Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №15, 2013-04-14
Різне розуміння правових вреґулювань дещо обмежує підтримку відбудови Народного дому (НД) у Перемишлі. Ідеться про можливість платної оренди зовнішнім суб’єктам частини приміщень в будинку. Його формальний власник – Об’єднання українців у Польщі – таким чином хотіло розширити джерело коштів на ремонт. Державна та самоврядна влада не мають єдиної думки щодо перешкод для подібної діяльності.
Нагадаймо, що НД повернувся до української громади в березні 2011 р. у результаті продажу будинку з 99-відсотковою знижкою. Її надано, але, згідно з правовими вреґулюваннями, новий власник не може, зокрема, впродовж 10 років вести в будинку прибуткової діяльності чи його продавати. Порушення цих умов означає конечність повернення пільги. В оцінці ОУП, у випадку оренди частини приміщень, таких санкцій не повинно бути, бо отриманий дохід передаватиметься на статутні цілі. А ними для організації є широка підтримка української нацменшини у Польщі. З іншого боку, сам правовий статус об’єднання говорить про те, що організація не ставить за мету примножування статків своїх членів, як це має місце у випадку комерційних господарчих суб’єктів. Кошти, якими володіє ОУП, передаються не на прибуток, а на культурну, освітню, навчальну чи виховну діяльність.
Подібне розуміння проблеми ще 2011 р. представив юридичний департамент Міністерства внутрішніх справ і адміністрації в листі заступника директора Марцина Верещинського. На його думку, хоч оренда у своїй суті становить прибуткову діяльність, то отримані з неї, але повністю передані на статутні цілі кошти, не повинні визнаватися за порушення й причину відібрання наданої при закупівлі знижки. Службовець відзначає, що такі обставини з’явилися б тоді, якби організація віддала в оренду увесь будинок і таким чином сама не могла б виконувати в ньому статутних завдань.
Інший погляд на справу має перемиська мерія та Міністерство транспорту, будівництва та морської економіки. У їхній оцінці, оренда і дохід, без огляду на мету його призначення, вважаються прибутковою діяльністю, а це може призвести до конечності повернення наданої знижки. Слід відзначити, що у випадку появи такої небезпеки мер Перемишля Роберт Хома обіцяв, як написано у відповіді на запитання ОУП, «застосувати усі необхідні кроки з метою вирішення потенційної проблеми таким чином, щоб були ураховані інтереси обох сторін». Така декларація, можливо, ураховує потреби української громади, проте напевно не знімає з власника НД небезпеки потрапити в пастку інтерпретацій, а з нею – у фінансові проблеми. Зокрема тому ОУП вирішило не ризикувати, проте справа здобуття коштів на ремонт НД шляхом орендування приміщень досліджуватиметься надалі. Згадувані проблеми мають також свій ширший контекст, який показує слабкі сторони актуальних правових вреґулювань щодо фінансування нацменшинних організацій у Польщі. Саме на цьому наголошує у своєму коментарі до справи голова ОУП Петро Тима:
– Закупівля НД з 99-відсотковою знижкою була по суті єдиним можливим варіантом, бо у 2009 р. існувала загальна настанова, щоб завершити процес. Тоді невідомим був ще результат парламентських виборів, отже, не було ґарантій, що надалі існуватиме на державному рівні воля вирішити це питання. Рішення Міської ради Перемишля про передачу НД було прийняте більшістю 1–2 голосів – це також показує, що ми не мали комфортної ситуації. У теперішній проблемі з інтерпретацією закону ми перевіряли не лише погляд урядових структур, але також радилися в комерційних юристів та тих, які допомагають неурядовим організаціям.
Сьогодні маємо чорне на білому написане, що оренда приміщень може завершитись заявою в суд і нашим програшем з величезними фінансовими наслідками. Такий ризик ми не можемо собі дозволити.
Натомість це не означає, що повністю цю дорогу закриваємо. Юридичні інтерпретації – це лиш один з рівнів чиновницьких оцінок. Тому далі вестимемо переговори з міністерствами, шукатимемо порад у чергових юристів та спробуємо знайти й вивчити аналогічну ситуацію в якійсь іншій неурядовій організації. Проблема є значно ширшою, бо у Польщі не допрацьовано систему фінансування адміністративних коштів організацій, які виконують ряд громадсько-корисних завдань. Ґрантодавець, також і державний, фінансуючи якийсь проект, дуже часто не цікавиться коштами утримання будинку, бюро тощо. Ми, як нацменшинна організація, отримуємо бюджетну підтримку на адміністрування, але тих коштів не вистачає. Їх упродовж року міг би використати один лише Перемишль, а, як відомо, свої осередки маємо по всій Польщі. Якимось виходом могла б бути господарча активність – але отримування прибутку ніколи не є суттю функціонування таких структур, як наша. Крім цього, справа оренди приміщень у НД показує, що подібна прибуткова діяльність з формальних причин є досить ускладненою. На жаль, не спрацювали всі дотеперішні концепції, пов’язані з утворенням нацменшинних установ культури, на зразок польських, де кошти передаються на цілісне функціонування такого суб’єкта, а не лише на конкретні завдання. Запропоновані державою рішення не сприйняли майже всі нацменшини. Усе це означає необхідність зміни предметного законодавства в Польщі, – підсумовує голова ОУП. ■
