Блоґ Ярослава Присташа ■ 2015-10-22
Виборча кампанія кандидатів до Сейму РП, на відміну від президентської, закордонній політиці присвячує значно менше уваги, а східним проблемам і поготів. Для українців це повинно бути, однак, якимось мірилом на виборах.
У серпні фонд Баторія розіслав до головних політичних сил анкету з питаннями про майбутню східну політику, тобто про їхні наміри стосовно держав Східного партнерства. У жовтні фонд представив результати.
Метою опитування було проаналізувати погляди виборчих комітетів на східну політику, порівняти отримані результати з опитуванням 2011 року, придивитися до змін поглядів у зв’язку зі зміненою міжнародною ситуацією і, що найважливіше, ввести східне питання до виборчої дискусії. З семи комітетів, які отримали анкету, “Кукіз’15” взагалі не відповів, а Право і Справедливість(ПІС) так надсилав відповіді, що вони не дійшли. Партію “Разом” фонд не питав, тому що в рейтинґах вона мала дуже низькі показники. Про відношення виборчих комітетів до східної політики свідчить те, що на презентації були присутні лише представники трьох комітетів: “Новочесної”, Польської Селянської Партії (ПСП) і Громадянської платформи (ГП). Журналістів також було обмаль. Це показує, що закордонна політика у виборчій кампанії не відіграє великої ролі.
Проте для нас, українців, стосунок політичних партій до України та українців повинен бути головним під час голосування. Тому зосередимося на результатах опитування.
Найбільш яскравою антиукраїнською партією, як можна було передбачити, є КОРВІН. Єдиним позитивним наміром у планах цієї політичної сили є бажання закінчити будівництво трубопроводу Одеса-Броди-Плоцьк і цим диверсифікувати постачання енергоносіїв (що тепер видається нереальним). КОРВІН не хоче бачити Україну в Європейському Союзі і НАТО, не вважає потрібним допомагати фінансово та надавати гуманітарну допомогу Україні, тим паче мілітарну. Політики цієї партії переконані, що слід повернутися до двополюсної системи поділів впливу між Росією і НАТО. Партія декларує дбання про поляків за кордоном і, незалежно від ситуації в Україні, хоче розвивати відносини з Росією, якій, на їхню думку, треба скасувати санкції. Позицію Польщі КОРВІН бачить у можливому очоленні форуму держав Середньої Європи, водночас виступаючи проти Східного партнерства (СП).
Інші партії мають зближені між собою погляди: Україні слід допомагати, вести діалог з Росією, але утримувати санкції. Жодна партія у найближчі 4 роки не бачить Україну в НАТО.
“Новочесна” обґрунтовує це тим, що Північноатлантичний пакт не зможе надати ґарантії безпеки. До ЄС Україна може увійти пізніше, ніж через 4 роки (каденція Сейму РП), зате, на думку “Новочесної”, в цьому періоді повинен бути введений безвізовий рух між Україною та ЄС. Ця політична партія готова послати миротворчий контингент в Україну.
Громадянська Платформа усвідомлює, що Польща має обмежені можливості у розв’язанні кризи на сході України, тому повинна співпрацювати з ЄС, США та міжнародними форумами. Крім цього, важливо втримати єдність у політиці стосовно Росії. ГП вважає, що нема потреби поширення “Нормандської четвірки” на інші держави, зокрема Польщу, тому що Польща мала б прийняти раніше встановлений компроміс, до того ж з Польщею йдуть прямі консультації учасників переговорів. Цікаво, що Громадянську Платформу підтримують в цьому всі інші опитувані партії, які також не хочуть поширення переговорного ґрона, хоч нещодавно критикували за це владну партію. ГП вважає, що санкції проти Росії повинні бути загострені, а співпраця з Росією на культурному, економічному та громадському рівнях обмежена. Україна протягом року повинна отримати безвізовий рух, а також перспективу членства в ЄС і НАТО через 4 роки після позитивного референдуму в Україні та розв’язанні кримського питання. Якщо йдеться про підтримку поляків на Сході, то це питання не повинно бути політизоване.
Польська Селянська Партія хоче дбати про інтереси Польщі шляхом мілітарно-політичної безпеки, нормалізації відносин з Росією, охороною сільськогосподарського ринку експорту. ПСП як єдина, на що звернула увагу коментатор Боґуміла Бердиховська, хоче протиставитися російській пропаґанді, а Україну в найближчі 4 роки бачить як буферну зону між Польщею та Росією. Членство України в ЄС Селянська Партія вважає можливим у перспективі 20-ти років. Вони також готові на співпрацю з Україною у багатьох прошарках, крім відкриття європейського ринку на сільськогосподарські продукти. ПСП також не хоче фінансово підтримувати відбудову Донбасу, модернізацію армії та боротьбу з корупцією. Допомога в цих ділянках може бути лише на дорадчому рівні. ПСП у деяких моментах суперечить сама собі, оскільки, з однієї сторони, є проти фінансової підтримки взагалі, з другої сторони, все ж підтримує таку допомогу в розвитку самоврядних структур і підприємництва. На думку ПСП, візи для України протягом 4 років повинні бути ліквідовані, але поки в Україні не стабілізується ситуація, немає можливості вступу України до НАТО. Вони також не хочуть висилати польських солдатів у мирній місії.
