Люцина Домбровська ■ КУЛЬТУРА ■ №49, 2012-12-02

У столичному кінотеатрі «Kinoteka» 8 листопада були представлені п’ять фільмів з панорами українських короткометражок «Плачте, але знімайте!» V Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів «WIZ-ART», що проходив 26–29 липня у Львові.

У Варшаві представлено українські фільми, які постали останнім часом, тобто 2011 і 2012 року. Серед них були чотири сюжетні стрічки й одна анімація. Координатор фестивалю «WIZ-ART» Ольга Райтер та організатори Міжнародного форуму незалежних художніх фільмів ім. Яна Махульського (МФНХФ, пол. Międzynarodowe Forum Niezależnych Filmów Fabularnych im. Jana Machulskiego) спільно створили годинну програму.
– Ми шукали цікавих іноземних проектів. Тоді я в Інтернеті натрапив на «WIZ-ART». Переслав їм пропозицію огляду українських фільмів на нашому фестивалі. І зразу же отримав відповідь, – згадує координатор фестивалю у Варшаві Марцин Радомський.
МФНХФ ім. Я. Махульського – це один з найважливіших фестивалів незалежного кіно в Польщі. Під час заходу, крім огляду фільмів, відбулися майстер-класи з монтажу, кіносценарію та режисерського мистецтва. Вхід на всі фестивальні події був безкоштовний.
Серед польських глядачів важко знайти когось, хто знає хоча б одного українського режисера, однак М. Радомський вважає, що зацікавлення українським незалежним кіно зростає, тому, крім польських конкурсних фільмів, вирішив представити українські незалежні продукції.
Фестивалі незалежних фільмів, які популяризують міжнародне кіно, останнім часом відбуваються і в Україні. Таким фестивалем є львівський «WIZ-ART», що існує з 2008 р. Це перша співпраця варшавського фестивалю і львівського. Всі фільми з панорами «Плачте, але знімайте!», які представлено у варшавському залі «Kinoteka», зроблені на хорошому рівні.
– Ми обирали неполітичні фільми, зроблені професійно, цікаві з технічної та наративної точок зору, – пояснює О. Райтер.
Перший і найкоротший фільм на кінопоказі – «Любов і спрага» Олександра Юдіна – кумедно розповідав про безсонну ніч одного хлопця, який хоче затамувати спрагу та не розбудити при цьому своєї дівчини. Другий, трішки довший, – це анімація «Птахи» Микити Лискова, романтична і символічна історія про двох птахів, які, відокремившись від загальної зграї, загубилися серед бурхливих хмар. Наступний фільм – «Ману і Капуста» Олександра Позднякова – представляє символічну історію страху головного героя перед любов’ю, яка виявляється ефемеридною – «зникає швидше, ніж з’являється». Четверта короткометражка – «Ілюзія щастя» Олега Варфоломеєва – розповідає про зустріч малого бідного хлопчини з підприємцем, власником численних базарних прилавків. Хлопець краде яблуко та втікає від нещадного торгівця. У наступній сцені бачимо того самого чоловіка, що так шкодував дитині яблука, як він спонсорує ноутбук «Apple» талановитим дітям з багатшої сім’ї. Його «благодійність» спостерігає крізь вікно той самий хлопець, що вкрав яблуко. Фільм розповідає не тільки про лицемірство підприємця, він ставить питання: хто щасливіший? Безпритульний хлопчина, який проживає кожен день у пошуках їжі, чи підприємець, який не хоче визволитися від капіталістичної мети збільшення прибутку? Фільм досить цікавий, хоч трохи передбачуваний.

Останній та найдовший фільм – «Жовта квітка для месьє Бурійона» Лариси Артюгіної, – це комедія про зустріч французького письменника-антиглобаліста Бурійона та українського міліціонера, батька молодої перекладачки, яка запросила митця на презентацію його книжки. Кумедність ситуації полягає в контрасті між героями і їхніми манерами, до цього труднощі зі знайденням спільної мови викликають багато непорозумінь та комічних ситуацій. Незважаючи на конфлікти між чоловіками, вони насамкінець знаходять спільну тему, а презентація книжки Бурійона відбувається без автора.
– Фільм «Жовта квітка для месьє Бурійона» Л. Артюгіної завжди отримує схвальні відгуки від публіки, це одна з небагатьох українських комедій. До речі, це не суто українська картина, фільм є результатом нашої співпраці з французькими партнерами «Cine Fac», – каже О. Райтер.
Фестивалів українських фільмів у Польщі бракує, а беручи до уваги те, що українське кіномистецтво старше за польське кіно на 13 років, варто з ним познайомитися.
Після перегляду «Плачте, але знімайте!» глядачі ділилися думками.
– Найбільше я був уражений короткометражкою «Птахи». Вона найкраще відображає життя пересічної людини. Це закликає нас вірити у завтра! – вважає Мар’ян Савчишин зі Львівщини, який живе і працює у Варшаві.
М. Радомський, ініціатор панорами українського кіно у Варшаві, перевіряє можливість дальшої співпраці МФНХФ з «WIZ­ART». Такі ж плани має й О. Райтер:
– Про кінопоказ у Варшаві ми думали давно, збиралися навіть його ініціювати. Однак цього разу ініціативу проявив М. Радомський; коли ми зустрілися, то зрозуміли, що маємо про що поговорити, зокрема, вже почали планувати майбутню співпрацю, – говорить координатор фестивалю «WIZ-ART». ■

Поділитися: