ОРІЄНТУЙТЕСЯ на Бразилію

Григорій СподарикГРОМАДА2008-10-30

Проект бюджету на 2009 р. та присутність меншинних передач у державних ЗМІ – це теми двох останніх засідань сеймової Комісії національних та етнічних меншин (відповідно 16 і 22 жовтня). Хоча чинний уряд дає багато доказів і переконливо відкритий у своєму ставленні до проблем меншин, то останнім і так усе ще залишається чекати кращих часів. Чому? Відповідь на це питання, хоч не єдина, зате основна – гроші, а вірніше їхня нестача. Розмір перини такий, що як її не тягни, то і так щось залишиться неприкрите і в якомусь місці буде холодніше…

Менша каса для меншин
Справді зимно буде в Народному домі в Перемишлі, а холод вдиратиметься крізь дах, якого президент міста, маючи кошти, чомусь не зміг цього року відремонтувати. Під час “бюджетного засідання” комісії міністр ВСіА Томаш Семоняк говорив, що тепер ремонту даху не можна записати у бюджет, бо не завершилася ще процедура визначення Об’єднання українців у Польщі як нового власника будинку. Трохи повіяло теплом з коментаря міністра для “НС”: “Коли ОУП, уже як власник, звернеться до нас про кошти на ремонт, то вони напевно в необхідному розмірі будуть надані – це наше зобов’язання.

З ОУП ведемо переговори про те, що і в якій послідовності має бути зроблене. Півтора мільйона злотих – це сума, яку постійно тримаємо в пам’яті, при чому треба брати до уваги, що ремонт цього будинку може тривати навіть кілька років”, – говорив Т. Семоняк. Міністр переконував також, що джерелом цих грошей не буде бюджет, з якого реалізуються меншинні проекти – це тому, щоб не створювати враження, що українці якось особливо привілейовані.
Загалом меншинний бюджет зменшиться на 945 тис. злотих, а основні скорочення будуть в інвестиційних видатках. На жаль, зменшиться також на 318 тис. фінансування меншинної культури, тобто на фестивалі, зустрічі чи концерти. Депутати Євген Чиквін, Ришард Ґалля та Мирон Сич виступали з внесками, щоб не скорочувати і спробувати пошукати коштів деінде, найкраще у внутрішньому бюджеті МВСіА. Є. Чиквін пропонував комісії меншин звернутися до комісії фінансів, щоб у розділі “культура і охорона національної спадщини” не зменшувати коштів, а навпаки, збільшити їх на 1 млн., який можна було б пересунути з коштів МВСіА на адміністрацію. Ідея не отримала підтримки у ході голосування, а міністр Т. Семоняк пояснював, що тут є такі непорушні видатки, як наприклад зарплати міністерських службовців.
Небезпечною визнано також спробу шукати коштів назовні: “Шукаючи поза МВСіА, ми відкрили б можливість, яку інші депутати, що відстоюють інтереси інших груп, також хотіли б використати”, – говорив Р. Ґалля, а депутат Малґожата Кідава-Блонська доповнила: “Я побоювалась би брати відповідальність за можливе порушення інтересів якоїсь іншої групи. Маю довіру до службовців МВСіА, тому сподіваюся, що якщо в результаті різних обставин зростуть доходи, то вони знайдуть у себе потрібні меншинам кошти”. Остаточно комісія прийняла пропозиції уряду щодо бюджету на 2009 р., з якого реалізовуватимуться проекти національних та етнічних меншин. Виходить, що фінансова перина й надалі знаходитиметься у постійному русі…

