко оцінити, яка частина відданих на кандидатів від Кукіз’15 голосів – це голоси свідомо антиукраїнські. Зате з певністю можна підрахувати приблизно тисячі голосів, відданих за двох міських депутатів, дотеперішня діяльність яких грає на псевдопатріотичних темах та підсилює ненависть супроти українців-бандерівців в стилі російської пропаганди (ширше про це писав на сторінках «НС» м. ін. ред. Богдан Гук: НС №3, 2015-01-18).

Саме в радикальному середовищі розгорілася дискусія про нібито українське походження обох кандидатів у мери міста. В соцмережах почали зринати взаємні питання: чиє прізвище більш українське – Бакун чи Гамрищак? Причому українські конотації навіть не потребували додаткового коментаря – вони в очевидний спосіб мали дискваліфікувати кандидата. Один із новообраних депутатів від Кукіз’15 навіть розмістив на своєму акаунті в мережі Facebook фотографії шкільних свідоцтв дітей Войцеха Бакуна як доказ того, що вони не є учнями української школи. Пов’язування кандидата з українським середовищем вважалося найгіршим проявом брудної кампанії. У свою чергу, стару владу дискредитували також через українофільські закиди. Риторична фігура «пісовські бандерофіли», вже добре відома місцевим українцям, постійно використовувалася у віртуальних дискусіях.

В інтернеті з’являлися також зображення зі спаплюженим українським прапором на червоно-чорному фоні з перекресленими емблемами УПА та ПіС (!) та підписами: «Мер Бакун гарантом Польщі в Перемишлі» та «Зупини ПіС – партію національної зради!».

Водночас сам мер Бакун про українців нічого не говорив. Під час одного зі своїх відео-чатів у відповідь на питання про співпрацю з нацменшиною, поставлене одним із українських активістів, мер відповів, що дотеперішня влада мала з цим багато проблем, із різних причин (хоч подробиць він не знає), але сам Бакун тепер готовий сісти та поговорити на цю тему.

Ой скажи мені, любиш ти, чи ні?

Те, що ПіС програв останні вибори в Перемишлі – з чого неприховано радіє середовище Громадянської платформи – не означає, що це їхня остаточна поразка. Зв’язки партії влади з радикальними патріотичними середовищами досить сильні, і ми не знаємо напевне, де закінчується любов, а де починається холодний розрахунок, особливо з огляду на те, що інформації про міські союзи та коаліції ще не оприлюднили. Зі слів очільника ПіСу Ярослава Качинського, які прозвучали під час його візиту в Перемишлі, можна зробити сумний висновок, що владі не залежить на зміні суспільної думки в цьому місті. Хоча переляканими та розсвареними людьми керувати не так легко, як могло би здатися.

З іншого боку, новообраний мер Перемишля в українських ЗМІ описується так, як виглядає на виборчому плакаті. Важко знайти хоч слово про його неприхильний до українців бекстейдж. Сайт leopolis.news ще під час виборчої кампанії опублікував інтерв’ю з Войцехом Бакуном, у якому кандидат сказав: Перемишль завжди був багатокультурним містом, і ми хотіли б підтримувати цю репутацію. Маємо в місті велику українську громаду, крім того, Перемишль економічно завжди був дуже тісно пов’язаний з Україною. Йдеться передусім про торгівлю, хоча все частіше українці вибирають інші пункти призначення. Я хотів би, щоб ми працювали разом, щоб Перемишль був осередком діалогу між нашими країнами.

Хоч звучить це прекрасно, по цей бік кордону під час кампанії таких слів ніхто не відчув. Особливо засмучує те, що серед політиків панує переконання, що в Перемишлі лише використовуючи національну риторику та гру на негативних, приземлених емоціях, можна перемогти у виборах, навіть якщо не всі мешканці міста є українофобами. Частина місцевих політиків не має відповідальності за свої слова та за те, що вони великою мірою керують суспільними настроями. А ті слова, у свою чергу, іноді стають віщуваннями, що самі здійснюються.

***

За словами багатолітнього директора української школи в Перемишлі п. Юліана Бака, великим щастям Перемишля є те, що це місто – історично-архітектурний пам’ятник. А водночас – велика біда полягає в тому, що це також місто-пам’ятник архаїчного способу мислення та застарілих поглядів.

Самоврядні вибори 2018 року показують, що, хоч суспільство вибрало нові політичні постаті, немає певності, чи наступні зміни вирішать найбільші проблеми міста та створять у Перемишлі нову якість мислення, бажання згоди та успішної співпраці.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*