о. Стефан Батрух ■ ГРОМАДА ■ №37, 2020-09-13

28-29 серпня на прикордонні з Україною відбулися релігійні, молитовні зустрічі під назвою «Пам’ять, яка об’єднує».

Заходи розпочав молебен до Богородиці в корчминській церкві, яка є найстаршим дерев’яним храмом на Люблінщині та одним з найдавніших у Польщі. З цього села походить також чудотворна ікона XVII століття, яка після реставрації зберігається у Люблінській церкві. Ще з ХIX стoлiття у Корчмині, який після Другої світової війни розділив на дві частини польсько-український кордон, вiдбувaлися урочисті релiгiйнi святкувaння на Успiння Богородиці. Цього року, з огляду на коронавірусні обмеження, учасники не змогли перейти на український бік, щоби провідати чудодійне джерело.

Далі заходи продовжились у Кривиці, на цвинтарі, який є єдиною збереженою пам’яткою минулого, де наступні покоління нащадків можуть молитвою згадати своїх рідних предків.

Заходи в Лісках та Білостоці були присвячені вшануванню пам’яті непересічних релігійно-громадських діячів – подружжю о. Мирослава та Євгенії Ріпецьких. Вони до переселення творили славне минуле Лісок, організувавши «Просвіту», «Кооператив», товариство «Союз українок», церковний хор, велику бібліотеку, охоплюючи своєю діяльністю дітей і молодь. Але 1947 рік все це обірвав, тож подружжя разом з парафіянами мусило покинути свою батьківщину – в рамках акції «Вісла» їх примусово депортували до Хшанова біля Елку. Проте, незважаючи на політичні репресії з боку комуністичної влади, вони і далі продовжували свою активну діяльність на благо української греко-католицької громади.

Учасники молитовної прощі, які з’їхалися з усієї Польщі, зібралися на літургії у місцевій церкві, побудованій у 1872 році. На жаль, церква зараз перебуває в аварійному стані і потребує негайного ремонту – вона чекає, щоби небайдужі взяли її під свою опіку.

Після служби відбулася панахида на могилі біля храму, де поховано понад сотню мешканців Лісок та навколишніх сіл, які загинули за свою національну та церковну приналежність у 1944 році.  Далі  всі подалися на цвинтар, щоб згадати добрим словом відданих та безкорисливих о. Мирослава та Євгенію Ріпецьких, які в своєму заповіті виявили бажання, щоби після смерті їхні тлінні останки повернули на рідні їхньому серцю землі.

Наступним пунктом програми стало село Білосток, де розташовано відновлений волонтерськими силами після знищення пам’ятник молодим двадцятилітнім воїнам Української повстанської армії (УПА), вбитих енкаведистами. Перед війною Білосток і Ліски були поєднані в одне ціле, тут знаходилася церковця, стації хресної дороги, джерело та криниця, біля якої вже традиційно відбулося освячення води.

Захід завершився на впорядкованому нащадками колишніх мешканців цвинтарі в Ульгівку, де люди рятують від небуття останні сліди про своїх близьких та рідних.

29 серпня подія продовжилася у Верхраті на Любачівщині, де на старому кладовищі, який почистили учасники пластового табору в Мриглодах,  відбулася панахида. У селі збереглася ще мурована церква св. Юра з 1910 року, поблизу якої знаходиться дерев’яний хрест з 1938 року, пам’ятка хрещення Київської Русі.

Наступною точкою відвідин був Монастир – місце відоме тим, що тут з XVII до XIX століття існувала василіанська обитель, в якій була чудотворна ікона Богородиці. Після знесення монастиря австрійським урядом ікону перевезено до монастиря у Крехові.  При монастирі теж знаходилася дерев’яна церква з 1678 року та каплиця з 1900 року, які проіснували до 1947-го. Поруч фундаменту будівлі розміщена могила воїнів УПА, біля якої було проведено заупокійну молитву за участю прибулих з усієї Польщі пластунів, місцевих жителів та паломників, що приїхали з півночі та півдня.

Неподалік від василіанського монастиря на початку ХХ століття жив, шукав натхнення для своєї місії та отримував духовну та матеріальну підтримку святий брат Альберт (Хмєльовський), близький друг митрополита Андрея Шептицького, який у своєму кабінеті мав найбільш його відому картину «Ecce Homo». Свідченням релігійності населення на території теперішнього прикордоння є оточене культом місце «Під Буком», розташоване в лісі між Монастирем та Мриглодами. Згідно з переказами, тут знаходився великий бук, біля якого чудесним способом з’явилася Божа Матір. На цьому місці в 90-х роках минулого століття збудовано нову капличку з копією ікони, колись Верхратської, а тепер Крехівської Богородиці, в якій і пройшла святкова літургія, а згодом відбулося, згідно з обрядом, посвячення квітів та фруктів.

Після святкувань усі повернулися додому з переконанням, що спільна пам’ять про особливих людей та відомі сакральні місця формує спільну ідентичність та окреслює відчуття спільноти.

Фото Івана Тарапацького

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*