Бразильське сонце у ЗМІ
“Побажання опрацюємо і буде з них добрий матеріал на дезидерат, але мусимо ще знайти відповідного адресата”, – сказав голова комісії національних та етнічних меншин Марек Аст, закриваючи засідання, присвячене меншинним передачам у державному радіо та телебаченні. Свої побажання, як можна здогадатися, у більшості зголошували представники меншин, але чомусь тільки української (голова ОУП Петро Тима), кашубської (голова Кашубсько-Поморського товариства Артур Яблонський) та російської (автор російської телепередачі Артур Романчук). Невже інші не мають проблем?
Інформації про ситуацію та відповіді на запитання дав голова Державної ради радіомовлення і телебачення Вітольд Колодзейський. Одну з найголовніших проблем, на що звернув увагу зокрема П. Тима, становить недостатній рівень співробітництва публічних ЗМІ з меншинними організаціями та нечіткість інформацій щодо майбутнього функціонування меншинних передач у контексті планованої реформи. Її потенційних положень ніхто офіційно перед комісією не обговорив, тому важко повірити в слова депутата Казимежа Куца про те, що плановані зміни напевно піднімуть на вищий рівень.
У медіа повідомленнях говориться, що новий закон стане причиною централізації публічних ЗМІ, а це напевно призведе до скорочення фінансів. Чергові проблеми – нечіткі правила добирання меншинних представників до програмних рад, пізній час та зміни годин трансляції меншинних передач, брак вишколів для журналістів, які могли б піднести їхній рівень, багато передач із технічних причин не потрапляють до свого слухача, а КРРіТ обмежує розмір фінансування. Більшість проблем випливає з нестачі коштів, однак часто буває і так, що бракує просто доброї волі керівних органів публічних ЗМІ, бо як інакше пояснити спроби вилучити з ефіру українські чи кашубські передачі, або аж річний термін очікування на рішення про трансляцію українського фестивалю в Сопоті?
А. Яблонський звернув увагу, що потрібні зміни в законодавстві, бо нині публічні ЗМІ зобов’язані транслювати меншинні передачі, але не мають обов’язку їх виробляти, тому дуже часто меншини мусять робити це за свій рахунок. У майбутньому, коли кошти на такі завдання походитимуть не з абонементу, а з фонду публічної місії, потрібно ввести такі розв’язання щоб приватне телебачення чи радіо могло користуватися грошима, призначеними на місійні програми.
Говорячи про представників меншин у програмних публічних радах В. Колодзейський відзначав, що КРРіТ керує запрошення до журналістських середовищ, а не меншинних, бо така конструкція програмних рад. Відзначав також, що пропозиція для меншин щодо кількості годин в ефірі не зменшується, хоча зміна годин трансляції цих програм дійсно становить проблему. За його ж словами, КРРіТ уже кілька років, хоч закон до цього і не зобов’язує, виділяє додаткові кошти на продукцію програм для національних меншин. Грошей, звичайно, не вистачає у порівнянні з потребами, але “це не упередження до редакцій чи журналістів, тільки результат певної драматичної економічної ситуації, пов’язаної зі зменшенням доходів з абонементу”, як говорив голова Колодзейський, а тому що постійно бракує коштів на продукцію, то страждають і меншини.
Щодо планованої реформи публічних ЗМІ, то Колодзейський звертав увагу, що треба дивитися на гроші, у міністерських проектах планується збільшення реґіонального часу, але ті проекти говорять також про одночасне кількаразове зменшення бюджету: “Я завжди питатиму, за які гроші виконуватимемо амбітні завдання. У законі потрібно записати, що фонд публічної місії буде також переказувати кошти на меншинні програми, звичайно, не конче в публічному телебаченні чи радіо”. Проблемним є сам фонд публічної місії, до якого кошти будуть надходити із зібраного податку на додану вартість, через що він залежатиме від бюджету, а це не ґарантує постійних надходжень.
Знову розмова про гроші призвела до того, що повіяло холодом. Дивлячись на поточну ситуацію і те, що має принести зміна закону, то виходить, що тепліше радше не стане. Трохи “бразильського сонця” пустив до справи депутат Права і справедливості Адам Абрамович, ділячись своїм досвідом (уже вдруге на засіданні комісії меншин). Отож, депутат побував у Бразилії і був запрошений у полонійне радіо, яке творить волонтер, трохи радіотехніки, та… невелика кімната у парафіяльному будинкові. Депутатові так це сподобалося, що він і донині свято переконаний, що бразильський варіант спокійно пройшов би перевірку і на польській землі: “Бо чи не хотіли б мати українці таке радіо, наприклад, у Перемишлі?” – питав. Сподіваюся, що ця ідея невдовзі зникне разом з крилатими депутатськими думками, а меншини дійсно дочекаються колись кращого майбутнього, збільшення державних коштів на свої потреби та щирого зрозуміння в публічних ЗМІ. Бо чи може їхнє майбутнє залежати від консолі, волонтера і маленької кімнати?..

“Наше слово” №44, 2 листопада 2008 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*