Об’єднана Лівиця намірена будувати “базу” (“zaplecze”) в рамках Європейського Союзу та НАТО. Що це означає, важко сказати. Ліві, однозначно, не бачать Україну в цих структурах, але хочуть як єдині вреґулювати “важкі” справи, тобто історичні питання. На їхню думку, участь у “нормандському форматі” Польщі може занадто дорого коштувати. Ліві сили виступають за зміцненням Східного партнерства. В ЄС вони бачать Україну в дальшій перспективі, але протягом 4 років Україна все ж повинна отримати безвізовий рух. На думку ОЛ, поки в Україні не вреґулюється ситуація, їй НАТО “не світить”. Ліві також вважають, що Україні слід фінансово допомагати у всіх сферах, крім відбудови Донбасу та модернізації армії. Вони також послали б до України польський миротворчий континґент.
Узагальнюючи опитування, усім виборчим комітетам залежить на безпеці Польщі та економічній співпраці з іншими країнами. ГП і ПСП хочуть вреґулювати відносини з Росією; “НОВОЧЕСНА”, ГП, ОЛ у східній політиці хоче співпрацювати зі структурами ЄС та іншими державами, а КОРВІН та ПСП – лише з окремими; ГП і ПСП мають намір продовжувати Східне партнерство; “Новочесна” пропонує в рамках СП більш індивідуальний підхід; ОЛ хоче зміцнити СП, а КОРВІН ці гроші хоче передати на економічну й енергетичну безпеку Польщі; тільки ГП бачить можливість вступу України до НАТО після виконання передумов; ОЛ і ГП хоче збільшити кошти на Європейський фонд за демократію, “Новочесна” і ПСП – утримати на теперішньому рівні, а КОРВІН — вийти з нього. Всі хочуть допомагати Україні, крім партії КОРВІН, яка наміряється лише вреґулювати відносини; “Новочесна”, ГП і ОЛ готові послати польські миротворчі війська в Україну. ПСП і “Новочесна” проти співпраці НАТО з Росією; ГП хоче загострити санкції проти Росії, КОРВІН — скасувати, інші — утримати.
Хоч немає даних від ПіС, їхню східну політику можна відтворити на основі попередніх даних і поведінки президента Анджея Дуди. ПіС все ж декларує розвиток співпраці в реґіоні, що видно по діях президента А. Дуди, який хотів би розширити концепцію антиросійського “міжмор’я” та відновити єдність Вишеградської групи, де бачить себе як лідера. У концепцію антимосковського альянсу не вірить Еуґеніуш Смоляр, про пише у “Новій Східній Європі”. Він вважає, що немає до цього охочих, а також бачить скептичність ПіС відносно України: “Частіше обговорюється волинський злочин, ніж ідеї, як ефективно допомогти Україні”. Тому невипадковим є те, що А. Дуда після свого обрання не захотів зустрітися з президентом Петром Порошенком. Відносно України А. Дуда не мав ніяких декларацій. Знаковим є, що у своїй промові після заприсяження він взагалі не згадав про Україну.
Натомість, Марія Пшеломец у тому ж номері двомісячника пише, що через погані відносини ПіС з ЄС вплив Польщі на європейску політику зменшився. Успіхом Польщі є Східне партнерство, але через політичні ігри ГП і ПіС та погану політику ГП відносно Росії після смоленської катастрофи, значення цього проекту підупало, а після подій в Україні взагалі перестало існувати. Водночас прагнення реґіонального лідерства Польщі нездійсненне через погані відносини з Литвою та розпадом Вишеградської групи. Журналістка вважає, що волинське питання ефективно псує атмосферу співпраці, але цю справу треба обговорювати в іншому форматі, а саме в рамках “дискретних дипломатично-політичних переговорів”, а не публічних заяв.
На основі телевізійних передвиборчих дебатів та матеріалів з сайту інших партій можемо відтворити політику стосовно України партій “Кукіз’15” і “Разом”. Перша вважає, що Польща повинна брати участь у переговорах, які стосуються безпеки країни, і дбати про власні інтереси, а не інтереси інших держав. Польща не повинна пхатися вперед та посилати зброю Україні. Антиукраїнські вислови лідера цієї партії були оприлюднені під час президентської виборчої кампанії.
Партія “Разом” підтримує спільну європейську політику. Вони вважають, що Польща не повинна “напинати мускули” в Європі, головне — європейська солідарність. У їхній виборчій програмі нічого немає про закордонну політику. Однак, на теледебатах Адріан Зандберґ скаржився, що Польща їздила на Майдан, а тепер відсутня на переговорах. На його думку, головним повинен бути бізнес.
Коли вибиратимете свого кандидата до Сейму РП, візьміть до уваги також ці дані, щоб потім не дивуватися, що голосували за українофобів.
