Осінь із фестивалем української культури на Підляшші

ПОДІЇ ■ №44, 2018-11-04

Концерти української пісні і танцю, покази лялькових вистав для дітей і перегляди фільмів, презентації книжок, виставки, ярмарок народного рукоділля – як і раніше, у рамках Фестивалю української культури на Підляшші «Підляська осінь» було чимало пропозицій. Події найбільшого заходу Союзу українців Підляшшя відбувалися 25-28 жовтня у десятьох місцевостях регіону.

«Ранок» і «Вербонька» показали спільно гопака. Фото авторки статті.

«Підляська осінь» – це найбільш масштабна та різноманітна подія у житті підляських українців, яка не обмежується
лише концертами фольклорних ансамблів. Окрім них, вона охоплює багато підляських місцевостей. Це дозволяє
тим, хто ототожнює себе з українством, або просто є прихильником української культури, брати участь у фестивальних заходах у різних місцях.

Д-р Андрій Артем’юк пояснює: «Кожного року фестиваль різниться. Інші ансамблі, репертуар, локації, а також – інші емоції. Основна ж мета – якнайширше показати спектр української культури протягом відносно короткого часу. Це не тільки співи й танці, але і матеріальна культура, виставки, вистави для дітей. Це – важливий елемент програми фестивалю».

На відміну від попередніх років, цьогорічні фестивальні заходи не відбувалися на південь від річки Буг, зате
пройшли аж у 10-х містах, містечках і селах Підляського воєводства. Як правило, головною локацією був Більськ-
Підляський – центр життя української громади регіону. Фестиваль не обминув також Білостока, де в залі Підляської опери і філармонії проходить чи не найбільш престижний концерт «Підляської осені». Окрім цього, фестиваль завітав до містечок Гайнівка, Сім’ятичі, Кліщелі та Нарва, а також до Черемхи. Українська музика пролунала й у підляських селах – цього року українські колективи відвідали Кнориди, Клюковичі та Гатьки.

Фестиваль презентує як місцеву, так і загальноукраїнську музичну традицію. За майже 30 років інституціоналізації
українства у регіоні вдалося збудувати солідні основи місцевого культурного життя меншини. Доказ цього – діяльність різноманітних ансамблів, які творять усі, починаючи від старших виконавців – носіїв підляської традиції, до груп, які виконують опрацьований фольклор, та молодих виконавців. На кожному з концертів презентував себе хтось із локальних виконавців, адже фестиваль – це перш за все презентація того, що вдається створити на місці, на Підляшші.

Візиткою підляських українців є, без сумніву, молодіжні фольклорні колективи «Гілочка» з Черемхи і «Ранок» з Більська-Підляського. «Ранкові» дівчатка останнім часом мали багато концертів, тому – зізнаються – вже не відчувають хвилювання на сцені.

дебютанти на сцені «Підляської осені» – діти, які вчаться української мови.

«На „Підляській осені” ми виступаємо у Більську, Сім’ятичах, Білостоці і в Гайнівці, – перерахувала Естера Тіхонюк з „Ранку”. – Співали пісні а капела і з інструментальною групою. „Підляська осінь” – це найбільша імпреза, на якій ми виступаємо на Підляшші, але для нас не мають значення великі чи малі сцени. Ми не готувалися довго, бо останнім часом мали багато інших виступів».

На фестивалі можна було побачити і послухати як вокальну, так і танцювальну групи ансамблю «Ранок». «Ранкові» танцюристи показали спільну постановку – «Гопака» – разом із Зразковим ансамблем народного танцю «Вербонька» з Зорі з України.

Кожного року на «Підляській осені» не бракує нових виконавців. Цього року на сцені білостоцької філармонії вперше виступили малята з садка і початкової школи, які вчаться в Білостоці української мови.

Незмінно великий успіх серед підляської публіки мають виконавці з України, особливо – ансамблі пісні й танцю, які презентують український фольклор у класичному, академічному виконанні. Зіркою цьогорічного свята був Народний ансамбль пісні і танцю «Славутич» з Кременчука.

«Ми відтворюємо старинні українські пісні, які існували в нашій Полтавській області. Це пісні, передані нашими бабусями та старшим поколінням, яке співало в нашому ансамблі 20-30 років тому», – пояснив учасник ансамблю Василь Панченко.

Хоча основний зміст свята – це передусім презентація української пісні й танцю, кожного року організатори намагаються збагачувати фестиваль іншими елементами. Постійною частиною програми вже багато років є покази лялькових вистав для дітей. Цього разу у чотирьох локаціях підляські діти могли подивитися лялькову виставу «А де ж п’яте?» у виконанні Львівського обласного академічного театру ляльок. Слід відзначити, що вистави в рамках «Підляської осені» – це для підляських малят єдина нагода зустрітися зі справжнім українським театром.

Вистава для дітей у Громадській початковій школі св. Кирила і Мефодія у Білостоці.

«Ця вистава вчить дітей і дорослих, що для того, аби щось нове відбулося, треба до нього поставитися з любов’ю,
чуттям, повагою і з добротою», – підсумовувала зміст вистави про курку і півника артистка Слава Курилко.

У рамках фестивалю у Міській публічній бібліотеці у Більську-Підляському відбувся «Вечір українського кіно». Демонстрували український художній фільм «Хайтарма» про депортацію кримських татар у 1944 році. Відбулася також презентація книжки «Кримські татари. Ситуація народу в умовах змін державності» д-р Оксани Войтюк з Університету в Білостоці.

Головні концерти супроводжувалися виставками про акцію нищення церков на Холмщині і Південному Підляшші у 1938 році, а також про Михайла Вербицького, автора українського національного гімну. Традиційно відбувся також ярмарок народного рукоділля. Фестиваль провів Союз українців Підляшшя, у співпраці з дванадцятьма партнерами, завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації Польщі.

«Підляська осінь» бере початок з «Музичних діалогів над Бугом», які уперше відбулися у 1991 році в Мельнику. Саме тоді презентація української культури пройшла вперше з великим розмахом. Назва «Підляська осінь» з’явилася на третьому святі української культури, коли фестиваль вперше пройшов восени, але не в Мельнику, а в Більську-Підляському. Відтоді це – найважливіший культурний захід підляських українців, який є культурною візиткою середовища і найбільшим за кількістю виконавців та територіальним обсягом.

Поділитися:

Схожі статті

Коментарі

  1. Як ансамблю з товариства нащадків депортації українців з Польщі попасти на фестиваль-конкурс.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*